«У нас усі грають за одними правилами»

Минулого четверга представники різних полтавських видань мали змогу познайомитися, так би мовити, зсередини з нелегкою й почасти недооціненою працею «водоканалівців»: одні з колег провели половину робочого дня в диспетчерській службі або службі обліку та реалізації води, інші — на очисних спорудах, в інспекції водних ресурсів, дехто ви-їжджав на об’єкти разом із працівниками служб водопостачання чи водовідведення тощо. Мені ж дісталася служба з інформаційної безпеки та охорони. Адже КП «Полтававодоканал» — підприємство, що має стратегічне значення для економіки й безпеки держави.
Начальник цієї служби, колишній правоохоронець, підполковник у відставці Володимир Ворожко бачить усе і всіх, не виходячи зі свого кабінету, завдяки системі відео-спостереження. «Маю можливість спостерігати за діями своїх підлеглих у режимі «онлайн» (системами відеоспостереження обладнуємо практично всі об’єкти, охорону яких ми здійснюємо). От бачите, до центральних воріт під’їжджає автомобіль, що належить підприємству, ось назустріч йому виходить наш охоронець, зараз він зафіксує в окремому журналі марку автомашини, а також час її виїзду на лінію, — коментує Володимир Володимирович. — Далі спостерігаємо, що відбувається на території водозабору № 1. Оце автобаза підприємства, яка  обладнана аж 12 відеокамерами. Отут КПП нашого охоронця. От ангар — робоча зона слюсарів автотранспортної служби, де багато матеріальних цінностей, зокрема дорога техніка. А це серце нашого підприємства — приміщення аварійно-диспетчерської служби. Ми  не тільки бачимо, чим займаються працівники цієї служби, а й фіксуємо всі телефонні розмови. Узагалі служба з безпеки та охорони взаємодіє чи не з усіма підрозділами підприємства. Контролюємо й роботу з клієнтами служби обліку та реалізації води. Не секрет, тут бувають усілякі непорозуміння. Мені запам’яталася одна неприємна ситуація: минулого року у відповідь на повідомлення про скоєння злочину до приміщення цієї служби під’їхав наряд патрульної поліції. Як з’ясувалося, одна з відвідувачок поцупила в іншої сумку, в якій були гроші, ліки, документи тощо. Поліцейські звернулися до нас із проханням надати на запит слідчого запис камери відео-
спостереження. Опрацювавши відзнятий  того дня матеріал, ми чітко побачили, як одна жінка, не закінчивши своїх дій з оператором, бере чужу сумку і прямує з нею до виходу. Так крадіжку вдалося розкрити за якихось дві години».
«На КП «Полтававодоканал» працює велика кількість служб, персоналу, відтак не виключені всілякі ризики, пов’язані з економічною безпекою. Наша служба якраз і дбає про те, щоб не було витоку конфіденційної інформації, що містить комерційну таємницю тощо, — пояснює далі Володимир Ворожко. — Що ж до напрямку «охоронна діяльність», то на підприємстві налічується 7 об’єктів, які належать до критичної інфраструктури (тобто є найбільш важливими для економіки, функціонування суспільства й безпеки населення). Це 5 водозабірних майданчиків і 2 очисні каналізаційні станції — масштабні ділянки зі складним технологічним процесом».
Загалом 13 постів забезпечують фізичну охорону вже згаданих об’єктів, що належать до критичної інфраструктури, а також іще кількох таких важливих об’єктів, як, скажімо, центральна виробнича база. Якраз тут і розміщена центральна диспетчерська, куди стікається вся інформація щодо видобутку, транспортування, подачі води, а також приймаються заявки від населення. До слова, служба з інформаційної безпеки та охорони також має «телефон довіри», на який можна звертатися з різних питань, пов’язаних із роботою «водоканалівців». На центральному посту цілодобово працює парний наряд, тому що периметр території, що охороняється, дуже великий. Невипадково вона поділена на сектори, і тут також працює система відео-спостереження. Того дня на цьому посту несли службу Сергій Братусь та Ярослав Горвуц. Для мене стало відкриттям те, що в охоронців багато паперової роботи: вони ведуть у великому обсязі службову документацію. Заїзд чи виїзд транспорту, перевірка перепусток, вивіз матеріальних цінностей, подорожні листи — усе фіксується в журналах обліку. Окрім прямих обов’язків, на цей пост покладено й кілька конт-рольних функцій. Зокрема охоронці здійснюють контроль за роботою інших постів: щоб на робочому місці ніхто не спав, керівництво служби з інформаційної безпеки та охорони запровадило так званий щогодинний «відзвін» уночі. А вдень потрібно звітувати про обстановку на ввіреному об’єкті кожні дві години. Аби можна було без проблем робити обхід чималенької території в дощову погоду, охоронцям, окрім форменого одягу, видають ще й гумові чоботи. До речі, на кожному посту є навіть засіб від укусу змій.
Разом із головним фахівцем з охоронної діяльності, також колишнім правоохоронцем, підполковником у відставці Юрієм Старченком робимо обхід території водозабірного майданчика № 1. Юрій Олександрович акцентує мою увагу на особливо важливому об’єкті — території, де розміщені резервуари чистої води (у них міститься така кількість води, якою можна забезпечити все населення Полтави протягом 1,5 доби), перевіряє наявність і цілісність пломб на люках. А в машинному залі водозабірного майданчика № 2, де працюють потужні насоси, ми ще й мали можливість перевірити роботу «тривожної кнопки» — пристрою, що за форс-мажорних обставин дає змогу буквально одним дотиком пальця викликати на підмогу правоохоронців. «У нас усі об’єкти обладнані «тривожною» сигналізацією. Це можливість прямої подачі сигналу «тривога» до Управління поліції охорони в Полтавській області. Варто натиснути на «тривожну кнопку» — максимум через 7 хвилин тут буде озброєний наряд правоохоронців», — розказує про нюанси охорони важливих об’єктів водоканалу Юрій Старченко.
У відповідь на моє запитання, чи доводилося використовувати «тривожну кнопку» в надзвичайній ситуації, Юрій Олександрович розповів про випадок, коли на територію водозабірного майданчика № 1 намагалася проникнути особа у стані алкогольного сп’яніння. На зауваження чоловік не реагував, і коли вже почав перелазити через паркан, охоронець із допомогою «тривожної» сигналізації викликав поліцію охорони, яка й локалізувала любителя «зеленого змія». Згідно з його поясненнями, той переплутав паркан.
До речі, охоронець водозабірного майданчика № 2 Рза Байрамов приємно вразив мене не лише ввічливістю, а й чистотою приміщення КПП, яку підтримує сам, а також кімнатними рослинами на робочому місці. За словами чоловіка, вирощування квітів — то його хобі. Цікавлюся, як йому вдається не спати під час чергування вночі. У відповідь пан Рза Байрамов посміхається: «Для мене це не проблема, адже я колишній машиніст тепловоза, тільки три роки на пенсії. До того ж ми прийшли сюди не спати, а нести службу».
Службі з інформаційної безпеки й охорони нерідко  доводиться залагоджувати й конфліктні ситуації. Юрій Старченко пригадав іще один випадок, коли йому зателефонували з диспетчерської служби о 5-й годині ранку. Як виявилося, у районі вулиці Красіна прорвало зливну  трубу, уже мав місце витік нечистот із каналізаційного люка. «Щоб залатати трубу, потрібно було дещо відкачати стоки. Для цього використали генератор, який, зрозуміло, створював шум. І тут вискакують два місцеві жителі й починають обурюватися. «Аварійники» їм пояснюють, що просто не можуть чекати до 9-ї години, бо інакше все плаватиме в нечистотах, та «борці за справедливість» не зважають на їхні пояснення й продовжують погрожувати, обзивати різними словами, перешкоджати роботі, — відтворює конфліктну ситуацію Юрій Олександрович. — А оскільки я працював у правоохоронних органах, то вмію спілкуватися з такою категорією громадян. Відтак попросив у слюсаря передати мобільний телефон одному з них, представився й пообіцяв, що зараз дам команду аварійній бригаді зупинити роботу, але за наслідки аварії він  відповідатиме сам. Чоловік вибачився — так конфлікт був вичерпаний за якусь хвилину».
«Найголовніше, що в нашому колективі з майже 60 осіб усі грають за одними правилами, немає наближених до керівництва, — підсумовує Юрій Старченко. — Тож той, хто дорожить роботою, виконує посадову інструкцію, затримується в нашій службі надовго».
Насамкінець журналісти мали змогу поспілкуватися з керівництвом КП «Полтававодоканал». «Сьогодні ви побули в ролі комунальників, — зазначив генеральний директор підприємства Василь Воротинцев. — Для чого ми це робимо? Щоб донести до полтавців якомога більше інформації про нелегку й відповідальну роботу «водоканалівців». Бо зазвичай про нас згадують тільки тоді, коли трапляється якась аварія або у крані зникає вода. А хотілося б, щоб згадали і з іншого, більш приємного приводу».
Ганна ЯРОШЕНКО
«Вечірня Полтава»
Фото автора