Чому місцевим «князькам» усе сходить із рук?

Пожежі в лісах, заплавах, на луках останнім часом стали великою проблемою в Україні, яка загострилася на тлі безсніжної зими та малої кількості дощів навесні. Усе частіше чуємо, що підпали також можуть бути наслідком ворожих диверсій. А колишня соратниця Віктора Януковича Ганна Герман цими днями навіть озвучила версію, що це може бути помста Росії за відмову України подати дніпровську воду в Крим…

Та й без диверсій у нас, на жаль, вистачає своїх паліїв, які в прямому сенсі отруюють життя багатьом. Ось, наприклад, у селі Писарівка Новосанжарського району дуже часто палає на місцевому кладовищі: і гілки, й пластикові квіти та вінки. І восени, і взимку, і цієї весни. Сморід докучає селянам, а особливо тим, хто живе поблизу цвинтаря. Мені неодноразово телефонувала 77-річна жителька Писарівки Жанна Кириченко й скаржилася, що просто задихається від того постійного чаду, не може вийти надвір подихати повітрям чи вивісити прання. Розповідала про це й колишня директорка місцевої школи — 69-річна Людмила Бойко (кілька днів тому вона померла).

«Хазяйнує» у селі Віктор Бакулей, колишній Писарівський сільський голова, а нині староста Заворсклянської сільради Полтавського району. Без його відома й муха в селі не пролетить. Утім, на жаль, за роки журналістської діяльності про цього «діяча» місцевого самоврядування довелося поганого чути набагато більше, ніж доброго. 

Місцеві жителі розповіли, що порядок на кладовищі Віктор Миколайович теж наводив своєрідно: випилювалися великі дерева; вантажівки з діловою деревиною зникали в невідомому напрямку, минаючи сільрадівську бухгалтерію, а обчухране гілля великими купами залишалося в місці вічного спочинку односельців, обростаючи хмелем і бур’янами. Потім його «утилізували» через спалювання, що категорично заборонено законом. І не треба бути Шерлоком Холмсом, щоб розуміти, хто за цим стоїть. 

Знали в селі про це практично всі. Але наважувалися сказати вголос лише одиниці. Олександр  Бойко, син пані Людмили, кілька разів і телефоном, і особисто звертався до Новосанжарського відділення поліції із заявами про те, що староста або безпосередньо причетний до постійних пожеж на кладовищі, або ж це робиться з його відома. Утім, Олександру надходили відписки за підписом Сергія Пархоменка, начальника Новосанжарського відділення поліції, про те, що «в діях Віктора Бакулея відсутні ознаки кримінального правопорушення». Олександр Бойко каже, що, знаючи про «міцні дружні та ділові» стосунки Бакулея та Пархоменка, був би здивований іншою відповіддю.  

12 квітня цього року Олександр Бойко зранку автівкою повертався з Полтави з нічної зміни (працює на залізниці). Проїжджаючи мимо кладовища, знову побачив вогонь і стовпи диму. Удома він посадив в авто батька, і разом вони поїхали на цвинтар. Там побачили мопед і двох молодиків, у яких упізнали безробітних односельців.

— Навіщо ви палите, хлопці? — запитав Олександр спійманих у прямому сенсі «на гарячому».

— А нам Віктор Миколайович наказав палити, ось і «солярку» дає, — пояснили ті. 

Олександр Бойко подзвонив на «102» і поїхав із батьком додому. Невдовзі з Нових Санжар приїхала опергрупа. Але не на кладовище, а до двору Бойків. Олександр спонукав правоохоронців їхати на кладовище затримувати паліїв, але ті «тягли гуму» і явно не мали наміру ловити злодіїв. Тоді Бойко-молодший зателефонував начальнику відділу комунікацій ГУ НП у Полтавській області Юрію Сулаєву. А Сулаєв зателефонував Пархоменку. А Пархоменко — своїм підлеглим у Писарівку. Припускаю, що і тим двом на кладовищі теж хтось (здогадуютеся, хто?) подзвонив і наказав мерщій «змотувати вудочки».

І коли Олександр Бойко побачив, як двоє на мопеді виїжджають із кладовищенського провулку, сказав поліцейським: «Ось же вони, чому ж ви їх не ловите?!», правоохоронцям просто нічого не залишалося робити, як наздогнати паліїв. Склали протокол, який як свідки підписали Олександр Бойко та його батько Микола Бойко.

Я зателефонувала Сергію Пархоменку, щоб дізнатися, як зреагували правоохоронці на інформацію про можливу причетність старости Віктора Бакулея до пожеж на кладовищі. Він зовсім, як кажуть, не дався на розмову, мовляв, за законом у них є місяць, щоб «розібратися» й передати справу до суду.

Поліція постійно закликає громадян не бути байдужими й допомагати їй розкривати злочини, часто на позір. А коли небайдужі громадяни й справді вказують на злочинців, то нерідко виникають «непонятки». Якщо закон порушують нечужі правоохоронцям люди…

Цікаво, як розвиватиметься справа писарівщинських паліїв? Чи дійде вона взагалі до суду? І хто платитиме за місцевих безробітних, адже парламент нещодавно збільшив штрафи за спалювання від 17-ти до 34 тисяч гривень. Обіцяю читачам поінформувати про це.

Людмила СТЕЛЬМАХ (КУЧЕРЕНКО),

президент правозахисної 

ГО «Полтавський медіа-клуб»