На будівництво сміттєперобного заводу потрібно понад 100 мільйонів євро. Із місцем розташування вже визначилися

1 вересня управління житлово-комунального господарства та енергетики Полтавської облдержадміністрації замовило розробку детального плану території (ДПТ) за межами населеного пункту села Макухівка. Очікувана вартість проєктування — 

285 тисяч гривень. Розробку профінансують з обласного фонду охорони навколишнього природного середовища.

Розробка ДПТ — це один із перших кроків до будівництва сміттєпереробного заводу поряд із міським сміттєзвалищем. Детальніше про проєкт розповів начальник управління житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації Едуард Рева.

— Оголошення цього тендера означає, що в Полтаві нарешті з’явиться сміттєпереробний завод?

— Завод з’явиться тоді, коли міська влада цього дуже захоче. По-хорошому влада міста мала оголосити про цей тендер. Локомотивом у всьому цьому має бути міська рада, оскільки 85% відходів на Макухівському сміттєзвалищі — з Полтави. Ми цим зайнялися, бо хочемо зрушити питання з місця. Рік тому місто прийняло програму щодо поводження з відходами, але там немає розділу, де було б зазначено щось про сміттєпереробне підприємство. Влада міста у своїх програмах не бачить ні сміттєпереробного підприємства, ні сміттєпереробного заводу. Вона нічого не шукає і нічого в цьому напрямку не робить. Ми розробили програму поводження із твердими побутовими відходами, яку пропонували розглянути. Влада міста поводиться, як спостерігач, хоча сама має пропонувати.

— Раніше в Полтавської обл-держадміністрації були три варіанти розміщення сміттєпереробного заводу: у селах Макухівка, Розсошенці або Кашубівка. Нині визначилися остаточно?

— Зупинилися на першому варіанті, оскільки Розсошенці знаходяться близько до аеропорту, а до Кашубівки додаткове «плече» — майже 22 кілометри. Для Полтави це навантаження на логістику.

— Що конкретно має робити влада міста, щоб у Макухівці з’явився завод?

— Вона має визначити земельну ділянку й отримати на неї дозвіл. Потім обрати технологію переробки, яку хоче залучити. Є різні технології, які дають залишки відходів — 30%, 10% або 0%. Треба визначити джерела фінансування. Потім розробити проєкт і техніко-економічне обгрунтування доцільності обрання цієї земельної ділянки та тієї чи іншої технології переробки сміття. Відповідно до цього, виходити на міжнародні організації — ЄБРР, НЕФКО, Європейський інвестиційний банк — із пропози-цією, що ми готові до будівництва сміттєпереробного підприємства.

Крім заводу, все одно треба буде думати, де зберігати відходи. Будуть залишки під спалювання сміття, пластику. Наприклад, попіл можна захоронити або закатати в асфальт. Жодна міжнародна організація не виділить коштів на будівництво полігона, бо це найнижчий рівень поводження з відходами.

— Скільки коштує будівництво заводу?

— Усе залежить від технологій. Чим менше залишків — тим дорожче. Ми свого часу робили розрахунок на пряме спалювання з п’ятьма рівнями системи очистки. Такий завод коштує 106 мільйонів євро. Сума на будівництво заводу непідйомна і для міста, і для області. Для того, щоб вийти на ЄБРР, потрібно розуміти ставлення Полтави до тарифної політики. Місто має залучати інвестиційні європейські фонди.

— Завод прийматиме сміття не тільки з Полтави?

— Ми планували, що він прийматиме сміття від 5—7 сусідніх громад. У майбутньому хочемо відкрити заводи в інших населених пунктах, щоб покрити всю Полтавську область. Макухівське сміттєзвалище потрібно рекультивувати та законсервувати.

— Детальний план території замовите, але це не значить, що процес будівництва заводу запуститься.

— Якщо місто нічого не робитиме, ситуація не зрушить із місця. Якщо порівняти з іншими містами, Горішні Плавні уже зробили собі проєкт, знайшли інвесторів. Там є зацікавленість із боку міста. Хоча в Україні немає жодного повноцінного заводу з переробки сміття.

Микола ЛИСОГОР 

«Полтавщина»