Міський духовий оркестр «Полтава» зіграє рок-концерт, вийшовши із «зони комфорту». Чи, навпаки, зайшовши в неї?

Завершуючи перший цього року концерт, який відбувся на початку березня, колектив міського духового оркестру «Полтава» анонсував наступний — програму «Світові ROCK-хіти». Отакої! Ви ніколи не чули, щоб духовий оркестр грав рок? Та, в принципі, майже ніхто не чув. Тож нова програма обіцяє бути дуже цікавою. І дивувати музиканти почали уже на етапі анонсів і репетицій.

Нещодавно ми зустрілися з несподіваною, але дуже «драйвовою» молодіжною командою солістів майбутнього концерту — Альоною Шмельовою, Олесею Май, Тарасом Кабаченком, Олексієм Клочком — і молодим диригентом оркестру Володимиром Смірніцьким у студії звукозапису Олесі Май. Поспілкувавшись, іще раз переконалися, що подія готується непересічна і цікава.

— Володимире, здається, практика, коли духовий оркестр грає рок-композиції, мало розповсюджена. Тож як виникла ідея такого концерту і як сприйняли її музиканти? — цікавлюся відразу у диригента міського духового оркестру «Полтава» Володимира Смірніцького, аби почати розставляти крапки над «і».

— Наша перевага полягає в тому, що дуже мало оркестрів взагалі у світі грають рок-музику. Переважно це симфонічні або естрадно-симфонічні оркестри. А от щоб духовий оркестр грав рок — я взагалі не чув. У нашому колективі подібна ідея витала давно, а тепер ми вирішили її реалізувати. Бо кожен наш музикант або слухає, або любить таку музику. Включає її як фонову чи для душі, проте рок у нашому житті присутній. 

— А як сприйняв пропозицію грати рок головний диригент оркестру Едуард Головашич?

— Чудово. Це наша спільна ідея. Довго не роздумували й практично відразу приступили до формування репертуару. У процес включилися всі. Музиканти і солісти активно пропонували свої композиції. Складаючи репертуар, вибирали такі твори, які б «сиділи» в душі практично кожного слухача. У концерті буде понад двадцять композицій, і кожну з них люди знають. Це будуть українські, європейські, американські твори. Уперше у виконанні оркестру прозвучить, наприклад, композиція групи «Rammstein». Буде багато незвичних аранжувань, і переважна більшість зроблена оркестром «Полтава».

— А як обирали солістів? Думаю, не лише у мене солістка оркестру Альона Шмельова і відома виконавиця Олеся Май асоціюються з більш ніжною музикою…

— То ви просто не знаєте їхніх можливостей! Я фанат усього, що відбувається вперше. А загалом щодо солістів, то над вибором довго розмірковувати не довелося. Усіх виконавців знаю і впевнений, що ніхто з них не підведе!

Після такого представлення, зрозуміло, хочеться більше познайомитися із солістами.

— Я хочу розповісти про Олесю, — вступає в розмову Альона Шмельова. — Для мене вона стала відкриттям. Знаю Олесю вже кілька років, у неї красивий голос і чудовий діапазон. Але коли побачила й почула її тут, у студії, під час запису репертуару для «Джазунь», відкрила для себе Олесю по-новому. Вона володіє абсолютно різними стилями, і мені приємно буде бачити, як у нашому концерті вона розкриється як вокалістка зовсім іншого жанру, предстане не такою, якою її звикла бачити публіка.

Олеся Май справді відома полтавцям переважно як одна з членів знаменитої пісенної родини Май. Вона має величезний концертний досвід, оскільки виступає на сцені з чотирьох років. А от з оркестром, як зізнається сама Олеся, співатиме уперше. 

— Усе моє життя пов’язане з музикою. Змалечку знала, що буду музикантом і співачкою, робитиму аранжування. Мені цього хотілося, й мої прагнення максимально підтримувалися сім’єю. До того ж мене завжди оточували неймовірно талановиті люди. Тож тепер працюю як вокалістка, композитор, поетеса, звукорежисер, аранжувальник. Був період, коли працювала з київським діджеєм, робила «кавери» на популярні пісні. Ми виступали в клубах, і це відкривало нові можливості. Рок увійшов у моє життя, коли почали співпрацювати з Тарасом Кабаченком. Він прививав мені новий погляд на музику, і мені потроху почали подобатися спершу окремі композиції. Поступово спектр емоцій і улюблених треків збільшувався. А потім до нас у студію прийшли Володимир Смірніцький і Альона Шмельова. Записували багато рок-версій відомих композицій, зокрема й українських пісень. Тож, коли Володимир запропонував спробувати свої можливості у незвичній для мене ролі, я одразу ж погодилася. 

Тарас Кабаченко, за визначенням колег, є мультиінструменталістом і людиною, якій вдається все, за що б він не взявся. 

— Я закінчив музичну школу за класом фортепіано, але так склалися обставини, що граю на всьому, що видає звук, — говорить Тарас Кабаченко, не випускаючи з рук гітари. — Загалом я переважно працівник за лаштунками — звукорежисер, зокрема і концертний, системний інженер. До роботи на студії звукозапису почав долучатися років із 14—15-ти, писав музику, переважно то була «електронщина», працював діджеєм. На сцені у Полтаві практично не виступав, а от у Китаї був танцюристом, діджеєм, співаком, акробатом, учасником «фаєр»-шоу. Доля розпорядилася так, що довелося займатися всім. 

«Також Тарас — дуже класний вокаліст, хоча ще не мав можливості розкритися, — додають колеги. — Має неймовірно красивий голос і тембр як диктор». — «Ще я малюю, бо сам із Петриківки», — з посмішкою додає Тарас. «Мабуть і готувати вмієте?» — ледь не хором запитуємо в нього. «Ні! — відповідає. — Ну, хіба що млинці можу спекти чи бісквіт…»

У концерті ж «Світові ROCK-хіти» маємо почути Тараса Кабаченка як музиканта і вокаліста. Олексій Клочко виконуватиме соло на гітарі. Нині він викладає у першій музичній школі Полтави. У нашому місті Олексій живе недавно і опинився тут завдяки музиці.

— Сам я з Луганська, — розповів свою історію Олексій. — У 2014 році закінчив третій курс Луганського музичного училища. Четвертий через зрозумілі обставини довелося закінчувати у Сіверськодонецьку — це теж Луганська область, але не-окупована територія України. Там у мене був цікавий викладач класу гітари. Сам він грав на балалайці, тож спільну мову ми знаходили, що називається, «на мигах». Але попри це викладач він дуже класний. Можливо, не додав мені тонкощів у професії, але любив рок-музику і направляв мене правильно. У Полтаві я опинився через те, що сюди переїхав Луганський національний університет імені Т. Г. Шевченка. Вдячний долі, що наш університет переїхав саме до Полтави, бо завдяки цьому я познайомився з багатьма людьми, які мене надихають, дивують, радують і, працюючи з якими, отримав неймовірно багато досвіду.

Неабияк цікаво буде побачити в образі рок-виконавиці й солістку оркестру «Полтава» Альону Шмельову. Співачка зізнається, що для неї це теж цікавий виклик.

— Багато років я працювала з різними гуртами, доводилося виконувати пісні і в стилі рок, — зауважує Альона. — Але цей концерт для мене — певний вихід із «зони комфорту», який передбачає й певний ріст. Зараз хочеться більше слухати музики в стилі рок, дивитися, як поводяться артисти цього жанру на сцені, взяти щось для себе. Коротко кажучи, «прокачатися» в цьому напрямку. Взагалі будь-яка підготовка до чогось нового передбачає розвиток, і це не може не подобатися. Цікаво працювати з музикантами і старшими, і молодшими за мене. Бо в усіх є що взяти для себе, і це прекрасно. А щодо музикантів нашого оркестру, то, мені здається, половина з них — рокери. У душі так точно.

На завершення розмови Володимир Смірніцький наголошує, що над ідеєю майбутнього концерту працює дуже багато людей. Окрім музикантів, задіяний великий цех, зокрема звуко- і світлорежисери. Програма «Світові ROCK-хіти» здивує не лише музикою, а й шоу. 

— Володимире, коли ми з вами спілкувалися раніше, ви сказали, що маєте на меті вразити глядачів уже на етапі, коли вони тільки зайдуть до зали палацу «Листопад». Тож глядацьке «вау!» пролунає ще до перших звуків музики?

— Це буде навіть до того, як глядачі зайдуть до зали!

Ну що ж, інтригуюче, цікаво, несподівано. Чекаємо!

Оксана КЛОЧКО

«Вечірня Полтава»

Фото автора