Едуард ГОЛОВАШИЧ: «Кожен музикант у нашому оркестрі — зірка, яка привносить свою іскорку. Якщо когось «викреслити», то з’явиться диспропорція»

У листопаді святкує свій день народження міський духовий оркестр «Полтава» — культурна візитівка нашого міста, музичний бренд Полтави… Як його тільки не називають прихильники, і колектив оркестру всі піднесені епітети виправдовує, даруючи кожним своїм виступом яскраві емоції, естетичну насолоду, захоплення й подив. За 26 років творчості музиканти зіграли понад тисячу творів (вважайте, що кожен 9—10 день оркестр розучував нову композицію, переважна більшість з яких ще й має авторське аранжування). Жодної зі своїх концертних програм оркестр не повторює двічі. Здається, уже за цими двома фактами міський духовий оркестр «Полтава» можна оголошувати рекордсменом і заносити до Книги рекордів України. Але цим питанням ще ніхто не займався…

Свій 26-й день народження колектив міського духового оркестру «Полтава» відзначав у Галереї мистецтв, презентувавши гостям свята концерт із вибраних творів різних за тематикою й напрямками програм. У ньому прозвучали фантазії на теми творів Йоганна Себастьяна Баха, Петра Чайковського, Френка Сінатри, рок-композиції з останньої «вибухової» програми «Світові ROCK-хіти» і, звичайно ж, «Пісня про Полтаву». Музиканти вкотре продемонстрували, що їм під силу й до снаги грати різноманітну за жанрами музику, об’єднуючи весь світ у красивому звучанні. Прикметно, що цей концерт-святкування відбувався у великій залі Галереї мистецтв, де саме демонструється виставка гобеленів неповторної мисткині Ольги Пілюгіної, яка також здатна зобразити у своїх роботах цілий Всесвіт, не розгубивши при цьому українського колориту.

«Пишаюся тим, що сьогодні стою поруч із вами і що оркестр «Полтава» — єдиний в Україні муніципальний оркестр такого професійного рівня, і він, сподіваюся, радуватиме нас іще багато років», — наголосив у своєму вітальному слові очільник По-лтавської територіальної громади  Олександр Мамай, вручивши відзнаки й подяки міського голови, почесні грамоти міської ради диригентам оркестру Едуарду Головашичу та Володимиру Смірніцькому, директору колективу Оксані Дрюк і музикантам. Від Українського фонду культури імені Бориса Олійника колектив оркестру привітала і вручила подяки заслужений працівник культури України, кавалер ордена Княгині Ольги ІІІ ступеня Олександра Сидоренко. Відеопривітання надіслала й голова постійної комісії з питань розвитку культури, освіти, фізкультури, спорту та молодіжної політики, підтримки ветеранів війни та учасників АТО, соціального захисту населення, охорони здоров’я, материнства і дитинства Полтавської облдерж-адміністрації Маріанна Соліман.

Звісно, у день народження приємно приймати вітання. Але, мабуть, варто виділити трохи часу й на те, аби проаналізувати свій шлях, пригадати досягнення та приємні моменти. Саме останнє ми й спробували зробити, спілкуючись із засновником, художнім керівником і головним диригентом міського духового оркестру «Полтава» — заслуженим артистом України Едуардом Головашичем.

— Едуарде Анатолійовичу, чи пам’ятаєте свою найбільшу мрію, коли створювали оркестр, і чи здійснилася вона?

— У 1995 році найбільшою мрією було створити оркестр узагалі. Адже то був пострадянський час, коли ще існувало немало оркестрів на підприємствах, у військових закладах, музучилищі. І керівництво міста й області не дуже розуміло, навіщо потрібен іще один оркестр у принципі, нехай і професійний. Але ідею таки підтримав тодішній міський голова Анатолій Кукоба, і нині, озираючись назад, розумію, що моя мрія здійснилася навіть із лишком. Я дуже щасливий, що колектив існує й існуватиме надалі. До 26-річчя оркестру ми отримали розкішний подарунок від міської влади — нові інструменти: саксофони, кларнети, тубу. Дякуємо за це директору колективу Оксані Дрюк і всьому депутатському корпусу міської ради. 

— Яким, на ваш погляд, є найбільше досягнення оркестру?

— Найбільшим досягненням вважаю підбір артистів, які в нас є, — це мистецька еліта нашого міста. Якщо ж говорити більш прагматично, то серйозним досягненням вважаю визнання нашого колективу на міжнародному рівні: в «онлайн»-конкурсах у Польщі, Білорусі, Придністров’ї, на міжнародних фестивалях у Ялті, Одесі. Всюди нам говорили, що навіть не уявляли, що в Полтаві може бути оркестр такого високого рівня. Тепер завдяки нашому оркестру Полтаву впізнають на багатьох фестивалях.

— Який концерт чи виступ найбільше запам’ятався?

— У 1998 році ми вперше взяли участь у міжнародному фестивалі-конкурсі «Золотий грифон» у Сімферополі. Тоді оркестр отримав навіть почесну грамоту президії Автономної Республіки Крим. Це було дуже знаково, бо ми — оркестр із 30-ма музикантами — змагалися з колективами, у складі яких було по 

100 осіб. Але достойно представили Полтаву і показали себе. Пізніше був фестиваль в Ялті, на якому ми взяли Гран-прі, після нас інші колективи відмовлялися виступати, бо боялися не витримати конкуренції. Запам’ятався й «Одеса-фест», бо, як відомо, Одеса або приймає, або викидає зі свого поля зору назавжди. Нас прийняла!

Незабутніми були і творчі звіти Полтавської області в Національному палаці мистецтв «Україна» в Києві. Режисер — народний артист України Герман Юрченко — завжди запрошував нас у ці програми, і всі концертні номери виконувалися в супроводі нашого оркестру.

— Кого із солістів відзначили б особливо?

— Із наших відзначив би Володимира Смірніцького. Він працює в оркестрі п’ять років і з кожним роком все яскравіше розкривається як соліст-саксофоніст. Узагалі він дуже відповідально ставиться до себе й професійно виріс просто на очах. Цікаво розкривається з кожною новою композицією наша вокалістка Альона Шмельова. Загалом кожен музикант у нашому оркестрі — зірка, яка привносить свою іскорку. Якщо когось «викреслити», то з’явиться диспропорція.

Із «заїжджих» солістів запа-м’ятався Дмитро Головашич із Києва, з яким ми давали спільний концерт на День міста. Надзвичайно цікава й харизматична співачка — солістка Нью-Йоркської опери Олександра Грабова, яка виступала з нами на 19-річчя оркестру. Чудова співпраця склалася з родиною Руслана й Оксани Христиченків — обоє мають дуже гарні голоси.

— Ваш оркестр дуже любив Анатолій Кукоба і пишався ним…

— Ми теж його любили й завжди пам’ятаємо. На жаль, нещодавно минуло вже десять років, як його не стало…

— А чи висловлював він якісь побажання стосовно репертуару оркестру?

— У репертуар він ніколи не втручався, я завжди відчував довіру з його боку. Коли до Полтави приїжджали мери інших міст, він завжди показував гостям «Злато місто», а потім вів їх до Корпусного парку, де ми грали, і завжди говорив: «У нас є міський духовий оркестр, послухайте, як він грає!» А коли ми поверталися з конкурсів і фестивалів, Анатолій Тихонович завжди цікавився нашими досягненнями й тим, як ми з’їздили взагалі. Стабільним тоді було й фінансування оркестру. До речі, перші базові інструменти для музикантів були куплені саме за Кукоби.

— Яку мрію маєте зараз стосовно оркестру?

— Хочу, щоб усі були здорові, аби колектив зберігся й ми втрачали менше колег на цьому шляху. І щоб у музикантів завжди було натхнення!

***

Рік тому в міському духовому оркестрі «Полтава» почав працювати ще один диригент — Володимир Смірніцький. Він уже запам’ятався публіці тим, що привніс до репертуару оркестру рок. Його ідею зіграти рок-концерт підтримав і Едуард Головашич, і музиканти. Минулої весни програма «Світові  ROCK-хіти» просто «розірвала» Палац дозвілля «Листопад», публіка досі просить повторити її на біс. Згадуючи той концерт, розумію, що одна мрія Володимира Смірніцького за минулий рік здійснилася точно. А скільки їх було взагалі й чи справдилися вони?

— Коли йдеш до однієї великої мрії, необхідно, щоб кожного дня збувалася одна маленька. Можу сказати, що за останній рік у мене відбувається саме так. Кожна нова партитура — це мрія, кожна нова пісня — мрія, кожна зіграна мелодія — мрія, — поділився Володимир Смірніцький.

— Щось неординарне готуєте?

— Так, це буде обов’язково. У нашому колективі понад 30 музикантів, і кожен має не одну гарну ідею. До кожного треба дослухатися, кожного почути — таким чином і виникають цікаві програми. Якщо ми реалізуватимемо по кілька таких проєктів на рік, то це буде прекрасно.

— Як музиканти оркестру висловлюють свої ідеї?

— Роблять це на художній раді чи навіть на репетиціях. Коли в когось із них народжується цікава думка, людина не соромиться її озвучити. У цьому особливість нашого колективу. А заслуга Едуарда Анатолійовича в тому, що він зумів створити такий колектив, який почувається однією сім’єю.

— За цей рік не пошкодували, що стали диригентом?

— Навпаки, я дуже щасливий!

Оксана КЛОЧКО

«Вечірня Полтава»

P. S. Коли верстався номер, стало відомо, що концерт «Світові ROCK-хіти», оголошений на 25 листопада, переноситься з метою запобігання погіршенню епідемічної ситуації в місті. Орієнтовно він відбудеться  2 квітня 2022 року. А вже в січні наступного року «біг-бенд» під керуванням Едуарда Головашича запропонує глядачам програму «Різдво у стилі джазу».