Стіна гончарної слави України поповнилася двома меморіальними дошками

Історія — це відповідь на вічне питання, хто ми є. Знаючи й пам’ятаючи минуле нашого краю, ми розуміємо, що усіх нас поєднує глина. Найбільші поклади цієї породи й визначили долю маленького селища Опішня, що на Зіньківщині, стати столицею українського гончарства. Тут здавна цінують і шанують це правічне ремесло, передають знання і вміння з покоління в покоління.
У 2011 році Національний музей-заповідник українського гончарства започаткував створення Стіни гончарної слави України. Вона покликана зберігати пам’ять про славетних українських гончарів і тих, хто всіляко підтримував та популяризував гончарство. Цього року стіна поповнилася двома новими меморіальними дошками (автор — Володимир Цісарик зі Львова), офіційне відкриття яких відбулося 25 вересня цього року.
Одну з них присвячено славетній опішнянській гончарці-малювальниці Парасці Біляк (1914—2001 рр.). Жінка все своє життя присвятила улюбленій справі. Працювала на заводі «Художній керамік», де оздоблювала глиняний посуд у техніці ріжкування з використанням рослинної орнаментики. Параску Біляк згадували тільки теплими словами. На офіційне відкриття меморіальної дошки завітала онучка малювальниці Олена Біляк. «Я її пам’ятаю завжди усміхненою й радісною, — розповіла жінка. — Щиро дякую за те, що не тільки зберігаєте гончарну спадщину країни, але й повертаєте родини до їхнього коріння».
«У неї мотиви наче такі ж самі, як і в інших, але вона трактувала їх по-своєму. Дуже полюбляла крупні елементи, але відчувала форму. Зайвих елементів у неї не було», — так творчість Параски Біляк описала керамолог, кандидат мистецтвознавства Олена Клименко.
Іншу меморіальну дошку присвячено навчальним закладам, що функціонували в Будівлі Кричевського-Лебіщака. Дивовижна історія діяльності цих закладів почалася із заснування 1894 року першої в Наддніпрянській Україні Опішнянської зразкової гончарної навчальної майстерні, метою якої стало навчання гончарів удосконаленим прийомам обробки глини, виготовлення й оздоблення глиняних виробів. «За недовгий період існування майстерні вона встигла закласти основи тих мальовок, які сьогодні спостерігаємо на наших глиняних виробах, цих зооморфних оздоб, якими ми вирізняємося поміж інших гончарних осередків», — зазначила керамолог, історик, етнолог, педагог, доктор історичних наук, заслужений працівник культури України Людмила Овчаренко.
Відкриття меморіальних дощок — це знакова подія в історії України, адже саме так ми зберігаємо пам’ять про славетні постаті українського гончарства, які долучилися до формування мистецької спадщини країни.
Фото Тараса ПОШИВАЙЛА