Ще одна грань таланту Володимира Короленка

В українській літературі немало видатних письменників, котрі вміли малювати. Першим у цьому переліку стоїть Тарас Шевченко. Входять до нього й наші земляки Іван Котляревський та Микола Гоголь. Талановитим художником був і Володимир Короленко. Про цю грань його таланту написала у своїй новій книзі «Я любив малювати… Володимир Короленко» науковець, короленкознавець, краєзнавець і публіцист Людмила Ольховська. Книга створювалася протягом 42 років і цьогоріч була надрукована у ФОП Говоров С. В. 

Настільки глибоко, як Людмила Василівна Короленка-художника ніхто не вивчав. Книга написана просто й чесно, чудово ілюстрована. У ній представлені всі малюнки Володимира Короленка, що зберігаються у фондосховищі музею, його портрети і два шаржі, а також автопортрет. Серед них є лише один полтавський краєвид, на якому письменник зобразив свою дачу в Хатках, де жив із 1905 року. Це далеко не всі художні роботи письменника, адже його доньки в 1938 році продали архів Володимира Галактіоновича до Москви, і нині він недоступний для українських дослідників. 

Презентація книги «Я любив малювати… Володимир Короленко»  відбулася в музеї письменника в день його народження. На захід зібралися  бібліотекарі, письменники, колекціонери та друзі музею з усієї Полтавщини. Привітав присутніх начальник відділу туризму та культурної спадщини управління культури виконавчого комітету Полтавської міської ради Віталій Павлов. 

«Хист до малювання Володимир Короленко успадкував, вірогідно, від батька, повітового судді Галактіона Опанасовича,  — розповіла Людмила Ольховська. — В автобіографічній повісті «Історія мого сучасника» письменник ділиться спогадами про те, як батько, жартуючи, розповідає своїм синам про родовий герб: «А ось ще є герб… Називається просто: «Блоха виплясує на барабані». Річ у тому, що козаків і шляхту в походах сильно кусали блохи. Тож, узявши олівець, він живо накидав на папері блоху, що витанцьовувала на барабані, оточивши її щитом, мечем й усіма гербовими атрибутами. Малював він пристойно…» Роботи Володимира Короленка виконані в різних техніках: олівець, акварель, туш. У студентські роки малювання і креслення були для майбутнього письменника джерелом заробітку. Взимку і навесні 1872 року 18-річний Володимир був студентом Петербурзького технологічного інституту. Постійно шукаючи роботу, він натрапив на пропозицію розфарбовувати ботанічні атласи… Під час навчання у Петровсько-Розумовській сільськогосподарській і лісовій академії (1874—1876 рр.) для її викладача — професора Климента Тімірязєва, російського природознавця-дарвініста, біолога й фізіолога, — вже досвідчений у цій справі студент Володимир Короленко виготовив ілюстративні таблиці. У своїй відомій книзі «Життя рослини» вчений згадує про намальовану Короленком «прекрасну картину», що зображує розвиток рослини».

Велика кількість малюнків письменника, які дійшли до нас, датуються 1879—1884 роками — це період його заслання до Сибіру та Якутії. Назви говорять самі за себе: «Внутрішній вигляд хати Гаврі Бісерова», «Юрта в Амзі», «Якутська дитина», «Якут на бику».

Володимир Короленко спеціально ніколи не вчився малювати, але природне обдарування спонукало його постійно носити із собою олівець та записничок, виконуючи замальовки з натури. У роки заслання малюнки були зроблені на палубі пароплава, у відділках поліції, в’язницях. Малювання  допомагало Володимиру Короленку долати тюремну нудьгу. Він навчився таємно проносити до камери олівці й папір, інколи його знайомі під час дозволених побачень потайки передавали йому ці заборонені речі. «Я знову встиг пронести із собою олівці й книжечку, записував свої враження й малював види з вікна», — згадує він в автобіографічній повісті «Історія мого сучасника».

Протягом усього життя письменник цікавився народним мистецтвом. Коли став жителем полтавського краю, звертав увагу на наш традиційний промисел: виготовлення посуду, іграшок із глини. Володимир Короленко тісно спілкувався з багатьма творчими людьми. Близьке знайомство виникло із Іллею Рєпіним, Миколою Ярошенком, Ісааком Бродським, Іваном Пархоменком. У книзі йдеться про чотири портрети Короленка, які намалювали його друзі…

«Із подорожей письменник привозив сувеніри. Оскільки в родині Короленка цінувалися подарунки й сувеніри, зроблені власноруч, то, наприклад, із Криму в 1889 році Володимир Галактіонович привіз прес-пап’є, розмалювавши круглий камінчик (таких тут багато на березі) олійними фарбами», — розповіла пані Людмила і згадала про доньок Короленка — Софію та Наталію, котрі успадкували від батька художній дар і з раннього дитинства прекрасно малювали та ліпили. А ще як у 1920-х роках Софія Володимирівна, працюючи в громадській організації «Ліга порятунку дітей» у Полтаві, організувала «Іграшкову майстерню» з виготовлення високохудожніх виробів для дітей. 

Після презентації книги на підкріплення теми малювання педагог із села Ковалівка Миргородського району Наталія Переяслівська провела майстер-клас із декорування пряників. Завершилося ж дійство традиційним короленківським чаєм на веранді музею.

Оксана КРАВЧЕНКО