Шукають резерви лише в гаманцях містян

4 червня відбулися громадські слухання проектів регуляторних актів «Про встановлення тарифів  на послуги з перевезення пасажирів міським електричним  транспортом (тролейбусом)» та «Про встановлення тарифів на послуги з перевезення пасажирів у міському пасажирському автотранспорті». Під час їхнього обговорення я поставив чиновникам кілька запитань. Перше — коли буде збудована тролейбусна лінія через мікрорайон Алмазний до Огнівки? Друге — чому відмінили рух трьох із чотирьох автобусів для пільгових категорій громадян, що курсували за маршрутом «Огнівка — центр»? Із їхньою відміною життя літніх жителів нашого віддаленого мікрорайону ускладнилося. Адже один-єдиний автобус у зв’язку з карантинними обмеженнями бере пасажирів лише на сидячі місця. От і виходить: якщо їх зайняли на крайній зупинці громадського транспорту, то на інших — він уже не зупиняється. На мої запитання чиновники відповіли: тролейбусної лінії не побудують, бо немає коштів, і пільговий автобус курсуватиме до Огнівки один, бо… знову ж таки немає коштів.

Будучи свого часу господарником, маючи 52 роки трудового стажу й певний життєвий досвід, я порадив чиновникам: якщо коштів у бюджеті недостатньо, варто планувати витрати тільки на найнеобхідніше. Що ж стосується вартості проїзду в міському громадському транспорті, то не весь же час її підвищувати, шукаючи резерви в гаманцях містян. Може, варто пошукати внутрішні резерви?

Років три тому в місті побудували зупинки громадського транспорту з оргскла — як писали ЗМІ, кожна з них обійшлася в 46 тисяч гривень. Та вже в 2020 році більшість із них демонтували й натомість побудували нові, ще більш затратні. От де резервні кошти! Я міг би навести й інші приклади подібної безгосподарності, але тут на мене почали кричати перевізники: ми, мовляв, зібралися, щоб поговорити про тарифи на послуги з перевезення пасажирів, а ти говориш про все. Висновок такий: посиділи, поговорили й розійшлися. Отож знову шукатимуть резерви в наших гаманцях. Шкода даремно витраченого часу.

Михайло АРТЮХ,

пенсіонер-інвалід