Діалог лінії та слова

Екфраза  — термін на позначення словесного опису візуальних творів у мистецтві. Полтавська письменниця, художниця, мистецтвознавець, кандидат філологічних наук Тетяна Луньова описала в коротких оповіданнях — есе — відомі картини знаних полтавських художників. Ці есе вона зачитала на зустрічі з представниками місцевої творчої еліти в Полтавському літературно-меморіальному музеї І. П. Котляревського. Кожну картину спочатку показували на екрані, потім звучав її словесний опис з уст Тетяни Луньової. Після цього виступили автори картин Юрій Самойленко, Микола Підгорний, Віктор Володько та Денис Городничий, котрі розповіли про свої враження від почутого. Кожному митцю було цікаво, як «прочитала» й описала їхню роботу майстриня слова. 

Тетяна Луньова — член Національної спілки художників України. Тож зрозуміти задуми митців та оцінити використані ними художні прийоми й техніки їй було нескладно. А словом вона володіє взагалі віртуозно.

Старший науковий співробітник музею Валентина Скриль звернула увагу учасників заходу на те, як «звучить натюрморт» в «Енеїді» Івана Котляревського і як він зобразив словесно портрети героїв твору. Зокрема дуже майстерно описав образи Венери й Лависі. «Тетяна Володимирівна в своїх дослідженнях на основі аналізу літературної класики поєднала й візуальне, і літературне, і живописне», — зауважила пані Валентина.

Як саме вона це зробила, присутні почули від самої Тетяни Луньової, котра й образи «Енеїди» аналізувала, і прочитала хвилююче, зворушливе оповідання, яке написала, дивлячись на портрет Ганни Закревської, створений Тарасом Шевченком. Особливо зворушила пані Тетяну сльозинка, що викотилася з ока Ганни, яку так добре видно на портреті. Дослідниці пощастило побачити його оригінал у маєтку Закревських. 

На побудову есе у вигляді діалогу Тетяну Луньову надихнула відома картина заслуженого художника України Миколи Підгорного, на якій зображені чотири особи… Історію, де фігурують Ганна Закревська, її чоловік-поміщик, капітанська вдова й Тарас Шевченко, пані Тетяна подала у власній інтерпретації. Це стало несподіваним, свіжим поглядом.

«Вийшла цікава й необхідна розмова. Вітаю Тетяну, вітаю музей», — зазначив заслужений діяч мистецтв України, доцент кафедри образотворчого мистецтва Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, голова правління Полтавської обласної організації Національної спілки художників України Юрій Самойленко, чию картину «Святий Лука» описала в есе Тетяна Луньова.

«Мені легше висловлюватися в живописі, — зізнався молодий художник Денис Городничий. — Проте цікаво було послухати пані Тетяну. Для мене така творчість — це щось неосяжне». 

На картині Віктора Володька зображений саксофоніст із собачкою, який грає на вулиці Лісабона в Португалії. Вулицею рухається жовтий трамвайчик, віддалік видно храм… Розповідь про те, що зображене на картині, Тетяна Луньова повела від імені… песика. Вийшла дуже зворушлива історія.

Цікаво було послухати й самого художника, який розповів про свою роботу. «На картині зображений храм Святої Анни, — пояснив Віктор Володько. — Там у місті Порто досі курсують трамвайчики позаминулого століття, переважно екскурсійні». Звертаючись до Тетяни Луньової, художник сказав: «Мені було дуже приємно почути такі оповідання про наші роботи. Таким чином бачиш свої картини очима іншого художника. Одного разу я подивився на свої роботи через музику — то було несподівано і вражаюче. Тепер — через слово».

Діалог відбувся, однак тема залишилася відкритою для подальшого обговорення. Художники висловили побажання, щоб пані Тетяна продовжила цікаві словесні описи їхніх візуальних творінь.

Наталія ЖОВНІР

Фото Ігоря ЛОТИША