Як Беньямін Нетаньягу штурмував захоплений літак і обміняв 1 027 терористів на одного Гілада Шаліта

9 травня 1972 року в аеропорту Тель-Авіва стояв лайнер бельгійської авіакомпанії «Сабена», на його борту перебували 109 осіб. І серед них — 4 арабських терористи зі зброєю й вибухівкою для того, щоб знищити літак, якщо не буде виконана їхня вимога — звільнити терористів з ізраїльських в'язниць. Одна з жінок-терористок несла на собі заряд вибухівки, інша — сиділа в салоні з гранатою в руці. Чоловіки-терористи були озброєні автоматами, командир групи Алі Абу-Снена був вкрай небезпечний — раніше він керував захопленнями двох пасажирських авіалайнерів і домігся успіху, тож був готовий ризикувати, маючи за плечима чималий досвід. О 16.00 група техніків під'їхала до лайнера, щоб підготувати його до зльоту, її членам довелося розстебнути комбінезони, щоб показати загарбникам відсутність автоматів. На злітне поле виїхала колона вантажівок, де мали бути звільнені терористи. У той момент, як загуділи турбіни іншого авіалайнера, який готувався до злету, штурмова група загону «спецназу» «Сайерет Маткаль» Генштабу Ізраїлю, переодягнена в техніків, атакувала терористів у літаку з допомогою захованих пістолетів. Командував операцією майбутній прем'єр-міністр Ізраїлю Ехуд Барак — офіцер «спецназу». Одним із перших до лайнера увірвався Беньямін Нетаньягу — молодий офіцер «спецназу». У ході захоплення терористки Терези Хальса, яка несла на собі бомбу, напарник Нетаньягу вдарив її руків’ям пістолета по голові, під час удару стався постріл, і куля зрикошетила в руку Беньяміна. Інша терористка відкрила по «спецназівцям» вогонь з автомата, але промахнулася — і незабаром все було скінчено. Заручники були звільнені за 90 секунд. Нетаньягу виявився єдиним пораненим «спецназівцем», терористи вбили одну пасажирку, але всі інші на борту були врятовані.

Беньямін Нетаньягу взяв участь і в низці інших бойових операцій ізраїльського «спецназу», зокрема в Шестиденній війні 1967 року. Служив в армії 5 років, а потім поїхав на навчання в Америку. Але коли арабські армії раптово атакували Ізраїль 6 жовтня 1973 року, Беньямін все покинув і терміново вилетів на фронт, аби взяти участь у боях.

Крім того, рідний брат прем'єр-міністра — полковник Йонатан Нетаньягу — є національним героєм Ізраїлю. Як офіцер «Сайерет Маткаль», він командував ударним з’єднанням «спецназу» в унікальній операції зі звільнення заручників в Ентеббе, яка завершилася блискучим успіхом — майже всі заручники були врятовані. Однак загинув один «спецназівець», і то був Йонатан. «Коли я посилаю людей туди, звідки вони можуть не повернутися, я у своїй голові раджуся зі своїм братом. І це трапляється набагато частіше, ніж ви можете подумати», — згадує брата прем'єр-міністр.

Заради порятунку життя ізраїльського солдата Гілада Шаліта, захопленого палестинськими терористами, прем'єр-міністр Беньямін Нетаньягу погодився на обмін 1 027 арабських терористів. Серед них були 280 засуджених судом за доведені випадки вбивства 599 ізраїльтян. Один зі звільнених терористів був засуджений до 48 довічних ув'язнень, інший — до 36 (по одному за кожного убитого ними).

14 березня 2019-го Беньямін Нетаньягу на горі Герцля в Єрусалимі взяв участь у державній церемонії вшанування пам'яті полеглих солдатів, місце поховання яких невідоме, звернувшись до їхніх родичів: «Цього важкого дня я і всі громадяни Ізраїлю солідарні з вами. Ваш біль — наш біль. Ваше горе — наше горе. Знаю, що вам болить набагато більше, тому що ваше горе супроводжує плач: «Де наші рідні?», «Де ті, хто поклав життя, захищаючи батьківщину на суші, у небі й морі?» Кожна нова могила на цій горі і на будь-якому іншому військовому кладовищі — це ще одна сім'я, світ якої зруйнований. Кожна нова могила — це рана на серці народу. Ми ніколи не здаємося. Навіть якщо для виконання цього священного завдання будуть потрібні десятиріччя, цінність дружби вимагає від нас продовження невтомної роботи заради наших братів і сестер по зброї — євреїв, друз, християн, мусульман, бедуїнів і черкесів. Ми своїх не кидаємо! Цієї базової цінності мене і моїх товаришів зі «спецназу» «Сайерет Маткаль» навчали з першого дня призову в ЦАХАЛ. Наш обов'язок — повернути синів додому за першої ж можливості. Це не просто слова. Це моральний принцип, якого сумлінно дотримуюся не тільки я, а й інші працівники спецслужб, командири і солдати ЦАХАЛу, наш народ. Ми довіряємо цю місію професіоналам, виділяємо на це дуже багато ресурсів, нам допомагають іноземні держави й уряд. Ми по крихтах збираємо інформацію про полеглих ізраїльських воїнів, місце поховання яких невідоме». 

Юрій БУТУСОВ

«Цензор.НЕТ»