Улітку — городниця, взимку — художниця

— Улітку я всю душу віддаю рослинам, саду і городу, а з картин малюю хіба що по маленькій пастельці на день, — розповідає відома полтавська художниця Лариса Лукаш, котра несподівано для самої себе, міської жительки, захопилася городництвом. 

Лариса зізнається, що раніше городу не любила, хоча батьки його мали попри те, що проживали в Полтаві.

— То були мої молоді роки, коли хотілося десь побігати, а треба було допомагати батькам із городом управлятися, — згадує Лариса Лукаш. — А коли вийшла заміж, вже свідомо їм допомагала, хоча прихильності до городництва все одно не було. А потім ми з чоловіком побудували будинок у Горбанівці, на околиці Полтави, біля якого маємо 18 соток землі. Виникла потреба щось саджати… Поки дерева піднімалися, на відкритій території було багато сонця, тож я висадила помідори, картоплю, цибулю. Почала щоранку виходити в садок, дивитися, як розкривається кожна квіточка. Подобалося не малювати, а спостерігати: стоїш, як заворожена над помідором чи маком, звикаєш до живої картини, відчуваєш відповідальність за почату справу…

Ось так Лариса Лукаш захопилася городництвом. Захопилася настільки, що навіть мистецтво, яким вона жила доти, стало поступатися новій, тепер улюбленій справі. Із часом частину свого городу Лариса перевела на «теплі грядки».

— У нас грунт дуже важкий, — пояснює вона, — сонце висушує вологу, вітри видувають…

У «теплі грядки» художниця-городниця закладає мульчу — скошену з газонів траву, бур’яни, які ще без насіння. Шар має бути не менше трьох сантиметрів. Тоді зберігається волога, розводяться черв’ячки, які переробляють мульчу і розрихлюють землю. Мульча не дає рости бур’янам. 

«Теплі грядочки» у Лариси Лукаш невеликі за розміром: 6 метрів довжиною і 1 метр шириною. Відстань між ними — 50 сантиметрів. Лариса каже, що займатися городництвом з такими грядками дуже зручно, завдяки їм вона звільнилася від зайвої роботи. 

— Коли закладала «теплі грядки», поклала туди гілляччя, картон, папір під низ, а тоді зверху землю і перегній, — розповіла Лариса. — Такі грядки можна виготовити й самостійно, але я дізналася, що продаються готові, і вирішила купити. Завдяки цим грядкам помідори в мене жодного разу не хворіли на фітофтороз, добре розвиваються, поливати їх не треба, необхідності робити щось додатково не виникає. 

Усього «теплих грядок» у Лариси Лукаш вісім, три з них — під помідорами. На цих трьох ростуть аж 180 кущів помідорів! А взагалі на присадибній ділянці у художниці-городниці росте багато городніх і садових культур. Чоловік Лариси виріс у селі, звичний до роботи на землі, тож охоче допомагає дружині.

Ростуть у них полуниці, суниці, ожина, малина, персики, яблуні… На діляночці площею два на три метри Лариса збирала по два відра суниць. Ростуть на Ларисиному городі «всі можливі» (як вона говорить) овочі: квасоля, горох, цибуля, часник, буряк, морква, картопля, кукурудза… У садово-городній сезон усе це успішно конкурує в житті відомої полтавської художниці Лариси Лукаш із художньою творчістю. Поки вся садовина-городина дозріє і буде зібрана, шанувальникам мистецтва доведеться почекати її нових картин. А коли нові картини з’являться, не треба дивуватися, що на частині з них будуть зображені рослини з власного городу художниці. Дуже любовно Лариса Лукаш зобразила, наприклад, огірочки — як вони ростуть. Прості, звичайні речі художниця подає на полотні стилізовано, перетворюючи на дуже цікаві маленькі мистецькі шедеври. 

Лариса Лукаш неперевершена в техніці батик і відома в мистецькому світі насамперед як оригінальна майстриня цього розпису. Ще вона любить пастель, графіку (за спеціальністю Лариса — художник-графік), пише акрилом. Їй багато що подобається. 

— Кажуть, треба займатися одним, але одне набридає, — говорить Лариса. — Виставку робиш цілеспрямовано на конкретну тему, вкладаєш багато емоцій. Підготовка виставок, як правило, припадає на осінньо-зимовий період або початок весни. А далі весна і літо — гаряча пора в саду й на городі. У таку пору я не можу поєднувати мистецьку і виставкову діяльність з городництвом — працюю на землі й від неї черпаю натхнення на майбутню творчість.

Наталія ЖОВНІР

Фото з особистого архіва Лариси Лукаш