Коли ж нарешті запрацює дротове радіо?

Уперше я почув слово «радіо» в 1946-му, коли мені було 5 років. Ми з мамою (батько загинув на фронті 2 травня 1942-го, коли мені виповнився лише рік) поїхали до її рідного брата. У його домівці на підвіконні я й побачив пристосування, що говорило людським голосом. Мій двоюрідний брат, котрий на ту пору вже навчався в технікумі в Полтаві, пояснив, що то детекторний радіоприймач, який він змайстрував власноруч. Удруге я побачив радіо через кілька років у маминої рідної сестри Марії (її чоловік також загинув у 1943-му, захищаючи Сталінград): у тітчиній маленькій полтавській квартирі на Димському провулку на стіні висіла чорна «тарілка», що також промовляла людським голосом.
Відтоді усе моє життя пов’язане з радіо. Ми слухали його у шкільні роки, під час навчання в технікумі й інституті. У 1969-му після закінчення вишу ми з дружиною й 10-місячною донькою за направленням приїхали на роботу до Полтави. Через рік як молоді спеціалісти одержали двокімнатну квартиру в новобудові, де в кожній кімнаті й на кухні були радіоточки. Відтак ми поставили радіоприймачі й постійно слухали українське радіо. Потім, коли мама як член родини загиблих на війні отримала велику квартиру, у ній також у всіх кімнатах і на кухні були радіорозетки. І ми з дружиною, прокинувшись  вранці, відразу вмикали радіо. Потім переходили до кухні щось готувати їсти, снідати — і при цьому завжди було ввімкнене радіо. Ми до нього звикли. Радіо стало ніби членом нашого сімейства. Бувало, що воно замовкало, та варто було зробити заявку на ремонт радіоточки — наступного дня приходив механік і ліквідовував несправність. 
Та згодом радіо почало замовкати надовго. Першу відповідь на нашу скаргу ми отримали від Укртелекому в 2016 році: тоді нас запевнили, що роботи з відновлення дротового радіомовлення заплановано провести до кінця травня. І оскільки обіцянки не дотримали, ми неодноразово телефонували на урядову «гарячу лінію». Протягом останніх двох років я написав із цього приводу багато листів. Відповіді були такими: «відновити надання послуг оператора планується протягом ІІ кварталу 2018 року», «відновлення згаданих послуг заплановане на ІІІ квартал 2018 року». Я не витримав і звернувся до тодішнього прем’єр-міністра. У листі написав, що протягом 2016—2018 років у Полтаві фактично не працює дротове радіо. Секретаріат Кабміну переслав його до Державного комітету з питань телебачення і радіомовлення, а той у свою чергу — до ПАТ «Укртелеком». Таким чином, я одержав чергову відписку від останнього: «Відновити надання послуг планується до кінця І кварталу 2019 року». На мого другого листа до прем’єр-міністра відповів член Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації, С. Дзюба: «Відновити надання послуг планується до кінця ІІІ кварталу 2019 року».
І таких листів-відписок від різних органів, які мали б турбуватися про народ, у мене на сього-дні аж 26. А радіо як не працювало, так і не працює. До речі, цими днями в Україні відзначають 95-ту річницю українського радіомовлення.
Сумно…
Михайло АРТЮХ,
полтавський пенсіонер

Куди не зверталися, а радіо як мовчало, так і мовчить
Шановна редакціє, пише вам інвалід І групи Ольга Солоп, мені 70 років. Взятися за ручку мене змусило те, що в нас удома із квітня не працює радіоточка. Мій чоловік незрячий, тож для нього радіо — єдиний зв’язок зі світом. Ми неодноразово зверталися до Полтавської філії ПАТ «Укртелеком», робили заявки на ремонт радіоточки. Нам обіцяли, що радіо запрацює тоді-то, а потім переносили дату виконання обіцянки — і так багато разів. Зверталися по допомогу навіть до депутата, та й той відмовився посприяти у розв’язанні цієї проблеми. Куди іще звер-татися, просто не знаємо.
Ольга СОЛОП,
полтавка