Пандемія коронавірусної інфекції оголила проблеми санітарної служби

Нині неможливо не враховувати стану занепокоєння національних служб охорони здоров’я й міжнародних організацій у зв’язку з погіршенням санітарно-епідеміологічної обстановки щодо більшості інфекційних хвороб. Іще в 1995 році генеральний директор ВООЗ вказував на те, що «ми перебуваємо на порозі глобальної кризи у сфері інфекційних захворювань. Жодна країна світу не може ігнорувати цю загрозу». І його прогнози здійснилися. Нинішній період характеризується активізацією епідемічного процесу багатьох інфекцій. Окрім того, виникають нові інфекційні хвороби та епідеміологічні ускладнення. Неочікуваною стала пандемія коронавірусної інфекції, яка охопила всі континенти, у результаті практично в усіх країнах світу було запроваджено карантин. За останні багато десятиріч такого ще не було.

Окрім виникнення нових особливо небезпечних інфекційних захворювань, справжнім випробуванням для людства стали екологічні катастрофи, глобальне потепління, величезні соціально-економічні наслідки через поширення туберкульозу, СНІДу, вірусних гепатитів, геморагічних лихоманок, кору та інших хвороб. Відтак постає проблема їхнього попередження, а також підвищується значущість повсякденної праці медичних працівників і всіх, хто займається її розв’язанням.

У роботі гігієністів та епідеміологів найяскравіше проявлялися етичні, моральні та духовні основи профілактичного напрямку медичної галузі. Завдяки своєму професіоналізму, компетентності, єдності й самовідданості вони виконували масштабні завдання профілактичної галузі охорони здоров’я — державної санепідслужби, яка працювала на попередження, а не очікування тих чи інших негараздів. До речі, цього року їй виповнюється 97 років, увесь час вона бурхливо розвивалася, удосконалювалася задля забезпечення здоров’я людей. Саме завдяки державній санепідслужбі суспільство впоралося з буремними періодами свого становлення, долаючи епідемії натуральної віспи, чуми, холери, туберкульозу, тифів, дифтерії, кору тощо. 

Ми в неоплатному боргу перед нашими попередниками, які вірою і правдою служили своєму народу. Держава завжди була зацікавлена в забезпеченні санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, вважаючи це пріоритетним напрямком державної політики, складовою національної безпеки. Невипадково, коли Україна стала незалежною, у 1994 році був прийнятий доленосний Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Ми рухалися вперед з оптимізмом та вірою в майбутнє: удосконалювали законодавчу базу, розробляли наукові підходи і створювали всі умови, щоб державна санепідслужба стала незалежною, а санітарний лікар не був «кишеньковою» посадовою особою місцевої влади — і все це заради здоров’я людей. А тому всі санепідустанови були переведені з місцевого фінансування на державне, адже ситуація мала загальнодержавне значення.

Проте під час різних реорганізацій виникали певні перепони з боку деяких органів місцевої влади, адже їм дійсно був потрібен «кишеньковий» санітарний лікар, який би діяв так, як йому скажуть, а не заради безпеки людей, дотримуючись санітарних норм і правил. Про вищесказане свідчать факти розслідування, яке провели під час пандемії коронавірусної інфекції. Річ у тому, що свого часу Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням № 520-р «Про передачу цілісних майнових комплексів санітарно-епідеміологічних станцій зі спільної власності територіальних громад областей та комунальної власності громади м. Севастополя в державну власність» від 28.07.2004 р. передав цілісні майнові комплекси санітарно-епідеміологічних станцій у державну власність, зробивши їх частиною сфери управління МОЗ України. Розслідування якраз і стосується колізії, що сталася з Полтавською міською санепідстанцією. Полтавська обласна рада своїм рішенням від 23.03.2005 р. (вісімнадцята сесія четвертого скликання) ухвалила передачу зі спільної власності територіальних громад у державну власність цілісних майнових комплексів 31 санітарно-епідеміологічної установи нашої області, зокрема й Полтавської міської санепідстанції (адреса: вулиця Калініна, 57).

Отож 31 заклад державної санепідслужби Полтавської області був прийнятий під управління МОЗ України відповідними комісіями, до складу  яких входили посадовці цього міністерства, управління майном Полтавської обласної ради, управління охорони здоров’я Полтавської облдержадміністрації, обласної сан-епідстанції та конкретної санепідустанови. Але розслідування щодо цих справ показало справжнє ставлення окремих посадовців місцевої влади до профілактичної галузі охорони здоров’я, тобто до державної санепідслужби й загалом до безпеки здоров’я людей. Як приклад можна навести те, що в Полтавському міськ-виконкомі завжди воліли, аби головний державний санітарний лікар міста був «кишеньковим». Ми про це добре знали, а тому завжди відстоювали його права в межах чинного законодавства. І невипадково під час процедури передачі майнових комплексів вони залюбки віддали Полтавську міську дезінфекційну станцію в державну власність, а от стосовно міської санепідстанції зустріли спротив.

Про міську дезінфекційну станцію, яка знаходиться на вулиці Ватутіна, 35-а, хочеться сказати окремо. Понад два десятиріччя тому міськвиконком вирішив на її території побудувати квартальну котельну, ліквідувавши при цьому лабораторію та частину інших приміщень. Як компенсацію обіцяли побудувати нове приміщення  дезінфекційної станції з лабораторією. У цей проект вклали величезні кошти, але всі вони пішли за вітром. У квартальній котельні  навіть було змонтоване обладнання, а в приміщенні недобудованої дезінфекційної станції вже проводили внутрішні роботи. Але так нічого й не довели до ладу. Обидві будівлі вже  багато років стоять недобудовані, ставши пристановищем для безхатченків, де панує антисанітарія. І це біля обласного шкірно-венерологічного диспансеру та обласного лабораторного центру МОЗ України.

А тепер щодо міської санепідстанції. Як виявилося, раніше, будучи у власності місцевої громади, її структурні підрозділи розміщувалися в різних приміщеннях: на вулицях Сапіго, 6, Шведській, 20, Артема (нині Симона Петлюри), 26, та Фрунзе (нині Європейська), 20. Але під час цих пертурбацій міську сан-епідстанцію під виглядом оренди переселили до приміщення дитячого садка за адресою: вулиця Калініна, 57, яке тоді багато років пустувало. Останніми роками, коли розпочалася руйнація державної санепідслужби, місцева влада вирішила забрати те приміщення й не продовжувати оренди, пояснюючи це тим, що вона все ж планує відкрити дитячий садок. Ідея непогана — відкривайте дитячий садочок. Однак натомість терміново підготуйте інше приміщення та все необхідне для функціонування лабораторного підрозділу задля біобезпеки міста та району, а не на умовах якоїсь оренди, як було «захімічено» вашими попередниками заради якоїсь користі. Нове приміщення має стати власністю цієї структури, як того вимагали розпорядження № 520-р Кабінету Міністрів України від 28.07.2004 р. та рішення сесії Полтавської облради від 23.03.2005 р. Доцільно було б також розібратися, хто викупив інші пустуючі дитсадки в місті.

Не забувайте і про спільну відповідальність, згідно з чинним законодавством України, за санітарне та епідемічне благополуччя населення, профілактичну галузь охорони здоров’я та біобезпеку нації. Коронавірусна інфекція нагадала про це, постукавши у двері керманичів держави та всіх причетних до цього інституцій. Чи допоможе вона нарешті виправити помилки, допущені колишніми працівниками міськвиконкому? Між іншим, Указом Президента України № 87/220 у відповідь на ухвалу  Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної інфекції COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», прийнято рішення про відновлення системи протиепідемічного захисту. Крім того, РНБО рекомендувала Міністерству охорони здоров’я України відновити роботу санітарно-епідеміологічної служби.

Нині протиепідемічний захист виконується винятково фахівцями лабораторного центру та його структурних підрозділів. Безпосередньо в Полтаві такі функції виконує Полтавський міськрайонний відокремлений підрозділ лабораторних досліджень, який знаходиться за адресою: вулиця Івана Мазепи (Калініна), 57. Договір про оренду приміщення за вказаною адресою закінчився 30.04.2020 р. (альтернативні приміщення для розміщення підрозділу відсутні). Після звернення обласного лабораторного центру до міськвиконкому в умовах пандемії коронавірусної інфекції отримали лише відписки від управління майном комунальної власності міста та управління освіти, які свідчать про те, що міська влада не турбується про профілактичну галузь охорони здоров’я і не дбає про майбутнє. Але ж ваші попередники допустили серйозні помилки! Чому ви не виправляєте їх, та ще й в умовах наявної пандемії?

Невідомо, що буде завтра та які нові полчища чи зграї вірусів можуть напасти на світ загалом і Україну зокрема. Людство живе в оточенні величезного мікробного світу, який є складовою частиною наявної екосистеми. Тому заради біобезпеки населення розберіться зі своїм бюрократизмом. Куди поділися приміщення колишньої міської санепідстанції? Змінюйте свої погляди стосовно профілактичної галузі охорони здоров’я заради безпеки населення, оскільки багато збудників інфекційних хвороб збережуться й надалі, а, за прогнозами науковців, у світі існує близько мільйона типів і видів мікроорганізмів (віруси, бактерії),  відкрито ж лише 10 тисяч із них. Зважаючи на появу нових невидимих збудників, переносників, природних резервуарів інфекцій, зокрема, можливо, і позаземного походження, профілактика інфекційних захворювань є надзвичайно актуальною й повинна постійно розвиватися заради безпеки нації. У державі загалом та кожному регіоні зокрема має діяти чітка система профілактичного напрямку охорони здоров’я для забезпечення санітарно-епідемічного благополуччя населення. Чи впорається наш обласний лабораторний центр без такої системи, враховуючи позицію міських керманичів, які не зацікавлені в цьому? Відповідь: ні! 

У сучасних умовах напруженої епідситуації у зв’язку з пандемією коронавірусної інфекції  ускладненням є зростання захворюваності населення на туберкульоз, СНІД, вірусні гепатити, гострі кишкові інфекції та харчові отруєння тощо. Минулого року, між іншим, у Полтаві кількість випадків захворювання на вірусний гепатит А зросла у 7,2 раза, порівнюючи з 2018 роком. Спалахи відбулися під час літнього купального сезону в районах Левади та Подолу. Кількість бактерій кишкової палички в річці Ворскла в 20 разів перевищила допустимі норми. А це загрожує спричинити подальші епідеміологічні ускладнення. Тим паче, що вже розпочинається літній оздоровчий сезон.

Хочеться також нагадати про холеру як особливо небезпечну інфекцію, яку щороку реєструють у різних країнах світу, вона також періодично проявляє себе і в Україні, особливо в Криму та південно-східних регіонах. Згідно з ретроспективними даними, тільки за 8 років (1970—1977 рр.) було зареєстровано 8 спалахів захворювання на холеру в Донецькій, Запорізькій, Одеській, Херсонській, Черкаській областях та Криму. У 1991 році спалахи були зафіксовані в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях, у 1994-му — у Криму, Миколаївській, Херсонській, Дніпропетровській, Донецькій, Одеській областях, у 1995-му — Миколаївській, Одеській, Херсонській областях. В Україні під час епідемії холери (1994—1995 рр.) було зареєстровано 1 370 захворювань і виявлено 999 вібріоносіїв цієї особливо небезпечної інфекції. Вібріони холери виявляли в об’єктах навколишнього середовища (стічна, морська, річна вода). Загроза спалаху захорювання на холеру існує постійно, тому обласний лабораторний центр і його структурні підрозділи проводять спостереження та дослідження, щоб тримати ситуацію під контролем. Останні випадки захворювання на холеру трапилися 2011 року в Маріуполі. Це спричинило тоді справжній державний переполох. Але завдяки активним діям сан-епідслужби та інших інституцій поширення інфекції було призупинено, і епідемії не виникло. 

Отож у нинішніх умовах напруженої епідемічної ситуації у зв’язку з пандемією коронавірусної інфекції, зростанням захворюваності населення на різні інфекційні захворювання, сучасними комунікаціями з усім світом сформувалася необхідність у посиленні заходів із профілактики інфекційних хвороб. А коронавірусу чи іншим особливо небезпечним інфекціям «начхати», хто ви є, тому думайте про майбутнє й дійте заради здоров’я людей.

Обласне наукове товариство лікарів-гігієністів і епідеміологів, фахівців санітарно-епідеміологічного профілю та небайдужі містяни глибоко стурбовані ситуацією, що стосується долі Полтавського міськрайонного відокремленого підрозділу лабораторних досліджень ДУ «По-лтавський обласний лабораторний центр МОЗ України», і вважають, що місцева влада в цій ситуації має вчинити мудро — на користь здоров’я та життя людей.

Як стверджував Григорій Сковорода, «коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитися, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ні в чому не шкодити». Тож виправте допущені помилки попередників і не нашкодьте профілактичній галузі охорони здоров’я України, зокрема Полтавському міськрайонному відокремленому підрозділу лабораторних досліджень ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України», який  згідно з повноваженнями обслуговує Полтаву та Полтавський район.

Олександр КАТРУШОВ,

голова обласного наукового товариства лікарів-гігієністів та епідеміологів, професор, доктор медичних наук 

Валентин ШАПОВАЛ,

лікар-епідеміолог ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України», заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент