І геній, і нахаба...

Вільгельм Рентген був світовим генієм і легендарною нахабою. Співробітники ридали від його грубості і трималися на робочому місці лише завдяки науковому фанатизму й поклонінню таланту шефа. Коли Шведська королівська академія наук сповістила його про присудження Нобелівської премії, Рентген лише знизав плечима.

Нобелівський комітет офіційно запросив лауреата на урочисте вручення. Однак Рентген велів передати через секретаря, що зайнятий більш важливими речами, ніж пертися до Стокгольма без жодної видимої мети; дали, мовляв, і чорт з ними, можуть надіслати поштою, якщо їм закортіло. Шведи ображено пояснили, що цю нагороду вищої престижності вручає на державній церемонії в присутності вищих осіб особисто Його Величність король Швеції. Рентген роздратовано велів передати, що якщо королю нічого більше робити, а мабуть, так і є, нехай сам і приїде до Відня, а він, Рентген — учений, а не придворний нероба, сказав же, що зайнятий, і у нього ніяких справ до шведського короля немає. Премію надіслали.

Ось так. Вільгельм Рентген займався дослідженням своїх променів півтора року, і описав дванадцять їхніх властивостей на чотирьох сторінках. Після чого заявив: усе, вичерпано, більше тут робити нічого. І перейшов до наступних проблем. Співробітники ж, які захопилися перспективами, що відкрилися, вчепилися у так самовпевнено й поспішно залишене шефом золоте дно. І через деякий час усі з них померли від променевої хвороби, на той час ще невідомої. Але головне те, що відтоді минуло вже сто років, однак до властивостей променів, описаних Рентгеном, ніхто так і не зміг додати жодного рядка.

Михайло Веллер