Телемедицина — вже не мрія, а реальність

Ще років із десять тому важко було собі уявити, що пацієнт із віддаленого району, не виїжджаючи, міг би отримати консультацію висококваліфікованого фахівця з обласного центру на відстані. Сьогодні це вже реальність. Професійне спілкування через гаджети й інші засоби телекомунікації відкрило багато можливостей для лікарів нашого регіону. За оцінкою експертів Світового банку, Полтавщина — одна з провідних областей України із застосування телемедичних технологій. Як це відбувається на практиці, розповідає начальник відділу департаменту охорони здоров’я Полтавської облдержадміністрації Володимир Мохначов.

— Телемедицина почала активно розвиватися в світі ще з кінця 90-х років, і це довело її переваги — значно заощаджується час у наданні медичних послуг. У нас дехто чомусь вважає, що цей вид медичної допомоги — розкіш. А ви як думаєте?

— Так сталося, що я зацікавився цією проблемою років із 20 тому з огляду на проблеми галузі, якою опікуюся, — екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Інтуїтивно відчував, що за телемедициною — майбутнє. Сьогодні з огляду на пройдений шлях переконаний: цей напрямок медицини — не розкіш, а необхідний інструмент у роботі лікаря. Наразі електронному «зчитуванню» підлягають усі органи й системи організму, а можливість перевести будь-який аналоговий сигнал у цифровий у свою чергу створює широке поле необмежених можливостей для лікаря. Мені поталанило на однодумців — це насамперед тогочасний керівник Полтавського обласного центру екстреної медичної допомоги Олександр Лавренко, його заступники — Юрій Безрядін, Ірина Нікітіна, провідні фахівці з ІТ-технологій — Лариса Рибакова, Владислав Шевченко, Дмитро Капінос, компанії-провайдери Інтернет-послуг — «ВАК», «Дата-груп», литовська компанія — виробник телекомунікаційного обладнання «Telemed» і багато інших, а також наш головний партнер — ООО «BC Technology». Разом ми вивчали досвід інших країн у галузі телемедицини, технічні можливості її сучасного обладнання, протоколи передачі даних, стан телекомунікаційних мереж та їхню захищеність, здатність провайдерів до оперативного обслуговування цих мереж, наявність систем адміністрування, а головне — доцільність і клінічну значущість у процесі визначення діагнозу та лікування за тим чи іншим протоколом.

— Розглядаючи ці шляхи з метою їхнього подальшого впровадження, з чого виходили ви і ваша команда?

— Насамперед із запитів лікарів на надання того чи іншого виду консультативної допомоги. При цьому ми спиралися на їхню базову кваліфікацію і спеціалізацію (йдеться про лікувальні установи обласного значення), а також на те, що опорними знаннями й навичками мають володіти і лікарі в районах. Так, приміром, результати ларингоскопії, аускультації легень, спірогорафії тощо можна перетворити «на цифру» та передати на відстань для консультування, але ж важливо, аби і районний спеціаліст розумівся на цьому, бо який же тоді сенс, якщо він не відповідає своїй кваліфікації і не розуміє суті дослідження, відправляючи його на консультацію до обласних спеціалістів?! Інша річ — інтерпретація результатів сучасних високотехнологічних досліджень, коли йдеться про комп’ютерну томографію, МРТ, деякі ультразвукові дослідження, що потребують значного рівня спеціальної підготовки. Кількість таких фахівців у районах обмежена, що й обумовлює необхідність телемедичного консультування.

— Очевидно, у процесі цієї підготовчої роботи до впровадження в регіоні телемедицини ви, спираючись на проведені опитування, визначили її напрямки?

— Так. Передусім ми спиралися на попит, наявність фахівців на місцях, рівень їхньої спеціалізації і кваліфікації та клінічну значущість досліджень у постановці діагнозу. Це насамперед електрокардіографія, рентгенологія, включаючи КТ і МРТ, ультразвукове дослідження в режимі «online» та «offline», інтраопераційне консультування, відеоконференції, відеоконсультації і консиліуми, зокрема й за участю іноземних фахівців.

— Із чого починалося впровадження телемедицини в регіоні?

— Першим технологічним телекомунікаційним проектом у регіоні стала система передачі на відстані електрокардіографічних досліджень, яка виявилася вдалою як у технічному, так і в організаційному й діагностичному аспектах. У 2005 році в Полтавському обласному клінічному кардіологічному диспансері та тодішній станції швидкої медичної допомоги запрацювала система «Телекард», згодом — «Юкард», «Юнет», і це дало можливість усім районам області отримати консультаційну допомогу та передавати ЕКГ до обласного кардіологічного диспансеру й дистанційно-діагностичного відділення швидкої медичної допомоги за допомогою спеціальних передавачів, звідки фахівці вищої кваліфікації надавали своїм колегам із віддалених куточків області та від бригад швидкої медичної допомоги  необхідні рекомендації для лікування хворих. І сьогодні ця система працює, виконуючи понад 5 000 консультацій на рік у кардіоваскулярному центрі та понад 24 000 — в обласному центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. Із 2018 року на базі комунального підприємства «Полтавський обласний клінічний медичний кардіоваскулярний центр Полтавської обласної ради» працює сучасний оснащений телемедичний центр. Ми отримали це обладнання від Світового банку завдяки участі області в спільному з МОЗ України проекті «Поліпшення охорони здоров’я на службі у людей».

Маючи спеціальний монітор з великим екраном, лікарі закладу можуть брати участь у навчально-методичних, наукових, міжнародних та інших конференціях. Тільки за останній час фахівці кращих клінік столиці — Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова, ННЦ «Інститут кардіології імені М. Д. Стражеска», Київського міського Центру серця та інших провідних наукових закладів України — провели для нашої аудиторії близько 20 таких телеконференцій: щодо проблем коронавірусної інфекції та її ускладнень, на теми ритмів серця й інших серцево-судинних ситуацій тощо. В умовах карантину таке дистанційне навчання мало неабияке значення і містило в собі безпекову складову. Додам ще одне: завдяки телемедичному центру організовуємо й телевідеоконсультації, їх за останні два роки проведено 40. Налагоджена телекомунікаційна співпраця і підписаний відповідний меморандум із телемедичною компанією «Migdal Medical» (Ізраїль), завдяки чому наші громадяни мають можливість отримати телемедичне консультування провідних фахівців Ізраїлю.

— Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф — плід вашої праці. Як працює телемедицина в цій сфері?

— Відзначу, що система телекомунікації КП «Полтавський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Полтавської обласної ради» вибудувана в межах Національного проекту «Вчасна допомога» і грунтується на сучасній інформаційній платформі з використанням «SIP» («Session Initiation Protokol»), що дає змогу виконати будь-які оперативні завдання, включаючи ІP-телефонію, за якою працює оперативно-диспетчерська служба закладу. Виклик, який надходить за номером «103», негайно передається бригаді екстреної медичної допомоги, яка виїжджає до хворого, безпосередньо на планшет лікаря, далі результати обстеження пацієнта заносять до цього електронного гаджета і  відправляють диспетчеру центру та в статистичний відділ. Такий взаємозворотний Інтернет-зв’язок мінімізує роботу статистичної служби екстреної медичної допомоги з використання паперових носіїв.

— Як працює на практиці телемедичний алгоритм екстреної медичної допомоги?

— Якщо бригада екстреної медичної допомоги зафіксувала в хворого гострий інфаркт міокарда, дані з планшета лікаря (електрокардіо-грама тощо) негайно передаються на комп’ютер чергового лікаря-кардіолога Центру екстреної медичної допомоги, а в разі, якщо це трапилося в лікарняному закладі на території області, — до чергового кардіолога КП «Полтавський обласний клінічний медичний кардіо-васкулярний центр Полтавської обласної ради», а потім за необхідності — до чергового лікаря відділення інтервенційної радіології КП «Полтавська обласна клінічна лікарня імені М. В. Скліфосовського Полтавської обласної ради» або до вже згаданого кардіоваскулярного центру — залежно від протоколів маршруту пацієнта. І поки хворого доправляють до приймального відділення, там на нього вже чекають, проводять додаткові обстеження і в разі необхідності виконують стентування або вживають інших невідкладних заходів. На думку завідувача відділення інтервенційної радіології обласної клінічної лікарні Руслана Сакевича, у 93% випадків така оперативність за допомогою телеметричних заходів рятує людині життя. Усі автомобілі екстреної медичної допомоги знаходяться цілодобово на зв’язку із черговим кардіологом обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, а всі центри первинної медико-санітарної допомоги та заклади вторинного рівня області — із дистанційно-діагностичним відділенням КП «Полтавський обласний клінічний медичний кардіоваскулярний центр Полтавської обласної ради». Завдяки встановленим протоколам і маршрутам пацієнтів, оперативності інформування стало можливим надавати ефективну екстрену допомогу хворим із гострим коронарним синдромом, а сучасне технічне оснащення санітарних автомобілів та новий рівень знань і навичок особового складу бригад «екстренки» зовсім виключає смертність цих пацієнтів під час транспортування, що спостерігається за останні три роки.

— Чи всі лікарі області, так би мовити, «дружать» із комп’ютером і можуть бути учасниками телемедичних технологій?

— Сьогодні практично всі. Але телемедицина в її глибинному розумінні — це не просто відеоспілкування за допомогою електронних гаджетів, як на мене, це телебачення. Телемедицина — це насамперед передача на відстані цифрової телеметричної інформації через захищені, ізольовані транспортні канали високошвидкісного Інтернету з використанням відповідних протоколів. Значно полегшує та покращує якість і ефективність роботи використання сучасних телекомунікаційних пристроїв, що виробляють світові лідери (компанії «Cisco» та «Polycom») і якими ми користуємося вже другий рік. Саме поєднання такого підходу до транспортних каналів з використанням телекомунікаційного обладнання високого рівня дає змогу консультанту отримати інформацію високої експертної якості — без будь-яких вад під час передачі мережею Інтернет.  Це вкрай важливо не тільки для надання своєчасної, якісної консультативної допомоги, а й для переконання у відповідності оригіналу отриманих даних, що має значення як із медичної, так і правової точки зору.

Нам вдалося встановити якісний телекомунікаційний зв’язок із частиною опорних лікарень області, що дає можливість використовувати їх для ефективної і достовірної передачі медичних даних. Це діє в Полтаві, Лубнах, Миргороді, Горішніх Плавнях, Хоролі, Кременчуці, Гадячі, Лохвиці. У кожній із цих лікарень є відповідна студія, оснащена необхідним обладнанням, за допомогою якого і здійснюється консультування. Ми йдемо далі: вже протестували обладнання супутникового Інтернет-зв’язку й переконалися в його можливостях як засобу встановлення мобільної телекомунікації системи медицини катастроф та як резервного аварійного каналу зв’язку для диспетчерської екстреної медичної допомоги.

— Як все-таки вдалося роздобути таке обладнання і яким коштом оплачувалося його впровадження?

— Скажу одне: коштів державного або місцевого бюджетів на цю корисну й перспективну справу залучено не було. Відіграли роль особисті зв’язки з виробниками, які були зацікавлені в тому, аби випробувати своє устаткування в нашій області, за що медична спільнота їм глибоко вдячна. Взагалі ж телемедицина — галузь дуже витратна, що стає бар’єром на шляху до її розвитку. А ми ж мріємо про створення регіональної моделі системної телемедицини, яка дуже важлива і згодом повністю замінить виїзну консультативну допомогу: тоді потреба в санавіації сама собою відпаде! Вже сьогодні завдяки телемедицині ми частково забезпечуємо потреби районів, не виїжджаючи за межі обласного центру.

— Чи оплачується телеконсультація спеціалістів і ким?

— Ви порушили болюче питання. Протягом десятиріч існувала система виїзної консультативної допомоги (у минулому — сан-авіації), завдяки чому райони отримували високоспеціалізовану консультативну допомогу спеціалістів закладів третинного рівня за 23-ма фахами в цілодобовому режимі, яка була внормована з організаційної та фінансової точок зору. При цьому вартість виклику фахівця тоді становила понад 5 000 гривень, а консультація за допомогою засобів телекомунікації обходиться сьогодні удесятеро дешевше! На жаль, наявний порядок фінансування установ охорони здоров’я через НСЗУ не враховує організаційних питань щодо оплати чергувань консультантів вдома, що зробило неможливим існування цієї налагодженої системи, а тому з 1 липня цього року вона припинила своє функціонування.

 Але ж треба зрозуміти, що реформування з ліквідацією структури не означає ліквідації функції без адекватного правонаступництва — у цьому разі консультування фахівцями третинного рівня міст і районів, у чому телемедицина мала б відіграти вирішальну роль. Це яскравий приклад секторальних підходів держави до реформ у медицині, що є дуже сумним і прикрим… Але ми сподіваємося на краще — на те, що завдяки власному досвіду та професійним підходам подолаємо ці проблеми й інші бар’єри на шляху до впровадження телемедицини задля збереження та покращення медичної допомоги та здоров’я  громадян Полтавщини.

Ніна КОНДРАТЮК,

журналіст