«Молитва за мир» полтавського художника

11 лютого в Художньому салоні по вулиці Соборності, 27, відкрилася ретроспективна персональна виставка картин члена Національної спілки художників України Григорія Волкова. На ній представлені 52 роботи — зріз творчості відомого земляка за 40 років. Сюжети й техніки різноманітні. Досвідчений майстер пише олійними фарбами, використовує пастель, гуаш, вугілля… Роботи об’єднані в такі цикли: «Військовий», «Жебраки», «Портрет», «Кохання», «Натюрморт». Багато емоцій у глядачів викликали серія картин «Снайпери», написана митцем у 1986—1987 роках, а також твір «…котел», створений у 2020 році. І це не дивно, адже тема війн ХХ—ХХІ століть дуже болюча для Григорія Петровича. Його батько — Петро Федорович — 9-річним хлопчиком потрапив під окупацію, пережив Голодомор 40-х років. «Мій дід Федір пройшов через фашистський полон, а дядько Іван  протягом двох років боровся з ворогом у партизанському загоні в Білорусі. Їхні розповіді, фільми, які я бачив і дивлюся нині, мене дуже хвилювали й хвилюють… Я ніколи не забуду кадрів зі стрічки Андрія Тарковського «Іванове дитинство» про знищене дитинство і життя маленького хлопчика-розвідника. Ці мої твори довго лежали на полицях…», — поділився автор картин на вернісажі. 

Серія картин «Жебраки» є найбільшою на вернісажі — займає цілу центральну стіну у виставковій залі. Безхатьків Григорій Волков зображує реалістично, проте не в традиційних чорно-сірих кольорах, а з використанням усієї палітри веселки, що дає цим людям надію на кращу долю.

Голова обласної організації НСХУ Юрій Самойленко, котрий вів презентацію, наголосив, що Григорій Волков є оригінальним чоловіком і художником. Він наполегливий, фонтанує ідеями, звертається у своїй творчості до актуальних тем. «Молитва за мир» — це розпач і прохання, надія на віру і любов!» — зауважив пан Юрій.

Пан Григорій не лише талановитий художник — він віддав 44 роки життя педагогічній роботі. Про його великий особистий внесок у естетичне виховання школярів із багатодітних родин, сиріт, про підготовку цілої плеяди художників розповіла методист Полтавського мистецького ліцею імені Софії Русової Інна Бондаренко. Друзі й колеги Григорія Волкова наголошували на тому, що митець завжди залишається собою і є самодостатньою людиною.

Оксана КРАВЧЕНКО

Фото Олександра РОЗУМА