Овочі Полтавщини: і собі, й на продаж

За радянських часів 80% продукції овочівництва та картоплярства на Полтавщині вироблялося в колгоспах і радгоспах. 

— Деколективізація на початку 2000-х років призвела до того, що майже 100% овочів вирощувалося в селянських господарствах, — розповідає заступник директора департаменту агропромислового розвитку Полтавської облдерж-адміністрації Олег Палій. — Але потім фермерські господарства та сільгосппідприємства різних форм власності почали потроху займатися цим напрямом і наразі відвоювали в приватного сектору 10% валового виробництва. 

У 2019 році в області загалом вирощено 996,3 тис. тонн картоплі та 544,5 тис. тонн овочів. Із них 900 тис. тонн картоплі та 500 тис. тонн овочів — доробок селян. За результатами минулого року, По-лтавщина, так би мовити, відібрала в Сумщини титул картопляного краю, адже валовий збір картоплі в Сумській області торік загалом становив 950 тис. тонн. Полтавщина випередила сусідню область і за врожайністю картоплі, яка становила 183,6 ц/га проти 163,4 ц/га, що на Сумщині. 

За 11 останніх років у Полтавській області спостерігається позитивна динаміка виробництва овочів в усіх категоріях господарств: від 377,3 тис. тонн у 2008 році до 544,5 тис. тонн у 2019 році. Зростання валового виробництва відбувається завдяки застосуванню інтенсивних технологій, зокрема вирощуванню на поливних землях.

Якщо зернові та зернобобові культури в Полтавській області в усіх категоріях господарств займають понад 912 тис. гектарів, то овочевий клин становить 78,5 тис. гектарів. При цьому господарств різних форм власності, які виробляють овочеву продукцію в промислових масштабах, на Полтавщині налічується понад півсотні. Все більше аграріїв переходять на вирощування овочів на зрошуванні, адже у зв’язку зі зміною клімату Україна все більше й більше виправдовує назву зони ризикованого землеробства. 

Для овочевої галузі Полтавщини 2019 рік виявився менш вдалим, ніж 2018-й — валовий збір був меншим. Позначилися несприятливі погодні умови: торік улітку в більшості районів по 60—70 днів не було дощу. 

Утім, за фактом Полтавщина має перевиробництво овочевої продукції: і собі вистачає, і для інших областей. Адже населення Полтавської області потребує на рік лише 210 тис. тонн картоплі і 230 тис. тонн овочів. 

Цікаво, що рівень споживання овочево-баштанної продукції на Полтавщині у 2017—2019 роках перевищував 180 кг на людину, тоді як середньоукраїнський становить 160 кг (це якраз на рівні раціональної норми споживання). Причому зростання споживання зафіксовано з 2007 року (129,6 кг на особу), а максимум — у 2011 році (198,9 кг на особу). Однак неможливо стверджувати, що в супермаркетах Полтавської області вся овочева продукція, насамперед овочі борщового набору українського походження. Адже що й де купувати, вирішують власники магазинів і торговельних мереж. Зокрема у 90 ресторанах «McDonald’s» в Ук-раїні відвідувачі щодня з’їдають 17 тонн картоплі. Але ця картопля… польська.  Промислове овочівництво на Полтавщині розвинене в усіх районах, але найбільше овочівницьких сільгосппідприємств зосереджено у Кременчуцькому районі.  

У селі Баранівка Шишацького району на базі ПП «Нива» вже п’ятий рік працює опорний пункт Інституту картоплярства НААН України. Тут розмножують і реалізують відомі та нові сорти вітчизняної селекції. 

— Фахівці інституту повністю контролюють усі процеси, здійснюють видові прополювання. У ході роботи через попит ми визначаємо популярні сорти, — розповідає директор опорного пункту Юрій Цьова. — Апробуємо щороку 5—6 нових сортів картоплі. За останні роки добре зарекомендували себе такі сорти, як Щедрик, Княгиня, Іванківська рання, Тетерів, Партнер, Звіздаль, Взірець, Червона рута тощо. У нас є демонстраційна ділянка, на якій закладаємо по 50—100 кущів 20 сортів картоплі. Під час щорічних семінарів підкопуємо їх і показуємо «товар лицем». Когось приваблює розмір бульб, когось — забарвлення, когось — крохмалистість.

Овочевих кластерів на Полтавщині поки що немає, але є кілька досить успішних плодово-овочевих кооперативів, які об’єднують фермерів і селян. Це — «Диканські ягідники», «Сади Диканщини» (Диканський район), «Бірківський овочівник» (Зіньківський район) та «Черемушки» (Кобеляцький район).  

— На Полтавщині у сільгоспвиробників різних форм власності налічується 84 овочесховища потужністю 66 тис. тонн, — зауважує начальник відділу рослинництва департаменту агропромислового розвитку Полтавської облдержадміністрації Микола Нездійминога. — Деякі збереглися ще з царських часів, як, наприклад, у Диканьці, збудоване у ХІХ столітті князем Кочубеєм. Більшість радянського періоду — колгоспні та баз споживчої кооперації. Тоді кожен радгосп чи колгосп мав своє овочесховище, де з осені до літа зберігалися картопля, морква, буряк, капуста, редька, різноманітні соління — і для власної їдальні, і для сільської школи, і для місцевої лікарні. Є й нові, технологічні овочесховища, яким лише кілька років. Приміром, такі побудували ТОВ «Агротех-Гарантія», «Докучаєвські чорноземи», «Картопля По-лтавщини», фермерські господарства «Агросвіт», «Грунтознавець» та інші. Сільгоспвиробники, які спеціалізуються на вирощуванні овочевої продукції, мають 19 власних сховищ місткістю 26,3 тис. тонн.

Тож фахівці обласного департаменту агропромислового розвитку констатують, що овочесховищ не вистачає, особливо у дрібних та середніх фермерів. Як наслідок, трапляється так, що близько третини врожаю залишається в полі й гине, якщо не встигли продати прямо звідти. З іншого боку, в області достатньо вільних потужностей, але серед полтавських аграріїв чомусь немає традиції попроситися до сусіда. Ну, а буває, що поруч і немає, а якщо везти до іншого району, то, як кажуть, шкурка вичинки не варта… 

Сучасне овочесховище — це не селянський погріб, а дороговартісна технологічна споруда з вентиляцією, підтримкою відповідного температурного режиму. Бо цибуля, наприклад, найкраще зберігається за температури +3 градуси, а картопля та буряк — 1 градус. А ще кожен овоч потребує окремої камери, бо виділяє речовини, які негативно впливають на зберігання інших. Повинна бути зручна тара для зберігання, можливість швидкого відвантаження, автоматизація процесів.  

Наприклад, у ТОВ «Агротех-Гарантія» овочі займають понад 500 га площі родючих земель. Підприємство вирощує моркву, капусту, цибулю, однак в овочевій сіво-зміні лідирує картопля. Для вирощування товарної картоплі господарство використовує насіннєвий матеріал провідних світових селекційних компаній «AGRICO» і «HZPC». У 

2010 році в смт. Комишня Миргородського району ТОВ «Агротех-Гарантія» збудувало одне з найбільших овочесховищ в Україні для зберігання власного врожаю, потужність якого становить 12 тис. тонн продукції. На території овочесховища знаходиться виробничий цех. У цеху овочі очищають, сортують і калібрують. Щодня потужність техніки дає змогу відвантажувати близько 200 тонн овочів. 

ТОВ «Кременчуцька овочева фабрика» — найбільший на Полтавщині виробник овочів закритого грунту, який має понад 6 га теплиць і повністю забезпечує область помідорами й огірками в осінньо-весняний період. У радянські часи це був відомий радгосп «Кременчуцький». Потім він збанкрутував. Деякий час зовсім не працював. А з 2008 року має нових господарів.

— Ми спеціалізуємося на вирощуванні огірків, помідорів, зелені та розсади для відкритого й закритого грунтів, — розповідає директор товариства Сергій Шевченко. — Постачаємо не лише до торговельних мереж Полтавської області, а й по всій Україні, зокрема до супермаркетів ТОВ «Фоззі груп». Використовуємо закордонні сорти, бо українських для закритого грунту просто не існує. У старих теплицях з одного квадратного метра збираємо близько 40 кг огірків на рік. А торік у новій теплиці площею 1 га встановили додаткове освітлення, яке також забезпечує інтенсивне випромінення, завдяки чому світловий день для рослин збільшився до 17—18 годин, тож очікуємо, що врожайність зросте до 50—55 кг на рік.   

«Кременчуцька овочева фабрика» на замовлення сільгоспвиробників вирощує розсаду овочевих культур індустріальним способом і за цим показником є однією з найбільших у країні.

— На жаль, теплична галузь в Україні, — бідкається Сергій Шевченко, — знаходиться у стагнації, якщо не сказати в занепаді. Навіть у Білорусі, де населення вчетверо  менше, ніж у нас, площі овочів закритого грунту більші, ніж в Україні. Для переважної більшості українців помідор, огірок узимку — розкіш, а не продукт першої необхідності. Бо ціна тепличних овочів зависока для середньостатистичного покупця. І це при тому, що ми як досить прогресивне підприємство постійно працюємо над зниженням собівартості продукції через впровадження інновацій. 

У департаменті агропромислового розвитку Полтавської обл-держадміністрації розповіли про поодинокі приклади переробки овочів. За роки незалежності у цій царині область більше втратила, аніж надбала. У середині 90-х років припинив своє існування По-лтавський плодоконсервний комбінат Укркоопспілки, який випускав величезний асортимент консервації в склотарі. Лінії з випуску гірчиці та хріну на Миргородській харчосмаковій фабриці «Калинка» були демонтовані й продані. Дійшло до того, що в Україні вінницький виробник хрону став монополістом. 

Зараз фермерське господарство «Едем» у Миргородському районі викупило старий Миргородський консервний завод, а на аукціоні придбало лінії з фабрики «Калинка» і випускає пробні партії гірчиці та хрону. Вони вже з’явилися на полицях магазинів у Полтаві й користуються великим попитом. Гірчиця виготовляється з якісного порошку вітчизняного виробництва, а сировину для хрону поки що привозять з Івано-Франківщини та Чернігівщини, хоча цього року планують використовувати місцеву — полтавську. 

ТОВ «Полтава-сад» спеціалізується на вирощуванні моркви. Обчищена, шліфована, калібрована свіжа морква, розфасована у пакетики по 85 г, відома покупцям під брендом «Моркішка». Взагалі фасування моркви є різним — аж до 1 кг.

Коментар

Директорка Полтавської обласної сільськогосподарської дорадчої служби Світлана Андрієнко: 

— Минулого року наша служба провела майже сто семінарів. Рік для нас унікальний не лише щодо кількості заходів, а й щодо того, що цільовою аудиторією на більшості з них були члени особистих селянських господарств. Для фермерів ми провели 16 технологічних семінарів з різних сільгоспкультур. Один — з овочівництва — на базі фермерського господарства «Господар» у Миргородському районі, яке очолює відомий аграрій Віктор Галич (спеціалізується на вирощуванні овочів борщового набору та кавунів).

Решта семінарів проводилася для селян на запрошення сільрад та об’єднаних територіальних громад Полтавщини. Роботи в селах нині або мало, або зовсім немає, тож людям доводиться виживати за рахунок підсобного господарства та свого шматка землі: вирощувати збіжжя і для власних потреб, і для продажу на базарах чи просто обабіч доріг. Адже «живими» грошима треба заплатити за комунальні послуги, навчання дітей, придбання промислових товарів тощо. Людей цікавить, що дає найбільший прибуток на присадибних ділянках: які сорти картоплі, перцю, томатів, часнику, інших овочів, малини, суниці садової. Люди хочуть отримати знання з технологій вирощування і переробки, зокрема щодо сушіння овочів. До речі, за нашої допомоги торік на Полтавщині на 20 фермерських господарств стало більше. 

Людмила СТЕЛЬМАХ 

(КУЧЕРЕНКО)