Ставок розбрату?

Певно, не лише мене вразило те, як цієї весни на Волині катастрофічно обмілів Світязь — найбільше й найглибше озеро України, що входить до групи Шацьких озер. Через зниження рівня грунтових вод масові пожежі в лісах тривають тижнями. У травні в Україні вдарили заморозки, а в Польщі випав сніг. Природа підносить все більше й більше сюрпризів.

Цього року в українських річках зафіксовано найнижчий рівень води за останні майже сто років. Через теплу зиму й відсутність снігу, навіть попри травневі дощі, більшість малих річок можуть вкрай обміліти або взагалі пересохнути влітку. Різко порушується водний баланс. Фахівці передрікають проблеми з водопостачанням у містах, а також у селах через низький рівень води в колодязях.

— Це результат глобального потепління через негативний вплив на клімат планети діяльності людини, — зазначає завідувачка лабораторії прикладної кліматології Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН України, представник України в Міжурядовій групі експертів зі зміни клімату при ООН, кандидат фізико-математичних наук Світлана Краковська. — Торік в Україні зафіксували усі посухи, які могли бути: атмосферні (низький рівень вологості в повітрі), гідрологічні (маловоддя в річках) і агрометеорологічні (у верхньому шарі грунту бракує води). І все це переростає у геологічну посуху, коли водоносний горизонт знижується. Зараз, наприклад, навіть на Півночі України, яка завжди входила до зони перезволоження, маємо проблему з рівнем грунтових вод. Зони посушливості розширюються й уже характерні не лише для Півдня України. До того ж в Україні збільшилося водокористування — у великих обсягах воду забирають для сільського господарства, промисловості та побутових потреб населення. Науковці солідарні в тому, що людина порушила рівновагу кліматичної системи, яка зберігалася сотні тисяч років, змінивши хімічний склад атмосфери через спалювання деревини, нафти й газу.  

Наслідки катаклізмів ми бачимо й на Полтавщині. Мої знайомі з Великих Сорочинців розповідають, що в квітні повноводний Псел нагадував такий собі струмок посередині річища. А Олег Кавун, орендар найбільшого в Миргородському районі ставка в селі Остапівка, показує фото, на яких видно, що рівень води упав на 50% порівняно з 2018 роком. Плесо відступило на десятки метрів, рибі немає де нереститися, а качкам і лебедям — де гніздуватися. Особливо постраждала частина 3-кілометрового ставка, що знаходиться на території Комишнянської сільської ради.

Остапівська водойма — улюблене місце відпочинку та риболовлі не лише жителів Миргородського й інших районів Полтавщини. Туди майже цілий рік приїздять рибалки з Києва, Сумської, Харківської та інших областей. Адже там практично завжди можна розраховувати на гарний улов. Чисто, немає сміття на березі, як зазвичай побіля багатьох інших «безгоспних» ставків та озер. Можна ставити намети, а можна орендувати будиночки, щоб відпочивати з комфортом. Там проводять змагання зі спортивної риболовлі. Чимало рибалок причетні до порятунку риби від задухи, який організував минулої зими орендар Олег Кавун. Врятували! А на інших водоймах Полтавської області риба загинула масово. Одно слово, в Остапівці є спільнота цивілізованих рибалок, котрі почергово здійснюють її охорону від браконьєрів, які виходять на промисел з електровудками та сітками. 

Утім, уже два роки і місцеві, й приїжджі рибалки занепокоєні тим, що агрохолдинг, який орендує землі біля Остапівського водосховища, збудував насосну станцію, отримав спеціальний дозвіл на водокористування й використовує воду з нього для поливу. Потужна техніка поглиблювала дно ставка, прокладала на поля труби великого діаметру. Цього року (дякувати травневим дощам) зрошувальних установок ще не запускали. Але поза сумнівом, що, як тільки стане спекотно, ТОВ «Агротех-Гарантія» використовуватиме їх на повну потужність. 

По суті, виник конфлікт: один орендар хоче розводити рибу в ставку — й для цього потрібно якнайбільше води в ньому, а інший користувач здійснює з нього зрошення для отримання високих врожаїв і збереженням рибних ресурсів, будемо відверті, зовсім не переймається. І якщо торік рівень води в остапівській водоймі сяк-так примиряв аграріїв і рибалок, то цього року ситуація зовсім інша. І останні не впевнені, що керівництво агрохолдингу сумлінно дотримуватиметься п. 8 ст. 17 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», якою передбачено, що рівень води на рибогосподарських водних об’єктах має бути достатнім для забезпечення природного відтворення та життєдіяльності гідробіонтів.

Зрозуміло, що орендар ставка і рибалки та потужний агрохолдинг знаходяться в різних «фінансових» категоріях. А гроші в нашій ультракорумпованій країні здатні вирішити будь-яке питання й знехтувати будь-яким законом. Однак можна знайти компроміс. Була б на те добра воля! 

Ставок створений ще в радянські часи через будівництво високої дамби на руслі маленької річечки Озниці в глибокій балці. Джерела, які живлять річечку, знаходяться у хвостовій частині ставка недалеко від насосної станції. І якщо почистити замулені джерела, поглибити сам ставок, то у виграші були б усі: природа, рибалки і сільгоспвиробник.

Однак, зрозуміло, що в Олега Кавуна й рибалок немає коштів на такі роботи. Тому колектив рибалок Сумщини надіслав рекомендований лист керівництву й засновникам ТОВ «Агротех-Гарантія» щодо критичного стану Остапівського водосховища та ймовірних незворотних екологічних наслідків забору води для поливу земель товариства. 

— В Остапівці, — каже житель Сум Віктор Федченко, — ми рибалимо понад 10 років. Від нас то найближче місце для лову щуки, карася, лина, окуня, плітки, білого амура, бо туди із Сум — 160 кілометрів, а до Дніпра — 360.

— Нам подобаються, — додає лубенський підприємець Сергій Зелінський, — хороші під’їзди до ставка, доброзичливість місцевих жителів, невисока ціна на рибальський квиток, чудові умови для відпочинку в цьому мальовничому куточку української природи. Рибалки з різних куточків України своїми силами зариблюють ставок. 

«Остапівське водосховище, — йдеться у листі рибалок керівнику та засновникам ТОВ «Агротех-Гарантія», — фактично для товариства має стратегічне значення, однак у вас відсутня зацікавленість у його максимальному наповненні протягом року та збереженні рибних запасів водойми. Утім, ми звертаємося до вас не лише як до економічно зацікавлених у прибутках, а й до людей відповідальних і небайдужих до збереження довкілля. Тож просимо вас вжити заходів щодо поглиблення русла річки Озниці, ставка та чищення водойми. Абсолютно впевнені, — так закінчується лист, — що спільними зусиллями ми можемо запобігти перетворенню Остапівського водосховища на болото, а наші нащадки нами пишатимуться…»

Однак рекомендований лист повернувся неврученим адресату, позаяк збіг термін його зберігання на поштовому відділенні. Прикро… Але сподіваємося, що сторони, дипломатично кажучи, врахують взаємну аргументацію й дійдуть згоди, щоб наші діти й онуки не лише на картинці могли побачити, який вигляд мають сом, карась та щука…

Людмила СТЕЛЬМАХ (КУЧЕРЕНКО),

президент правозахисної 

ГО «Полтавський медіа-клуб»