Як подбати про чистоту полтавських водойм?

Вода — найпоширеніша і найважливіша життєдайна природна речовина на Землі. Для існування всього живого її наявність має беззаперечне вирішальне значення. При цьому найбільшу цінність для здоров’я людей має питна вода. Саме ця обставина з давніх-давен обумовлювала виникнення поселень людей у тих місцях, де були водойми з питною водою. Також на тих територіях розселялися і розмножувалися багаточисленні види тварин. Виявлення таких місць завжди було першочерговою господарською потребою усіх людських цивілізацій. При цьому не менше господарське значення мало забезпечення чистоти води. Фактично захист від забруднень водойм із питною водою став одвічною необхідною умовою благополучного існування людських поселень. Найчастіше використовували біологічні засоби захисту: заселення водойм дрібними земноводними істотами, які не забруднюють питної води, вирощування вздовж берегів водойм рослин, що роблять водойму придатною для безпечного вживання її води людьми і тваринами (верболози, очерет, осока, рогіз). Найбільш ефективною із найдавніших часів рослиною, що протидіє бактеріальному забрудненню природних водойм, є аїр.

Аїр тростиновий (Acorus calanus L., татарське зілля, лепеха) поширений на території Приморського краю Росії, на Сході Азії, до Прибалтики і Карпат у  Центральній Європі. Таке поширення аїру зумовлене великим нашестям татаро-монгольських кочівників на Європу. Щоб вода в тих природних водоймах, які зустрічали татаро-монгольські кочівники під час походу на Європу, була придатною для напування коней і безпечного споживання людьми, вони розсаджували і розмножували у тих водоймах аїр. Це багаторічна трав’яниста рослина з повзучим кореневищем, що галузиться. Знизу кореневище і його відгалуження мають багаточисельні дрібні корінці, що проростають у донний мул (у водоймах із піщаним, глинистим чи іншим твердим дном аїр не приживається). На кінцях кореневища і його відгалужень розвиваються пучки довгих (близько 60 см) мечоподібних загострених листків, у добре розвинених пучках є квіткові стрілки. Росте аїр на берегах річок, заплав, тихих озер, стариць, стручків із замуленим дном. Він утворює великі зарості на тихих плесах.

В Україні аїр відомий як дуже популярна цілюща рослина. Цінують її і в офіційній, і в народній медицині. Медичною сировиною є лише запашне кореневище. Воно утримується в донному мулі дрібними корінцями, що не мають специфічного аїрового запаху. Цілюще кореневище можна легко витягувати із мулу граблями, вилами, сапами й іншими підручними знаряддями. Потім його очищають від мулу, дрібних корінців, пучків листків разом із квітконосами. Увага заготівельників медичної сировини зосереджена лише на запашному кореневищі, решту частин знищеної рослини залишають поза увагою або в кращому разі присипають грунтом чи притоптують. Лише під час Зелених свят запашне листя використовують для ритуальних релігійних потреб. Простота добування медичної сировини — кореневища аїру — завдає великої шкоди збереженню і примноженню цієї основної водоочисної рослини на всіх водоймах Полтавщини.

В умовах важкої боротьби з коронавірусною інфекцією на Полтавщині виникла додаткова потреба в охороні здоров’я людей. В усіх повідомленнях про готовність полтавських пляжів до літнього сезону сповіщали, що в припляжних водах виявлені кишкові палички. Тож для їхнього захисту від наявних і можливих бактеріальних забруднень необхідно згадати про багатовіковий досвід давніх татаро-монгольських кочівників використовувати для очистки природних водойм аїр. Про визнання дієвості цього методу в Україні свідчить українська назва аїру — татарське зілля. Здійснити цю важливу природоохоронну й водоочисну справу ми можемо без будь-яких зайвих зусиль.

Передусім у місцях, де вже росте аїр і де його заготовляють для медичних потреб, кінцевий пучок листя кореневища треба відрізати із декількома нижніми корінцями (показано на ілюстрації) і посадити назад у мул. Те саме треба зробити з малими пучечками листя на бокових відгалуженнях кореневища. А всі його залишки посадити в замулене дно не тільки там, де вони росли, а й на нових придатних місцях.

У наших краях на постійних місцях проростання аїр часто досягає стадії цвітіння, але насіння на квітконосі не зав’язується. Ймовірно, відсутні необхідні умови для запилення дуже специфічної квітки. Однак не виключено, що десь біля полтавських водойм може вирости аїр, на квітконосній стрілці якого зав’яжеться повноцінне насіння. Йому треба дати дозріти, після чого насіння зібрати і висіяти в придатних для росту аїру місцях.

Розведімо на берегах полтавських річок, заплав, тихих озер і плес, стариць, приджерельних струмків зарості татарського зілля, забезпечивши чистоту цих водойм. Варто зазначити, що не існує таких рослинних шкідників і хвороб, які пошкоджують аїр під час його росту, адже він є непідступним для них.

Адам ГОЖИЙ