Приречений на любов

21 вересня виповнилося 60 років Юрію Михайловському — талановитому музиканту і педагогу, який понад три десятиріччя працює в Полтавському музичному училищі імені М. В. Лисенка (нині — Полтавський фаховий коледж мистецтв імені М. В. Лисенка). Він музикант від Бога, баяніст найтоншого тембрального слуху, живої уяви, блискучої техніки. Баян Михайловського — інструмент із необмеженими технічними та звуковими можливостями. Бездоганне відчуття стилю та заглибленість проникнення у світ виконуваної ним музики допомагають стати і свідком події тієї епохи, і однодумцем музиканта. В колективі Юрій Антонович користується авторитетом і повагою, його високо цінують колеги за видатні професійні, ділові та особисті якості, а студенти — за природну душевність, любов до інструмента і безмежну відданість справі, уважне ставлення до кожного. 

Коли йдеться про митця, завжди цікаво дізнатися, як починався його шлях, хто вплинув на його світогляд, допоміг у формуванні творчої індивідуальності. Юрій Михайловський народився в місті Первомайськ Миколаївської області в сім’ї робітників. Хоча в родині й не було професійних музикантів, ніхто не грав на музичних інструментах, у домі звучали різноманітні мелодії: естрадні, класичні, народні. Тому не дивно, що змалку Юрій захопився музикою, не пропускав жодних телевізійних трансляцій концертів, а зачувши виступи творчих колективів міста під час різноманітних урочистостей, щосили тягнув за руку батька поближче до виконавців. Хлопцеві подобалися всі музичні інструменти, однак найбільше приваблювали баян та акордеон, до речі, надзвичайно популярні у той час. Коли Юрію виповнилося десять років, а саме з цього віку приймали на навчання, батько Антон Васильович привів сина до музичної школи, щоправда, директор пропонував йому скрипку. Проте юнак, за наполяганням тата, обрав баян. Так розпочався шлях Юрія Михайловського у професійне мистецтво. Він згадує, як спочатку дуже багато мелодій підбирав на слух, що стало для нього своєрідною творчою майстернею. У Первомайській музичній школі № 1 доля подарувала йому зустріч зі справжнім учителем Яковом Маринюком, під керівництвом якого баяніст-початківець не тільки пізнав основи музичного мистецтва, а й розвинув свій інтелект, набув вміння мислити нестандартно, змушуючи діяти свою фантазію, навчився відчувати мистецтво не лише музичне, а й будь-яке інше. Юрій Михайловський із почуттям глибокої вдячності згадує свого першого педагога, який у свою чергу пишається своїм талановитим учнем. 

Жодного сумніву щодо свого майбутнього в юного баяніста не виникало, він упевнено й цілеспрямовано торував обраний шлях. Батьки — Анна Андріївна та Антон Васильович — усіляко підтримували творчі пошуки сина. Спочатку Юрій вступив до Київського музичного училища імені Р. М. Глієра до класу Клари Прокопенко, а після його успішного закінчення — до Київської консерваторії імені П. І. Чайковського до класу видатного баяніста, композитора, професора Івана Яшкевича, а також класу ансамблю патріарха українського баянного мистецтва Миколи Різоля. Глибоке розуміння музичного мистецтва і місця народно-інструментального жанру в ньому, критичний розум, наполегливість, працьовитість, яскрава уява дали змогу Івану Яшкевичу та Миколі Різолю побачити «обрії» майбутнього баяна і брати участь у їхньому наближенні до сучасності. Любов до народної творчості, знання специфіки, потенціальних можливостей баяна, гаряче бажання вивести його на рівень утверджених у мистецтві форм музикування — усе це визначило життєвий шлях видатних українських музикантів. У першого з них Юрій Михайловський опановував фахову майстерність, у другого — всі тонкощі ансамблевого виконання. Заняття з видатними майстрами баянного мистецтва стимулювали інтерес молодого баяніста не лише до концертної діяльності, а й до педагогіки, пам’ять про своїх учителів він зберіг у своєму серці  назавжди.

1984 року молодий виконавець став лауреатом Всеукраїнського конкурсу баяністів. Після закінчення консерваторії Юрій Михайловський  за рекомендацією Миколи Різоля отримав направлення на роботу до Полтавської обласної філармонії, де розпочав свою трудову діяльність як соліст, згодом став музичним керівником оркестрової групи пісенно-танцювального ансамблю «Полтава», а в останні роки — артист Українського народного оркестру «Мамай». У складі провідних творчих колективів не лише Полтавщини, а й України митець виступав перед слухачами Білорусі, Естонії, Латвії, Литви, багатьох регіонів Російської Федерації (Камчатки, Сахаліну, Якутії, Уралу, Сибіру), Польщі, Італії, Німеччини, Канади тощо. Загалом із філармонією музиканта пов’язують 20 років творчої співпраці.

Із 1986 року як сумісник, а з 1988-го — на постійній основі Юрій Михайловський працює в Полтавському музичному училищі імені М. В. Лисенка (нині — Полтавський фаховий коледж мистецтв імені М. В. Лисенка) викладачем, а з 2004 року — заступником директора з навчальної роботи і напрочуд вдало поєднує педагогічну, адміністративну і творчу діяльність.

Продовжуючи справу своїх учителів, Юрій Михайловський особистим прикладом прищеплює своїм студентам надзвичайно відповідальне ставлення до навчання, музичний смак, працелюбність. Його уроки різноманітні за формою, змістовні й цікаві. В них знаходять своє місце й оригінальність мислення, і багатство фантазії, і образні порівняння, аналогії. Юрій Антонович виявляє однакову зацікавленість до всіх своїх вихованців незалежно від ступеня їхньої обдарованості. Причому чим скромнішими є здібності учня, тим сильнішими є намагання педагога ввести його в світ музики. Юрій  Михайловський щоразу шукає і знаходить спеціальні неповторні методи впливу на різних людей. Він намагається розібратися в особливостях характеру студентів, осягнути особистість кожного. За 35 років педагогічної діяльності Юрій Михайловський підготував близько 50 учнів, серед яких лауреати міжнародних та всеукраїнських конкурсів Єгор Фомін, Тетяна Семененко (Яновська), Олександр Мовчан, Олексій Німчин, Олександр Кропивний, Ти-мофій Ілюхін, Ігор Місько, Тетяна Сліпко та інші. Переважна більшість випускників продовжують навчання у провідних вищих мистецьких навчальних закладах Харкова, Києва, Одеси тощо, немало — працюють учителями в дитячих музичних школах України. Студенти глибоко шанують Юрія Антоновича як високоосвіченого педагога, щиру й відкриту, винятково відповідальну людину, з великим задоволенням навчаються в його мистецькому класі. Викладач щедро ділиться з молоддю своїми творчими здобутками та великим професійним досвідом і, безперечно, є взірцем для наслідування.

На запитання, що його надихає як педагога, Юрій Михайловський упевнено відповідає: особистісний і творчий розвиток учнів, їхнє професійне зростання. Молодим виконавцям радить не зупинятися, приділяти увагу саморозвитку, постійно прагнути до самовдосконалення. Як приклад, називає кількох своїх учнів — Єгора Фоміна (Київ), який опанував рідкісний і складний бандонеон, створив танго-оркестр «Trinidad Arfо», популярний не лише в Україні, а й за її межами; Олександра Мовчана (Харків) — музиканта, композитора, диригента, аспіранта та викладача Харківської державної академії культури, засновника й керівника музичних гуртів «Євшан-Зілля» та «Spiel De Trois», а також проєкту «Німе кіно з тапером-акордеоністом»; Олексія Німчина, який отримав повну вищу освіту за фахом у Національній музичній академії імені П. І. Чайковського, працює як концертмейстер Національного ансамблю танцю імені Павла Вірського, а також здобуває другу вищу освіту на диригентському факультеті.

Не полишає Юрій Михайловський і творчої діяльності. Як блискучий концертний виконавець, він вражає вишуканою манерою звуковидобування. При цьому віртуозний блиск не затіняє глибини і змісту виконуваної ним музики. І педагог, і його учні перебувають у постійному творчому пошуку, грають не лише класику, а й твори, що мають синтетичний характер, поєднують риси естрадної та академічної музики, джаз, авангард, «кавер»-версії світових хітів, чим переконливо доводять, що баян — інструмент колосальних, абсолютно необмежених можливостей, а отже, сучасний, із великим потенціалом для подальшого використання і просто приречений на любов публіки. 

Марина ПОПКОВА