«Я не малюю смерті, я прославляю життя!»

У відділі мистецтв Полтавської обласної універсальної наукової бібліотеки імені І. П. Котляревського відкрилася персональна виставка художника-монументаліста Анатолія Блошенка. Ця виставка мала відбутися до 80-річчя митця два роки тому в Художньому салоні, але не склалося. 

Ретроспективна виставка Анатолія Блошенка умовно поділена на три частини. У першій представлені ескізи монументальних робіт 80—90-х років ХХ сторіччя, переважно із зображенням хліборобської праці. У другій — графічні портрети, виконані олівцем, серед яких є й студентські малюнки. На почесному місці — портрет дружини Світлани. У третій показані нові картини великого розміру на релігійну тематику.

Під час відкриття виставки друзі митця розповіли про непросте життя художника. Анатолій Блошенко народився на Луганщині. Коли хлопчикові виповнилося два роки, померла його мати, а в два з половиною розпочалася Велика Вітчизняна війна. Малював Анатолій Михайлович із самого дитинства, після семирічки вступив до Харківського художнього училища, а пізніше — до художньо-промислового інституту в Харкові. Після закінчення навчання йому пропонували роботу в Чернівцях та Харкові, але Анатолій Блошенко поїхав до Полтави, бо тут обіцяли надати житло, і для його молодої родини з маленьким сином це стало вирішальним фактором. Але обіцянки залишилися обіцянками на довгі роки. Працював на Полтавському виробничому комбінаті художником-монументалістом. Разом із колегами в бригаді Василя Коркішка створив сотні монументальних творів, які багато десятиріч слугували окрасою сіл та містечок нашого краю. У 1974—1990-х роках вони мозаїкою прикрашали автобусні зупинки на трасах по всій області. На жаль, у 2000-х, коли розширювали трасу Київ — Харків, всі ці зупинки демонтували. 

В особистому житті Анатолія Блошенка сталося кілька трагедій. Його син Михайло повернувся інвалідом після проходження строкової служби в армії. Дружина важко переживала цю ситуацію і невдовзі тяжко захворіла. Анатолій Михайлович працював, наче віл, аби мати гроші на лікування своїх рідних. На жаль, у 2009 році дружина Світлана пішла за вічну межу, а в художника просто опустилися руки. Він втратив інтерес не лише до творчості, а й до життя. Із часом митець таки повернувся до творчості, і в його роботах з’явилися нові кольори. 

На заході Анатолій Михайлович сказав: «На моїх полотнах ви не побачите хрестів. Їх стільки на по-лтавських кладовищах… Я не малюю смерті, я прославляю життя! На моїх нових картинах угорі ви побачите наш Тризуб. Це знак-талісман, що приносить щастя. Це символ перемоги над смертю».

 Оксана КРАВЧЕНКО

Фото Тетяни СІВКОВОЇ