Олександр Біленький: «Надра Полтавщини повинні працювати на полтавців»

Область отримала додатково 500 мільйонів гривень

— Олександре Юрійовичу, По-лтавщина — одна з лідерів у нафтогазовидобувній галузі. І все ж тривалий час місцеві громади великого зиску від цього не мали, хоча розробка надр відбувалася на їхніх землях. Втім, обласна рада все-таки спробувала змінити ситуацію. І їй це вдалося. Отож якими були перші кроки?

— Якщо вдатися до хронології подій, то впродовж усього 2016 року Полтавська обласна рада не надала жодного погодження надрокористувачам, які претендували на розробку, видобування та використання родовищ. Доки інші регіони стояли з простягнутою рукою, випрошуючи у підприємств нафтогазовидобувної галузі «подачки» на соціально-економічний розвиток, ми відмовилися голосувати за питання погоджень. Наша логіка була такою: звернути увагу на ті громади, де ведеться видобуток. Будемо відвертими: після надровидобувних компаній залишаються зруйновані екологія й інфраструктура. А всі рентні кошти натомість спрямовують до державного бюджету. Але надра Полтавщини повинні працювати на полтавців. Проаналізувавши цю ситуацію, ми вирішили змінити її. Адже до нас надходило чимало листів, звернень, регулярно відбувалися пікети різних громад. І все це ми сформулювали як звернення обласної ради до Кабінету Міністрів та Президента України. Врешті до нас дослухалися. Кабінет Міністрів підготував пропозиції. У Верховній Раді це було втілено в законопроект № 3038. І наприкінці 2016 року його нарешті ухвалили. 

— У цьому вбачаєте заслугу депутатського корпусу обласної ради?

— Левова частка успіху — це якраз позиція депутатів По-лтавської обласної ради. Разом із тим і тогочасного складу обл-держадміністрації. У принципі, дехто говорив: навіщо вам це потрібно? Мовляв, все одно отримуєте кошти від соціальних угод. Вони, звісно, менші, але ні в кого ніяких проблем не буде. Однак ми проявили принциповість у цьому питанні. Тим паче, що нас стимулювали діалоги з місцевими громадами, які чітко стояли на своїй позиції, що все-таки мають отримувати кошти. Полтавська обласна рада унікальна. Ми тоді були єдині, хто добивався прийняття законопроекту № 3038.

— Закон передбачає, що 5 відсотків рентних платежів за користування надрами надходитимуть до місцевих бюджетів. Скільки з них отримує обласний бюджет, а скільки залишається в ОТГ? Як це позначилося на соціально-економічному розвитку громад?

— Із 1 січня 2018 року закон почав діяти. І Полтавська область стала отримувати ці кошти. Із них два відсотки почали надходити до обласного бюджету, а три — до бюджетів об’єднаних територіальних громад або до бюджетів районних чи сільських рад, якщо такі громади не були утворені. В абсолютних цифрах це майже 

500 мільйонів гривень додаткових коштів на розв’язання проблем тих чи інших районів. Найбільше це, звичайно, стосується Лохвицького, Гадяцького й Машівського районів, а також Новосанжарського, Полтавського, Котелевського, частини Зіньківського, Шишацького, Диканського і Миргородського. Таким чином, позиція Полтавської обласної ради сприяла тому, що чимало фінансів все ж таки залишалися на місцях, а не спрямовувалися до держбюджету.

Громади зацікавлені у нарощуванні видобутку нафти й природного газу

—  Чи наштовхувалася обласна рада через свою принциповість у спробах вирішити це питання на якісь перепони з боку самих нафтогазових магнатів або людей, які захищають їхні інтереси?

— Насправді нафтогазовим магнатам було байдуже, куди вкладати кошти. Коли в нас із ними виходила полеміка, то вони говорили: мовляв, якщо Верховна Рада прийме такий закон, то нам все одно, куди платити: до державного бюджету чи місцевих. При цьому вони наголошували, що все-таки краще до місцевого бюджету. Адже тоді буде налагоджено діалог з органами місцевого самоврядування. Тобто якогось явного супротиву не було. Хоча не обійшлося й без бюрократичної тяганини. Бо ж процес цей довготривалий — Верховна Рада повинна підготувати законопроект, він має пройти кілька читань та отримати необхідні експертні висновки. І коли всього цього було досягнуто, то в прийнятті позитивного рішення відіграли роль і позиція екс-президента Петра Порошенка та екс-прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, врешті підтримка усіх наших полтавських народних депутатів-«мажоритарників». 

— Тобто прийняття закону змінило ситуацію. Чи можете навести конкретні приклади використання цих коштів саме на потреби тієї чи іншої громади? Можливо, завдяки ним з’явилися нові соціальні програми, проекти тощо?

— Певно, однією з найбільш показових є Сенчанська об’єднана територіальна громада Лохвицького району. Там невелика кількість жителів отримала найбільший зиск. У них у кілька разів зріс бюджет, і постало питання правильного витрачання коштів. Адже на ті ж проекти потрібні фахівці, проектний та інвестиційний відділи, а ще необхідна була стратегія розвитку. Тобто складається ситуація, коли є кошти, але виникають уже інші труднощі — кадрові. Значно зросли й прибутки інших громад. Серед них, приміром, Сергіївська ОТГ Гадяцького району, Опішнянська ОТГ Зіньківського району, Ковалівська ОТГ Шишацького району. На прикладі останньої можна говорити про успіх цієї реформи, бо тільки за рахунок однієї Ковалівки Шишацький районний бюджет отримав понад 10 мільйонів гривень коштів у вигляді податків.

— Прийняття цього закону загалом спонукає до нарощування видобутку нафти й природного газу на Полтавщині? Чи можна його назвати одним із кроків досягнення енергонезалежності України?

— Цей закон, на перший погляд, прямо не покликаний стимулювати український ринок нафпродуктів чи газу. Це був спосіб привернути увагу до проблем органів місцевого самоврядування. Зокрема коли ми говоримо про фінанси, податки, які якраз спрямовані на їхні безпосередні потреби. Напевно, тільки ринок диктує, наскільки умови чи продукт, який видобувають, є конкурентоспроможними. Громади ж, звісно, зацікавлені — чим більший видобуток, тим краща рентабельність, а відтак і вищий їхній прибуток. Тому, звісно, це певний стимул для розвитку нафтогазової галузі і досягнення енергонезалежності.

Чесний і правильний розподіл податків є справедливим

— Як вважаєте, цей закон встановив певну справедливість, додавши більшої ініціативи на місцях?

— Полтавська область завжди була донором, гарно поповнюючи державний бюджет і, по суті, утримуючи деякі інші області. Втім, якщо мислити глобально, то такий принцип чесного й правильного розподілу податків, щоб не всі фінанси спрямовувалися до державного бюджету, дійсно є справедливим. Місцеві бюджети мають отримувати кошти і бути зацікавленими в розвитку інших галузей. Наприклад, утримання доріг. Вважаю, податки від перевантаження автомобілями повинні надходити саме до місцевих бюджетів. Тоді вони свідомо й дієво конт-ролюватимуть цей процес. І це буде набагато ефективніше, ніж зараз є централізовано. Тобто децентралізація передбачає перерозподіл повноважень в органах місцевого  самоврядування, зокрема й фінансових.

— Минуло два роки, як застосовують на практиці 5-відсоткову ренту. Позитив від такої децентралізації коштів деякі громади вже відчули. Яких ще зрушень варто очікувати?

— Можна давати багато прогнозів. Переконаний, цей закон допомагає зміцнювати стабільність соціально-економічного розвитку в регіонах. Втім, я хвилююся і думаю, що небезпідставно, — нині в Україні фінансова криза й падіння виробництва, і дуже не хотілося б, щоб за певних, більш несприятливих умов Верховна Рада, аби наповнити державний бюджет, скасувала цей закон. Відтак важливо, аби зворотної стежини не було. А для громад однозначно знайдеться суто їхній шлях розвитку. Найголовніше, щоб був фінансовий ресурс. Просто це дає змогу кожній громаді, яка отримує кошти, почуватися фінансово впевнено. І обласному бюджету, звісно, теж. 

Антон ВАСІН,

журналіст