Гончарював із самого дитинства

Багато талантів нашій державі подарувала гончарна столиця України. У славній когорті українських митців завжди особливе місце належало гончарям Опішні, серед яких — В’ячеслав Білик!

 Народився митець 5 лютого 1940 року в гончарному містечку Опішні. Його батько — Іван Білик — знаний гончар, заслужений майстер народної творчості України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, лауреат премії імені Данила Щербаківського. Мати — Ольга Білик (у дівоцтві Кононенко) — донька відомого іконописця Петра Кононенка. Працювала поваром у колгоспі. Крім В’ячеслава, у сім’ї було ще двоє синів — Павло та Валентин.

Перші дитячі роки майбутнього гончаря були надто важкими, адже припали на час Другої світової війни. Батько пішов на фронт, а мати як могла, так і виживала з трьома хлопцями. Пережили, як кажуть, і голод, і холод, і страх… Із війни батько повернувся з багатьма державними відзнаками, але тяжкопоранений. Тривалий час відновлював здоров'я в місті Ялта (Крим). Дружина знову із синами залишилася сама. 

Час потихеньку минав, хлопці підростали, допомагали матері по господарству, по черзі пасли корів. Після повернення батька додому родина переїхала до нового будинку, який збудувала самостійно, по вулиці Партизанській (поблизу заводу «Художній керамік», на якому глава сім'ї працював спочатку гончарем, потім — майстром творчої лабораторії). 

Свій неперевершений талант В’ячеслав Білик перейняв від батька, який і став його першим учителем. Ще хлопчиком, спостерігаючи за його вмілими руками, зважав на кожен рух, м’яв малими рученятами шматок з глини й пробував ліпити власні вироби. Також від батька успадкував легкість і хватку до роботи глиною, любов до ліплення зооморфного посуду. Поміж братів В’ячеслав був найбільш близьким із матір’ю. Вони часто залишалися вдвох і просто говорили. Під час служби в армії В’ячеслав писав матері лагідні листи, чим щоразу розчулював її до сліз. 

Далі було навчання в Миргородському керамічному технікумі імені Миколи Гоголя (педагог із фаху — Олександра Селюченко). Упродовж 1958—1992 років В’ячеслав Білик працював у промартілі, а згодом — на заводі «Художній керамік» разом із батьком і братами: Павло був інженером, а Валентин — водієм. Спершу В’ячеслав працював у творчій майстерні заводу — оздоблював баранчики, виготовлені батьком. Потім почав створювати власні вироби. Був відповідальним працівником, який дуже любив свою роботу. «За день Славко міг зробити два-

дцять баранів замість семи. Виконував роботи, зберігаючи власний почерк», — згадують колеги. Поруч із В’ячеславом у цеху для ліпників працювали відомі майстри Василь Біляк, Григорій Кирячок, Михайло Китриш, Володимир Нікітченко, Розалія Чабаненко.

Починаючи з 1966 року, В’яче-слав Білик почав експонувати свої вироби на обласних, республіканських і зарубіжних (у Болгарії, США) виставках. Багаторічна праця, набуті майстерність і громадське визнання в Україні дали змогу майстру стати членом Національної спілки художників УРСР (1969 р.). Його неодноразово нагороджували почесними грамотами за високі показники в роботі.

Проминули роки в прекрасній творчій атмосфері. Незчувся В’ячеслав Білик, коли настала пора йти на заслужений відпочинок. За роки праці на заводі «Художній керамік» він створив цілу низку прекрасних робіт: традиційні поліхромні скульптури «Бик», «Баран», «Лев», «Козуля», «Собака», «Цап»; набори посуду «Вечори на хуторі біля Диканьки»; барильця, вази, тарелі; скульптурні композиції за мотивами творів класичної літератури, наприклад, «Пекло» за «Енеїдою» Івана Котляревського; композиції на фантастичні сюжети «Піп-п’яниця і чорт», «Сім’я чортів», «Солдати» тощо.

Твори В’ячеслава Білика прикрашають галереї музеїв Києва й Полтави. Вони стали надбанням і Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішні, зберігаються й у приватних колекціях як нашої держави, так і за кордоном. Твори митця пронизані високим професіоналізмом, добротою й особливою любов’ю, які майстер вклав у кожен витвір.

В’ячеслав Білик — надзвичайно скромна й проста у спілкуванні людина, яка уникає галасливої публічності й зайвої уваги до власних успіхів. 5 лютого він відсвяткував своє 80-річчя! Із нагоди ювілею майстра Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішні спільно з Полтавським краєзнавчим музеєм імені Василя Кричевського в мистецькій галереї Центру розвитку духовної культури презентують виставку творів кераміки В’ячеслава Білика, яку доповнять фото митця з колекції Національного архіву українського гончарства та публікації про гончаря з Гончарської книгозбірні України. Виставка експонуватиметься до 1 березня. 

Світлана ПРУГЛО