Від сажовозів до сучасних експресів: 150-літня еволюція крюківських вагонів

20 вересня одне з найстаріших підприємств України — публічне акціонерне товариство  «Крюківський вагонобудівний завод» — святкує 150-ліття з дня заснування. Урочистості на заводі розпочалися з презентації книги Ганни Кудіярової «Нехай летять країною поїзди». У ній на 450 сторінках розповідається про непростий історичний шлях нині найпотужнішого в Україні підприємства з виготовлення вантажних і пасажирських вагонів. 

«Тих, хто критично ставився до самої ідеї створення українського пасажирського вагона, було багато. Мало було тих, хто вірив у нас. Але, як бачите, у нас все вийшло. Практично не залишилося рейкової техніки для перевезення пасажирів, якої б колектив Крюківського вагонобудівного заводу не розробляв, не проектував, не випускав чи не готовий був випускати», — зокрема зазначив на презентації книги голова наглядової ради ПАТ «Крюківський вагонобудівний завод», його президент і співвласник Володимир Приходько. 

Одна з останніх новітніх розробок колективу КВБЗ — регіональний дизель-поїзд, розрахований на 170 сидячих місць (це 3 вагони, один з яких 1-го класу і два — 2-го). Його особливістю є те, що він економить витрати пального й практично не забруднює навколишнього середовища. За кілька місяців, найімовірніше, до Нового року, новий дизель-поїзд повезе перших пасажирів. А в якому напрямку, вирішить замовник — Укрзалізниця.  

Історія  підприємства бере свій початок у далекому 1869 році. Щоправда, тоді це були невеликі ремонтні майстерні на окраїні Кременчука, у Крюкові, Південної (Харківсько-Миколаївської) залізниці, де лагодили паровози і вагони. Із появою у 1900 році нових виробничих корпусів колектив майстерень почав випускати залізничну техніку. Почали з двовісних платформ і напіввагонів. Згодом освоїли складання універсальних напіввагонів, вагонів-платформ, критих вагонів, цистерн, вагонів-хоперів, спеціальних вагонів, пасажирських… А ще в цьому переліку були вагони-сажовози. Виявляється, на початку минулого століття вони були актуальними. Перед Другою світовою війною Крюківський вагонобудівний (статус заводу він отримав у 1930-му)  досягнув рекордної цифри — 7 000 вагонів на рік. Та війна змінила виробничий напрямок підприємства: у Пермі, куди воно було евакуйоване, на ньому налагодили випуск фугасних авіаційних бомб. Однак уже за три роки після перемоги завод повністю відродив довоєнний обсяг мирної продукції. 

Нині це успішне багатопрофільне підприємство (до речі, його виробничі площі займають 100 гектарів). Окрім основної продукції, там виготовляють ескалатори і вагони для  метрополітену, сільськогосподарську техніку, напівпричепи для перевезення худоби й великогабаритної техніки, обладнання для шахт та гірничо-збагачувальних комбінатів, автогрейдери й дуже затребувані на фронті мобільні лазно-пральні комплекси, легкові та вантажні автомобілі, механічні й вакуумні підмітально-прибиральні машини...

Досить сказати, що за підсумками минулого року КВБЗ збільшив чистий прибуток майже на 47% — до 463 млн. грн. Цьогоріч він уже інвестував у розширення потужностей  250 млн. грн., що вдвічі більше, ніж минулого року, а реалізував продукції на 8 млрд. грн. У підприємства не існує кадрового голоду (на заводі працюють понад 5 600 осіб), оскільки працівники отримують там конкуренту зарплату. Найбільш високооплачувані робітничі професії — зварювальник, фрезерувальник, слюсар — на рівні 1 тисячі доларів, а середній заробіток — 16 тисяч гривень. 

На честь ювілею 500 кращим зі співробітників колективу в урочистій обстановці за участю урядовців, представників обласної та міської влади, підприємств-партнерів були вручені  нагрудні знаки та посвідчення про присвоєння звання «Почесний вагонобудівник КВБЗ», інші відзнаки й нагороди.

А динаміку розвитку підприємства можна побачити, оглянувши дві оновлені експозиції, що діють на території підприємства. На них представлені натурні зразки вантажних вагонів різних років випуску і різноманітного призначення, а також зразки транспорту соціального призначення. 

Ганна ВОЛКОВА