Творчу долю вирішило оголошення в газеті

«Віддати себе всю улюбленій творчості, дарувати людям постійну радість побачення з творами, які бережуть нашу історію і зміцнюють віру в майбутнє!» — таким творчим девізом керується талановита опішнянська гончарка й малювальниця Олена Мороховець, яка цього року відзначила свій «золотий» ювілей.

Прийшла майбутня мисткиня в цей світ 1 січня 1971 року в селі Кобринове Тальнівського району, що на Черкащині, у сім’ї простих працівників місцевого колгоспу Любові та Андрія Безверхніх. Згодом у родині з’явився й син Павло. «Ми з братом погодки. Різниця між нами — всього рік та три місяці. У нас усе було спільне. Ми завжди були разом і росли справжніми друзями», — ділиться Олена Мороховець.

Середовище й оточення, в якому вона зростала, були особливо благодатними для формування її творчої особистості. Незважаючи на щоденні нелегкі турботи, батьки не шкодували часу для дітей, зокрема багато уваги приділяли мистецтву. Маючи неабиякий хист до малювання, Олена чимало часу проводила за улюбленою справою. «Ще з самого малку я дуже любила малювати. Найбільше запам’яталося, як тато навчав мене зображувати гілочку груші, а мама — гілочку яблуні. Малювала багато. Щось змальовувала, а щось вигадувала у своїй уяві», — пригадує пані Олена.

Ідилія і творчість панували в цій родині… «Ще ми з братом дуже любили ліпити з пластиліну, — продовжує мисткиня. — На фанері робили схематичні будиночки, в яких мешкали різні тваринки. Ці дощечки ми далеко не ховали. Вони завжди лежали у нас під ліжками. Щойно ми прокидалися, одразу засовували руку під ліжко й діставали улюблену забавку».

Далі почалися шкільні роки… «Якщо потрібно було малювати настінну газету чи якийсь плакат, я була перша в черзі. Мені це надзвичайно подобалося, а головне — добре виходило», — зауважує Олена Мороховець.

Саме жага до мистецтва стала поштовхом до рішень в її подальшому житті. У 1988 році вона вступила на навчання до Опішнянської філії Решетилівського СПТУ № 28, де здобула професію живописця.  «Із моїм вступом була цікава історія… Думки, куди йти після школи, все частіше не давали спокою. Одного разу зовсім випадково мені до рук потрапила газета «Молодь України», а в ній було надруковане оголошення про набір учнів до Опішнянської філії Решетилівського СПТУ № 28. Рішення було блискавичним: я їду до Опішні!», — згадує гончарка.

Навчання для Олени було в задоволення — навчатися їй подобалося, до того ж усе легко вдавалося. Її наставниками стали відомі митці: Галина Басенко, Володимир Нікітченко, Людмила Омеляненко, Галина Редчук, Розалія Чабаненко та інші. «Коли побачила гончарування наживо, мене це ніби заворожило, і я остаточно зрозуміла, що мистецтво мене «затягує». На жаль, тоді була дуже невпевнена у своїх творчих здібностях, тому гончарювати не наважувалася», — зізнається мисткиня.

Улітку 1990 року після завершення навчання Олена отримала диплом. Того ж року вийшла заміж за опішнянського хлопця, який працював на заводі «Художній керамік», де молоді й познайомилися. Так талановита дівчина і залишилася в гончарній столиці України. 

Упродовж 1990—1998 років працювала малювальницею, а згодом — гончаркою на заводі «Художній керамік». «90-ті роки були тяжкими для заводу. Заробітної плати майже не виплачували. Люди масово звільнялися. Гончарів залишилося зовсім мало, а малювальниць — багато. Тоді мені довелося побороти свій страх та невпевненість і сісти за гончарний круг. Спочатку було важко, але я старалася. Завдяки настановам гончарки Галини Пацули опанувала гончарство. Виготовляла одно- та дволітрові глечики», — згадує Олена Мороховець.

У 1998 році було засновано Державну спеціалізовану художню школу-інтернат І—ІІІ ступенів «Колегіум мистецтв у Опішні». При ньому діяла навчально-виробнича майстерня, куди вона й пішла працювати. Вміння й талант дали їй змогу стати ще й учителькою з гончарства для учнів колегіуму. 

Із 2003 року й донині Олена Мороховець — художник Національного музею-заповідника українського гончарства. «Я займаюся улюбленою справою, яка приносить мені задоволення», — зазначає вона.

Іще пані Олена демонструє майстер-класи для відвідувачів Музею гончарства. Вони мають унікальну можливість споглядати роботу майстрині за гончарним кругом або ж спостерігати, як уміло вона створює неабиякі гончарні орнаменти. На сьогодні фондова колекція робіт талановитої майстрині в Національному музеї-заповіднику українського гончарства налічує близько 400 виробів. Її глиняні шедеври прикрашають музейні й приватні колекції не лише в Україні, а й за її межами.

У своєрідній укрупненості гончарної форми, у неповторній виразності мальовки, створених Оленою Мороховець, втілено в життя оригінальність її художньої манери та самобутність стилістики. Досконало володіючи технікою роботи за гончарним кругом, вона створює традиційні опішнянські гончарні вироби (глечики, вази, настінні тарелі, горщики, миски, квітники, куманці, тикви, іграшки тощо). Її фантастичні роботи, довершена форма яких органічно доповнюється орнаментами, ніби випромінюють тепло, радість буття та внутрішню одухотвореність.

Олена Мороховець є учасницею І і ІІ національних конкурсів кераміки (Опішня, 2000—2001 рр.); має диплом за друге місце у Всеукраїнському конкурсі народної іграшки (Київ, 2003 р.), третю премію в номінації «Народна кераміка» І Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК в Опішні!» (Опішня, 2009 р.), першу премію в номінації «Народна кераміка» ІІ Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК в Опішні!» та спеціальний диплом «За кращу гончарну мальовку» (Опішня, 2010 р.), також вона учасниця виставки «Путешествие колокольчика» (Москва, 2010 р.), підготувала персональну виставку «Поділюся мрією» (Опішня, 2011 р.), є лауреатом Міжрегіонального фестивалю-конкурсу майстрів декоративно-прикладного мистецтва «Мастера соловьиного края» (Суджа, 2011 р.), учасницею V Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК в Опішні!» (Опішня, 2013 р.), отримала диплом переможця в номінації «Творческое партнерство» 

V Міжнародного фестивалю гончарства «Скопин-2013» (Скопин,  2013 р.), є учасницею виставки «Керампікові вершки Опішні» (Опішня, 2014 р.), тематичної виставки опішнянських тарелів у співавторстві з Іриною Мирко «Заповіти українського Пророка» (Опішня, 2014 р.).

Із нагоди цьогорічного ювілею мисткині Національний музей-заповідник українського гончарства у виставковій залі Центру популяризації гончарної спадщини України презентує персональну виставку творів Олени Мороховець «Жити — творити» з фондової колекції музею-заповідника. Тож запрошуємо до виставкової зали познайомитися з унікальними керамічними формами й орнаментами талановитої гончарки, відчути традиції гончарної Опішні. 

Світлана ПРУГЛО,

представниця 

інформаційної служби 

Національного 

музею-заповідника 

українського гончарства