«Маю внутрішнє відчуття, що наступний рік буде важким щодо фінансування»

Напередодні Нового року голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький у невимушеній обстановці — за чашкою кави в кафе «Ваніль» — зустрівся із представниками засобів масової інформації. Говорили про підсумки року, здобутки та поразки, а також пріоритети в майбутній діяльності. Олександр Біленький відверто відповідав навіть на каверзні запитання журналістів, а наприкінці розмови пожартував: «Не надто «зубастими» були запитання. Щось ви мене жалієте».

— 2019-й був насиченим подіями й важким насамперед емоційно, — зазначив Олександр Юрійович. — Ми пережили президентські й парламентські вибори, спробу дестабілізації обласної ради, із чим успішно впоралися, потім переформатування облдержадміністрації, що також вимагало від нас певних дій. На щастя, дестабілізація ситуації в країні не торкнулася нашої області.

«Працюю винятково на своє ім’я»

— Коли новим головою По-лтавської облдержадміністрації призначили Олега Синєгубова, ви писали на своїй сторінці у «Фейсбуці», що мали з ним певні непорозуміння. Чи вдалося врешті-решт знайти спільну мову? 

— На приватній сторінці можу писати все, що завгодно, відтак на щось потрібно звертати увагу, а на щось, можливо, й не варто. Адже це може бути просто якась емоція. Хоч, не секрет, двом новим людям, котрі представляють виконавчу й представницьку гілки влади, потрібен певний час для налагодження комунікації. Обійнявши посаду керівника області, Олег Синєгубов розпочав кадрові зміни — зрозуміло, аби уникнути помилок, хотілося йому допомогти, так би мовити, дружньою порадою. Мені здається, у підсумку ми знайшли спільну мову.

— У медіапросторі нині активно мусується питання про те, що місцеві вибори можуть  відбутися не в жовтні, як це передбачено законодавством, а вже навесні. А що підказують ваш політичний досвід, інтуїція? І чи  братимете участь у цих виборах?

— Уже три місяці тому, виходячи з логіки дій влади або, вірніше, відсутності цієї логіки, мені було зрозуміло, що місцеві вибори дочасними не будуть. Адже на те, щоб внести зміни до багатьох законодавчих актів, ввести інститут перфектів, потрібні значний час, досвід. Тож, думаю, вибори відбудуться в термін, передбачений законодавством. А щодо моєї участі в них, то я іще не прийняв рішення. Похід до обласної ради має політичну складову. А як ви, мабуть, помітили, я не переходив із фракції до фракції й навряд чи це робитиму. Мене було обрано від політичної партії «Блок Петра Порошенка», я не є партійною людиною й не звик вдаватися до дріб’язкової кон’юнктури. Не маю ні перед ким жодних зобов’язань: ні фінансових, ні політичних, відтак працюю винятково на своє ім’я. Хочу, скажімо, аби Решетилівська об’єднана громада на найближчих виборах одержала стабільну владу. Працюю над тим, щоб зібрати команду однодумців в області. І немає значення, ітиму на вибори у складі цієї команди чи ні. Відверто кажучи, вибори в Полтаві мене цікавлять, може, навіть більше, ніж до обласної ради. Бо Полтава — це колосальний фінансовий ресурс. Можливо, саме це й буде моїм подальшим шляхом як політика.

— Якими досягненнями можете похвалитися? І які були поразки, чого не вдалося зробити? 

— Найпершим досягненням є те, що Полтавщина серед лідерів в Україні стосовно впровадження громадських ініціатив. Це і бюджети участі, і екологічні ініціативи, і проект «Smart-регіон». Успіхом вважаю й те, що громади нам довіряють, і коли йдеться про співфінансування якихось проектів, ніхто не боїться, що хтось когось «кине». Щодо поразок, то я не люблю програвати. Хоч локальні невдачі були, але вони пов’язані з тим, що я очолюю представницький орган і не маю того впливу, який має, скажімо, голова облдержадміністрації. Шкода, наприклад, що Решетилівський центр вишивки та килимарства, до відкриття якого ми так довго йшли, на наступний рік так і не одержав видатків на капітальне будівництво. Дуже хотілося б реалізувати певні проекти наступного року (це ремонт автотраси Київ — Харків у межах Полтави, створення льодової ковзанки в обласному центрі, а найперше, мабуть, завершення будівництва сучасного кардіоцентру), хоч і маю внутрішнє відчуття, що наступний рік буде достатньо важким щодо фінансування.

— Тривалий час міська влада веде розмови про те, щоб узяти комунальні підприємства обласної ради «Полтававодоканал» та «Полтаватеплоенерго» під своє крило. Як ви ставитеся до таких заяв? 

— Якщо міська влада погасить борги (150 мільйонів гривень), то ради Бога. Але там хочуть і згадані  підприємства забрати, і не понести ніяких витрат. Окрім усього, потрібно розібратися з районними філіями. Поки що ж це лише політичні популістські заяви.

«Ціна на природний газ упала, тож це має позначитися й на платіжках за спожиту теплову енергію»

— У Полтаві стали звичними аварії на каналізаційних колекторах, що супроводжуються провалами грунту. Таких аварійних ділянок наразі не одна чи дві, а аж 38. Подолати просто таки кричущу проблему самотужки водоканал не в змозі. На підприємстві стверджують, що неодноразово спілкувалися з цього приводу як із міською, так і обласною владою, готували спільні програми, однак на сьогодні не впроваджена жодна з них.

— Така програма існує, і на ремонт каналізаційних колекторів спрямовуються кошти. Ми виділяємо їх в основному з Фонду охорони навколишнього середовища Полтавської області. На наступний рік на ці цілі плануємо спрямувати 63 мільйони гривень. І нинішнього року, що вже минає, виділяли кошти. Сказати, що в повному обсязі, не можу. У нас немає зараз тих коштів, які потребують водоканал і теплоенерго для реконструкції й модернізації своїх об’єктів. 

— Значна сумарна заборгованість споживачів послуг «Полтаватеплоенерго» свідчить про те, що тарифи на них непідйомні для людей, а субсидії не є панацеєю від усіх бід. Чи є якісь ініціативи влади стосовно подолання цієї проблеми? 

— Дякую за це запитання. От якраз про це йшлося нещодавно під час першого засідання Ради розвитку громад і територій у Києві, на якому були присутні голови рад, держадміністрацій, профільні міністри. Прем’єр Олексій Гончарук порушив питання про зниження тарифу на теплову енергію, аргументуючи це тим, що ціна на природний газ дещо упала. Відтак муніципалітети мають активно попрацювати зі своїми комунальними підприємствами. Тож зараз вивчатимемо постанову, що містить цю пропозицію уряду. Найперше треба проаналізувати цінову політику КП «Полтаватепло-енерго». Адже якщо ціна на природний газ падає, отже, це має позначитися й на сумах за спожиту теплову енергію у платіжках споживачів. А цього якраз і не відбувається. Якщо ж ви натякаєте на компенсацію з обласного бюджету, то цього не буде. Інакше він стане бюджетом соціальних видатків. Хоч, згоден,  маємо надавати людям «теплові» кредити, аби стимулювати їх економити тепло.

— Запитання стосується перспективного плану формування територій громад Полтавської області. Як ви ставитеся до того, що обласну раду усунули від формування цього плану і тепер цим займатиметься облдержадміністрація? 

— Позитивно. Тепер обласну раду не виставлятимуть як центр ухвалення рішень, за які вона потім повинна нести відповідальність. Те, що перспективний план ухвалюватиме Кабмін, — добре. Єдиний мінус — зараз відбувається погодження, і мені не подобається, як діє Полтавський центр розвитку місцевого самоврядування, що є явно заангажованим. Тож я звертаюся до його керівництва, бо це виходить за межі здорового глузду, коли приїжджає експерт цього центру й починає розповідати байки про те, що покровська громада є спроможною. Я, скажімо, за те, щоб вона влилася до Решетилівської ОТГ. Ви б чули, що ці експерти «співали» в Кабміні і про Остап’є, і про Коломацьке, і про Новоселівку. Згаданий центр став якимсь ручним.

— Цими днями керівник дорожнього підприємства Альберт Уваров в інтерв’ю одному з телеканалів розповів, як давав хабарі нині вже екс-керівництву Полтавської облдержадміністрації. Хотілося б почути й вашу точку зору із цього приводу. 

— Обласна рада відреагує тільки на рішення суду. Я цього чоловіка вперше побачив із телеекрана. Звинувачення на адресу екс-чиновників дуже серйозні. На це свого часу досить різко відреагував президент Петро Порошенко. Ми не даємо коментарів із цього приводу, бо це не в нашій компетенції, і чекаємо на рішення суду.

«Якщо Президент заявив про запуск 15 аеропортів, маємо увійти до цього списку»

— А загалом ви щось чули про хабарі чи «відкати» в будівлі, де знаходиться й ваш кабінет? До того ж у корупційному скандалі замішаний і ваш колега по фракції Андрій Пісоцький.

 — Якщо скажу, що не чув, ви мені повірите? Ми спілкуємося з багатьма людьми, і такі чутки до нас доходили. Але те, що людина подарувала автомобіль, — для мене як казка. Я думав, що бізнесмен — це особа, яка займається бізнесом, а не людина, з якої витрушують євро чи долари. Коментувати ситуацію, не маючи на руках рішень суду, — навіщо це мені? Можливо, у приватній розмові я й висловлю свою думку. Скажімо, чому досі немає суду?

— Що буде з полтавським аеропортом?

— Я переконаний, що він має функціонувати. На жаль, поки не вдалося передати державі злітно-посадкову смугу, саме вона є ахіллесовою п’ятою аеропорту. Уже й нове керівництво облдержадміністрації переконалося, що попит на авіаперевезення за напрямками: Єгипет, Туреччина, Польща — є. Крім того, і внутрішньоукраїнські авіаперевезення мають перспективу за умови, якщо квиток на літак коштуватиме приблизно стільки ж, як і квиток на потяг. Потрібні кошти на ремонт злітно-посадкової смуги, обласний бюджет цього не потягне. Якщо новий Президент заявив про запуск 15 аеропортів в Україні, маємо увійти до цього списку. Дуже хочеться, щоб Володимир Зеленський успішно приземлився в нашому аеропорту і сказав: прошу, мовляв, виділити кошти на ремонт злітно-посадкової смуги.

— Коли на Полтавщині нарешті з’явиться сміттєпереробний завод? 

— Ми мріємо про те, щоб у нас був завод із виробництва теплової енергії — таким є фінальний етап державної концепції поводження з твердими побутовими відходами. Згідно з цією концепцією попереднього уряду, 4 субрегіони мали збудувати по отакому заводу, а кожен район чи ОТГ — сортувальну станцію. Є й інвестори, готові вкладати кошти у виробництво теплової енергії зі сміття. Вони запевняють, що в них суперекологічне виробництво. Проблема в тому, що дуже важко переконати в цьому людей. Коли доходить до виділення ділянки землі, громади категорично проти. У цьому заковика.

— На початку грудня ви перерахували 200 тисяч гривень особистих коштів на Решетилівський відділ освіти в рахунок погашення боргів за природний газ, після чого нарешті включили опалення у школах і дитсадках району. Звідки в посадової особи органу місцевого самоврядування стільки грошей, щоб отак розкидатися ними?

— Ви мали б перевірити мою декларацію, перш ніж ставити таке запитання. Коли йшов на цю посаду, мав 4 квартири у престижному районі Києва. Зараз не маю жодної. Виручені за них кошти — у погашенні боргів за газ, подарунках, дитячих майданчиках тощо. Я можу дозволити собі такі речі.

— Як можна заробити на 4 квартири?

— Я ж раніше не працював на державній службі — був досить успішним політтехнологом. І якщо до мене немає претензій у правоохоронних органів, отже, заробив.

— Чи визначили для себе пріоритетні напрямки роботи в наступному році? 

— Ви думаєте, що я відповім: виграти на виборах? Ні, пріоритетні напрямки — взаємодія з громадами, результативність робіт на об’єктах капітального будівництва. Дуже хочу, аби ми інвестували в  будівництво житла для «АТОвців». І від соціальної складової в роботі нікуди не подітися, адже держава нині не фінансує левової частки видатків, наприклад, не виконує свого обов’язку щодо того ж таки пільгового проїзду у громадському транспорті.

Ганна ЯРОШЕНКО

«Вечірня Полтава»

Фото автора