У селі Біологічному шукають жорстокого «догхантера», який за рік отруїв десяток собак

Останніми роками слово «догхантер» (тобто убивця собак) жителям села Біологічного стало гірко знайомим. Ця околиця Полтави стала прихистком для деяких вигнаних із домівок тварин. На жаль, так повелося, що зрадливі люди відвозять у приміські села собак та котів і викидають, як непотріб. Тяжко доводиться зрадженим братам нашим меншим. Та світ не без добрих людей, які підгодовують чотирилапих мучеників, якщо можуть, забирають додому. Але не всі в селі Біологічному такі. Завівся поміж жителів і жорстокий убивця...

На провулку Квітковому в квартирі у двоповерховому будинку мешкає лікар ветеринарної медицини за першою професією, президент творчого центру «Арсенал», продюсер конкурсу «Красуня Полтави» Володимир Ромаскевич. Із дружиною Іриною вони піклувалися і піклуються про багатьох бездомних собачок. Останнім часом у них у квартирі живе чорненький кудлатенький Бася, годують вони і його маму Балеринку — Балю. А недавно почали опікуватися й сіреньким песиком приблизно чотирирічного віку, якого хтось завіз у Біологічне. Назвали Ромаскевичі його Сірком. Собака, який, мабуть, натерпівся від двоногих істот, спочатку не дуже довіряв новим друзям, погладити не давався, але поступово його зраджене серце відтавало.

— Бачили б ви, як із ним грається Бася! Він старший, уже не такий грайливий, та хіба ж устоїш, як вона кругом тебе вихором закрутиться чи й за вушко ніжно цапне! І ось уже Сірко її доганяє, а вона на бігу клубком перекочується, як циркачка, — розповідає Володимир Ромаскевич.

На жаль, ця ідилія обірвалася таким жорстоким акордом, що Ромаскевичі й досі не можуть отямитися.

— У неділю, 23 лютого, о шостій ранку Ірина вийшла з Басею погуляти, до них приєдналася і Баля, підбіг Сірко, навіть дався за вушком погладити... Ніщо не віщувало біди, — пригадує пан Володимир. — А о десятій вбігає знадвору наш син Роман: «Батьку, Сірка отруїли!..». Побігли, бачимо: недалеко від газорозподільної станції Сірко бігає, наштовхується на дерева, інші перепони, тобто нічого не бачить, очі зробилися, як скляні, падає, б’ється в конвульсіях, виє, у нього блювота, з рота тече кров. Ударився об лавку, упав — і плаче...

Розповідаючи про ті сльози отруєного песика, Володимир Ромаскевич, людина витривала й мужня, сам заплакав. А як було тим дітям, які бавилися у дворі і теж бачили муки й сльози Сірка? Та для них це буде шок на все життя!..

Ромаскевичі викликали з міста таксі, щоб відвезти Сірка до ветлікарні, і поліцію, аби повідомити про злочин. Доки чекали на поліцію, підійшов завклубом і каже, що й кота хтось недавно отруїв. А загалом за рік отруєно десяток собак. Тобто в селі з’явився якийсь жорстокий чоловік, що патологічно ненавидить усе живе. 

...Сірко мав такий вигляд, що розривав людям серця. Бився в конвульсіях, язик покусав так, що він весь розпух і кривавився. У ветеринарній клініці півтори години тримали його під крапельницею, вводячи антидот та інші ліки. Ветлікар пояснив, що, найімовірніше, отруїли Сірка «людськими» таблетками (не будемо їх називати, але негайно потрібно добитися їхнього вилучення з вільного продажу, оскільки вони, помічні туберкульозникам, смертельні для собак, належну інформацію щодо цього ми передамо в урядові структури). 

Після процедур песика попустило, минулися конвульсії, синій язик втягнувся в рот. У Ромаскевичів з’явилася надія, що Сірко виживе. Прихистили його в своєму сарайчику, годують-лікують. На момент, коли писалися ці рядки, песик уже зіп’явся на ноги, тільки накульгує, можливо, порвав якісь зв’язки, коли бився в конвульсіях. 

Але де гарантія, що не буде нових трагедій, якщо не посадити до в’язниці підлого і жорстокого «догхантера»? У нього ж ні совісті, ні жалю. Отруїв якось маленьких милих цуценят. У двір до Володимира Белецького закинув отруту і вбив такого красивого песика! А тижнів два—три тому симпатичну сучку, породою схожу на коллі, прикінчив...

Жителі Біологічного висловлюють припущення щодо того, хто це міг зробити. Підозри їхні падають на двох чоловіків. Один — злодійкуватий, тож собаки можуть заважати йому в крадійських вилазках. А другий — років два тому за гроші вішав у лісосмузі собак на замовлення деяких нелюдів... 

Але, ясна річ, тут слово за правоохоронцями. Жорстокий убивця з Біологічного має постати перед судом і отримати по заслузі. Інакше безкарних «догхантерів» побільшає, а добра й милосердя на нашій землі поменшає. 

А Володимир Ромаскевич теж пасивно не чекатиме: написав звернення до жителів селища, де закликає допомогти виявити убивцю, готує звернення в Управління фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції (відділ обігу лікарських і наркотичних засобів) МОЗ України з вимогою вивести з вільного доступу таблетки, якими труять собак, і продавати їх лише за рецептами. До речі, у США вільний доступ до цього препарату припинили, без рецепта його не купиш… А ще якби розв’язати в Полтаві проблему з притулками для собак, а то вони переповнені, і зрадженим Сіркам немає де голову прихилити! 

...Пан Володимир показує мені відео, яке зняла його дружина, коли Сірко ще був здоровий. Дивлюся на його веселі, добрі очі і на Басю, і на Балеринку й не можу зрозуміти, як можна підняти руку на цих милих істот.Таж вони роблять наш світ красивішим і добрішим! Володимир Ромаскевич каже, що багато його сусідів, які раніше були байдужими до чотирилапих, із часом полюбили їх і теж почали піклуватися про них. От і до Сірка, дізнавшись про біду, прибігли жіночки з гостинцями. І песик дався погладити... Отже, не вважає всіх двоногих мучителями, уміє розрізняти добрих і злих людей. Залишається тільки поліції знайти ката (чи катів) чотирилапих наших друзів і заперти за грати — хай поміркують над тим, що чинили, і проженуть із своїх душ бацилу безбожної жорстокості. 

І ще одне. У нас суспільство недостатньо інформоване про те, що Кримінальний кодекс України передбачає досить суворі покарання за жорстоке поводження з тваринами. Тож процитуємо відповідну статтю повністю:

Стаття 299 Кримінального кодексу України («Жорстоке поводження з тваринами»)

1. Жорстоке поводження з тваринами, які належать до хребетних, зокрема безпритульними, що вчинене умисно та призвело до каліцтва чи загибелі тварини, а також нацьковування тварин одна на одну чи інших тварин, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, публічні заклики до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами, а також поширення матеріалів із закликами до вчинення таких дій, караються арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені у присутності малолітнього чи неповнолітнього, караються обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою чи другою цієї статті, вчинені з особливою жорстокістю або в присутності малолітнього чи неповнолітнього, або щодо двох і більше тварин, або повторно, або групою осіб, або вчинені активним способом, караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

Тож начувайтеся, «догхантери» з Біологічного, вам світить ув’язнення на вісім років! Віділлються вам Сіркові сльози!

Ганна ДЕНИСКО, 

заслужена журналістка України