Майстер, у руках якого «оживають» пеньки й колоди

47-річний начальник Гадяцького районного сектору ГУ ДСНС України в Полтавській області, полковник служби цивільного захисту Василь Губський  має незвичайне хобі — створює садово-паркові скульптури з дерева. Улюбленою справою займається понад 10 років. «Хтось бачить просто колоду чи пеньок, я ж внутрішнім зором бачу вже готовий виріб, — розповідає він. — Матеріал іноді купую, а інколи його підкидають друзі. Буває, спилюють аварійні дерева чи й просто сухі. Для когось це головний біль, пов’язаний із тим, куди їх потім подіти, а для мене — цінний матеріал, із якого можна зробити щось цікаве». 

Загалом чоловік не перебирає: у хід іде й сире, і сухе дерево. Хоч здійснювати обробку сирого, за його словами, значно легше, аніж сухого чи дещо підв’ялого. Найбільше Василь Губський любить «чаклувати» над  дубом: попри те, що це складний в обробці матеріал, чоловік його добре відчуває. До того ж йому імпонує те, що вироби з дуба довговічні, не так легко піддаються впливу навколишнього середовища. Щодо технології виготовлення дерев’яних скульптур, то вона не така легка й навіть, можна сказати, небезпечна, адже основну роботу пан Василь виконує бензопилою, а, коли виріб майже готовий, настає черга шліфувальної машини — деякі тонкі деталі витягує спеціальною фрезою. Уміє працювати і з різцями, але використовує їх вкрай рідко.

На сьогодні його творчий доробок — десь півтори сотні скульптур із дерева, а разом із виробами невеликих форм значно більше. Будучи відкритою людиною, чоловік виставляє фотознімки власних творінь на своїй сторінці у «Фейсбуці». «І коли в мене, бува, запитують, чи можу щось зробити на замовлення, навіть не відповідаю на такі запитання. Бо роблю тільки те, що мені подобається, і не хочу, аби мені щось нав’язували, — констатує майстер із характером. — Звичайно, дуже багато людей кваліфіковано виготовляють подібні речі, тож не без того, що іноді щось запозичую, хоч не копіюю чиїхось робіт сліпо, а неодмінно виконую їх  по-своєму». 

Пан Василь зізнається, що йому найбільше подобається створювати дерев’яні скульптури олюдинених тварин, щоправда, фігур ведмедів, які дуже популярні в наших північних сусідів, принципово випилювати не хоче. Якось до Василя Губського приїжджали родичі, тож він влаштував для них екскурсію Гадячем. Тільки в рідному місті, зазначає, нарахував близько півтора десятка своїх дерев’яних скульптур: у парку, на дитячих майданчиках, просто на вулицях. А от у садибі сім’ї Губських жодної такої скульптури немає: чоботар без чобіт — це сказано зокрема й про пана Василя. «Я не маю робіт, із якими шкода розлучатися. Зазвичай досить легко прощаюся з ними, — ділиться майстер. — Тож, трохи погостювавши в мене, вони вирушають до своїх господарів». Роботи Василя Губського вже роз’їхалися по різних містах України, вони є в його родичів, друзів. Навіть іще зовсім свіжа робота — оригінальний ботинок, виготовлений із сухого потрісканого пня, — уже встигла знайти свого власника: вона приглянулася одному приятелю. Щілин у дереві майстер свідомо не став маскувати, адже вони додають зовнішньому вигляду готового виробу певного шарму. «Це природний матеріал, а отже, він не може бути ідеальним. Комусь може не сподобатися, що він потріскався, але я не вважаю за потрібне зашпакльовувати кожну щілину, бо тоді краще вже робити скульптуру з цементу», — іронізує пан Василь.  

До речі, маючи золоті руки, власної майстерні Василь Губський досі не має — виготовляє скульптури з дерева прямо у своєму дворищі. Як тільки має вільний час і натхнення, надіває захисні окуляри й навушники, виходить у двір — і повністю віддається творчості. Скульптури гадяччанина нерідко справляють враження навіть на багатьох закордонних майстрів по дереву, із якими він познайомився  завдяки «Фейсбуку». «Дуже приємно мати відгуки про мої роботи професіоналів. Оцінка інших майстрів для мене важлива», — наголошує чоловік. Попри те, що він полюбляє творчу самостійність, до думок двох своїх менших доньок — 13-річної Софії й 11-річної Ольги, за його словами, усе ж дослухається. «То мої консультанти, — пояснює. — Коли, скажімо, я робив «мультяшного» «смурфика», вони багато чого мені підказували. До речі, у багатьох моментах наші бачення збігалися».

У Василя Губського відповідальна й небезпечна робота. На своїй сторінці у «Фейсбуці» він виставляє й відеозаписи жахливих пожеж, дорожньо-транспортних пригод, інших надзвичайних подій, у ліквідації наслідків яких був задіяний сам. Більше того, усе це знято відеокамерою, що закріплена на його касці. «А робота з деревом — то для мене психологічне розвантаження, — стверджує чоловік. — Усі ми маємо якусь пристрасть. Можна свій вільний час проводити на дивані біля телевізора або за келихом пива. Я ж отримую задоволення від того, що щось створюю своїми руками й результат моєї праці подобається людям. Коли зі звичайних пня або колоди народжується скульптура і ти причетний до отого народження, це неймовірно цікаво!»

Ганна ЯРОШЕНКО

«Вечірня Полтава»

Фото з особистого архіву Василя Губського