Ярослав Химинець серед своїх квітів.

Для того, щоб помилуватися різно-барв’ям квітів і насолодитися їхніми ароматами, необов’язково замовляти тур у Голландію. Завітайте в село Романівку, що в Глобинській об'єднаній територіальній громаді!

У тепличному господарстві Яро-слава Химинця, що розташовується на присадибній ділянці, представлені фантастичні колекції гіацинтів, нарцисів, крокусів, примул, петуній, сурфіній, гвоздик тощо. Дивишся на них — і аж очі розбігаються від тої краси, душа відпочиває від міської метушні й наповнюється неймовірними емоціями, які неможливо передати словами. Та й сама місцина, де розташовується тепличне господарство, незвичайна, енергетично сильна. Подейкують, що свого часу тут був ставок, який господар повністю заклав вовною, а через роки на місці ставка прокинулося цілюще джерело, яке і влітку під час посухи не зникає, і взимку не замерзає. 

 «Мій тато, нині покійний, завжди говорив: головне в будь-якій справі — не фінансова складова, а любов до того, чим займаєшся, і повна віддача, це неодмінно повернеться сторицею. А фінанси — то вже як похідна. Цю аксіому я засвоїв ще з юності, дотримуюся її й нині, — розпочинає розмову Яро-слав Химинець і запрошує у свої володіння. — Господарство офіційно зареєстрував рік тому, саме напередодні 8 Березня. Усього в нас 8 теплиць, з яких чотири були оснащені фактично за один рік, а ті, що дісталися від батьків, модернізував, щоб були пристосовані для вирощування квітів. Перш ніж розпочати власну справу, довго вагався, вивчав ринок із його пропозиціями та попит споживачів. Для себе зробив однозначний висновок: основні фактори, якими варто керуватися, — це якість товару і сприятлива цінова політика. На початку своєї діяльності реалізовував квіти за ринковою ціною, але в мене нічого не вийшло, а коли знизив вартість відсотків на 40, то до нас почали приїжджати люди, незважаючи на транспортні витрати й розбиту дорогу, яка веде до Романівки. Вони долають сотні кілометрів, аби придбати наші квіти, бо при закупівлі економлять суттєві кошти. Крім того, отримують масу задоволення від побаченого. Звичайно, вирощування рослин — це доволі трудомісткий процес, який вимагає уваги, часом цілодобової. Наприклад, у сезон мій робочий день розпочинається о 6-й ранку і закінчується близько 1-ї години ночі. Взимку через кожні дві години я стежу за опаленням, контролюю цей процес особисто, тож за таких умов доводиться спати по 3—4 години на добу. Рослинки ж, як діти, для яких треба створити відповідні умови, щоб належним чином розвивалися й росли. Найбільше задоволення отримую, коли бачу плоди своєї діяльності: весняні тюльпани, ніжні гіацинти, граціозні крокуси й нарциси, різнобарвні примули, петунії, оксамитові чорнобривці…»

Загалом усі квіти в теплицях поділені на сорти. Їхнє вирощування передбачає захист від хвороб та шкідників, внесення відповідних добрив, що сприяють формуванню бутонів, кількість яких повинна закривати всю листкову масу. Однією з основних складових виробничого процесу є полив, який тут здійснюється механізовано. На стелажах, де розташовуються вазони з квітами, лежать поливні мати, що вбирають зайву вологу. Вони являють собою войлок, фарфорову плівку, яка зволожується, звідти рослина й споживає необхідну для неї вологу. Такий підхід дає можливість упродовж 4—5 днів не думати про полив узагалі. Насіннєвий матеріал, як і грунт, використовують винятково закордонний — у ФГ «Квіти від Ярослава» налагоджені зв’язки з виробниками з Голландії, Прибалтики, Польщі.

«Вирощуємо маточники, за рахунок яких проводиться живцювання рослин, — продовжує мій співрозмовник під час екскурсії господарством. — Ось це, наприклад, каліопа, що в народі зветься калачиком або пеларгонією. Вона витримує будь-які сонячні навантаження, не пересихає. Чим більше ми її обрізаємо, тим кучерявішою стає рослина. Завозиться каліопа із Закарпаття — моєї батьківщини, де на промисловому рівні займаються виробництвом квітів. Є в нас і «пологове відділення», де народжуються рослинки, після чого розповсюджуємо їх по інших теплицях». 

На переконання Ярослава Химинця, в Україні за правильних підходів і розрахунків можна стати мільйонером. «Для мене найкращий приклад — Голландія, країна розміром, як Полтавська область, але якщо говорити про сплату податків до бюджету, то їхнім тепличним господарством спрямовується більше, порівняно з нашою всією нафтогазовою структурою, — розмірковує він. — І це реально зробити в нас. Коли ми почнемо рахувати прибуток із квадратного метра і множити його на три, нам не потрібно буде засівати сотні гектарів землі, нехай краще вона, як говориться в народі, «гуляє», відпочиває. На 30 сотках можна отримати той дохід, що й із 30 гектарів, причому без шкоди для екології та землі. Натомість у нас розорюються сінокоси, болота висушуються, ліси вирубуються, екологія знищується, земля фактично втратила свій колір через перенасичення усілякими «цидами»… Що там говорити, коли вже навіть комарі зникли, немає мошки, скоро й бджіл не буде!.. А завітайте до мене в квітні—травні — тут такий гул від бджіл стоїть!»

У Ярослава багато задумів: у планах провести в рідній Романівці фестиваль хризантем, облаштувати українську садибу-музей, де зібрати різні старі речі, що використовувалися українцями в побуті, а головна мрія — це сільський квітковий туризм. Для цього хоче посадити поля тюльпанів, нарцисів, крокусів, організувати фотозони, щоб люди приїжджали й милувалися цією красою, фотографувалися. Тим більше, що село знаходиться у крайній точці громади, місцина доволі віддалена, тож сам Бог велів цим зайнятися.

…Спілкуючись із такими ініціативними людьми, як Ярослав Химинець, ніби чистої води напиваєшся. Він із когорти тих, хто воістину вболіває за рідний край і Україну загалом, у нього є запал і бажання змінити цей світ на краще. Щиро зичу вам, Ярославе, щоб усе задумане здійснилося й усі плани реалізувалися! Вірю, що так і буде!

Марина БАБИЧ