13 кандидатів на посаду міського голови Полтави: що про них відомо

ЦВК України оприлюднила інформацію про 13 зареєстрованих кандидатів на посаду міського голови Полтави. Спробуємо проаналізувати, що про кожного з них відомо. Для цього розмістимо їх так, як вони будуть подані у виборчому бюлетені, — в алфавітному порядку.

1. Бублик Юрій Васильович (1.12.1973 р.н.) від ВО «Свобода»

Має вищу освіту, безпартійний. Місце роботи — ФОП Капустян Наталія Володимирівна (фітнес-клуб «Вітамін»), працює керівником підрозділу з реклами та зв’язків із громадськістю, проживає в селі Залізничне. Юрій Бублик — «свободівець» із бородою. У 2010 році він став Ковалівським сільським головою саме від цієї партії. У 2012 році з цієї посади пересів у крісло народного депутата Верховної Ради України  VII скликання. 

Брав участь у київському Майдані, відвідував і полтавський Майдан, на якому виступав із промовами. На позачергових парламентських виборах восени 2014 року був переобраний у 145-му виборчому окрузі і став нардепом Верховної Ради України VIII скликання, хоча розрив з основним конкурентом — Тетяною Корост — був мінімальним. 

У грудні 2015 року несподівано для багатьох вийшов із ВО «Свобода», тому що не погодився з «авторитарною моделлю керівництва партії». Подейкують, що за цим формулюванням прихований конфлікт Юрія Бублика з обласним партійним керівником Валерієм Черняковим. На той момент Юрій Бублик був у переговорному процесі з Олександром Мамаєм (щоб депутати від «Свободи» отримали частину влади в міській раді). Хоча надалі «Свобода», за твердженнями самого Олександра Мамая, отримала «золоту акцію» в ситуації з відстороненням міського голови.

Юрій Бублик деякий час перебував у парламентській фракції «БПП «Солідарність», з якої потім вийшов. На цю тему він навіть «тролив» свого колегу Сергія Капліна, який, хоч і подав заяву про вихід із фракції «БПП», тривалий час так і не виходив із неї.

На парламентських виборах у 2019 році «свободівець» повністю програв вибори на своєму «рідному» 145-му окрузі Андрію Бобляху від партії «Слуга Народу». Після виборів Юрій Бублик разом із лідером праворадикальної організації «С14» Євгеном Карасем презентували ідеологічний рух «Суспільство майбутнього» — мішанину з націоналізму та футуризму. 

Перед нинішніми місцевими виборами Юрій Бублик повернувся до команди «Свободи», до своїх побратимів та посестер. Цей крок може додати відсотків партії «Свобода», але сам Юрій Бублик має мізерні шанси на перемогу.

2. Деркач Оксана Антонівна (13.09.1964 р. н.) від партії «Опозиційна платформа — За життя»

Має вищу освіту, член партії «ОПЗЖ», віце-президент ГО «Ділові українські жінки в Полтавській області», проживає в Полтаві. Вчителька української мови та літератури почала займатися політикою ще з 2006 року, коли була помічником-консультантом двох нардепів від Партії регіонів Равіля Сафіулліна та Олега Надоші. У 2010 році вона стала депутатом Полтавської міськради від Партії регіонів. Того ж року була обрана секретарем міськради. У 2015 році презентувала Полтавську міську організацію політичної партії «Рідне місто», яку й очолила.

Під новим політичним прапором Оксана Деркач знову стала депутатом Полтавської міськради у 2015 році і знову була обрана секретарем міської ради. Після оформлення союзу між Олександром Мамаєм та Андрієм Матковським без участі «Рідного міста» керівник «рідномістян» Олександр Удовіченко назвав цю коаліцію «шнирєвом» та заявив про перехід до опозиції. У той момент Оксана Деркач обрала не партію, а посаду, тому залишилася з Олександром Мамаєм. Тож спочатку її звільнили з посади керівника міської організації «Рідне місто», а потім і вивели зі складу партії. А після програшу команди Олександра Мамая восени 2018 року Оксана Деркач залишилася і без депутатства, і без посади. 

У 2019 році Оксана Деркач позиціонувала себе як голова ГО «Єдність», однак пошуки свого політичного майбутнього несподівано для багатьох завершилися членством у партії «ОПЗЖ». При цьому її не можна назвати рупором цієї партії, адже в публічній сфері вона ніколи не згадує про керівників партії і про саму партію. Якщо обличчя її конкурентів вже дивляться на полтавців із багатьох рекламних площ, то кандидатка від парламентської партії залишається в тіні. І, напевно, Оксані Деркач від цього самій комфортно.

3. Іващенко Сергій Васильович (29.01.1964 р. н.) від партії «Слуга Народу»

Має вищу освіту, безпартійний, директор ТОВ «Будівельна компанія «Комбінат виробничих підприємств». Проживає в селі Розсошенці. Сергій Іващенко пройшов довгий трудовий шлях, тому проаналізуємо його політичну історію.

У грудні 2017 року, під час перших місцевих виборів у новоствореній Щербанівській ОТГ, Сергія Іващенка обрали депутатом від Аграрної партії України. У липні 2019 року, під час позачергових виборів до Верховної Ради України, Сергій Іващенко балотувався як член Аграрної партії України, отримавши підтримку 2 444 виборців у 145-му виборчому окрузі (3,22% голосів).

У травні цього року з’явилася інформація про те, що Сергій Іващенко розглядається як можливий кандидат у мери Полтави від партії «Слуга Народу». Для прискорення процесу директори підприємств, які входять до громадської спілки «Полтавська асоціація бізнесу», написали листа на ім’я Президента Володимира Зеленського з проханням обрати кандидатуру Сергія Іващенка, аби зупинити традицію, коли По-лтавою керують кілька кланів, беручи чималі «відкати». Тож його кандидатуру підтримує й вищевказана спілка.

Відомо, що Сергій Іващенко має надзвичайно великі амбіції, і тому наразі його команда різними способами досить брудно критикує його основних опонентів: Олександра Мамая, Андрія Матковського, Олександра Удовіченка, Сергія Капліна й Олександра Шамоту. Хоча після виборів йому доведеться домовлятися з переможцями, щоб утворити більшість у міській раді.

Відзначимо й те, що Сергій Іващенко є футбольним меценатом — із листопада 2019 року є президентом спортивного клубу «Полтава». Крім того, спонсорував низку інших місцевих футбольних клубів. Також залишається під питанням його самостійність, адже він має зобов’язання перед місцевим бізнесом, який його підтримав.

4. Каплін Сергій Миколайович (15.12.1979 р. н.) від «Партії простих людей Сергія Капліна»

Має вищу освіту, член «Партії простих людей», голова профспілки «Рух простих людей», проживає в Полтаві. Свій політичний шлях під прапором партії «УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка» Сергій Каплін розпочав у 2012 році. У 2014-му його обрали від цієї політсили до парламенту в 144-му виборчому окрузі, тоді він отримав перемогу над кандидатурою Олександра Мамая. Відтоді стосунки між двома політиками є напруженими на особистісному рівні. Того ж року він вдруге стає народним депутатом, увійшовши до фракції «Блоку Петра Порошенка «Солідарність». До речі, одна із «фішок» його виборчих кампаній — піша хода з Полтави до Києва з демонстрацією травм на ногах.

Із 2015 року він є лідером політичної партії «Партія простих людей Сергія Капліна». Його історія із Соціалістичною партією України та конфлікт з Іллею Кивою завершився тим, що саме останній (а не Сергій Каплін) очолив одну з найстарших партій України. У 2019 році став кандидатом у Президенти України, але не більше того. Третій його похід до парламенту виявився невдалим — нардепом став Дмитро Нальотов. 

Цьогоріч Робітнича партія України перетворилася на «Партію простих людей Сергія Капліна», від якої він і висувається. Опоненти дорікають йому тим, що він у непублічній сфері співпрацює з Андрієм Матковським, який його спонсорує. Крім того, Сергій Каплін є прибічником гучних обіцянок. Так, на президентських виборах він обіцяв зменшити комунальні тарифи вчетверо. Наразі обіцяє полтавцям націоналізувати «Полтавагаз».

5. Карпов Андрій Анатолійович (28.09.1976 р. н.) від партії «Європейська Солідарність»

Має вищу освіту, безпартійний, працює автором і телеведучим на ТОВ «Телеканал «Прямий». Проживає в селі Марківка. Андрій Карпов — творець та ведучий програми «Вата Шоу» на каналі в «YouTube» (творчий псевдонім — «Полтава»), в якій спілкується з росіянами на політичні теми та «тролить» їх. У 2018 році ця програма потрапила на телеканал «Прямий». Сам автор називає її інформаційним захистом України. У 2019 році на парламентських виборах був кандидатом у народні депутати від партії «Європейська Солідарність».

Андрій Карпов гостро висміює конкурентів на своїй сторінці у «Facebook». Там і виникла суперечка між ним і кандидатом Юрієм Бубликом на тему того, що б саме роздавав Бублик, якби мав прізвище Хрін. Можливо, Карпов не може вийти з творчого амплуа «троля». Нині він представляє себе як опозиційного кандидата, який має викорінити в міській раді корупцію.

6. Ковальчук Василь Григорович (24.01.1958 р. н.) від Аграрної партії України

Має вищу освіту, безпартійний, військовий пенсіонер, проживає в Полтаві. Василь Григорович не пропускає міських та парламентських виборів. Він намагався стати міським головою Полтави ще 2010 року. Спочатку співпрацював із партією «Свобода», а потім став членом команди Аграрної партії України. До речі, у 2015 році депутатом Київської райради Полтави стала його дружина Діяна Ковальчук (від Аграрної партії України). Василь Ковальчук нетривалий час перебував у команді «Сила і Честь», однак після конфлікту з цієї партії повернувся до АПУ.

Він політично є доволі активним — часто відвідує сесії Полтавської обласної та міської рад. У 2012 році взяв участь у «мовному Майдані» і дуже полюбив фразу, якою його описали київські журналісти: «Цей дядько бився, як лев». У 2014 році взяв участь у київському Майдані, однак вважає, що «майданівців» зрадили. Ветеран війни в Афганістані. Нагороджений орденом Червоної Зірки. Критики Василя Ковальчука пояснюють його участь у виборах функцією технічного кандидата.

7. Мамай Олександр Федорович (11.06.1968 р. н.) від партії «За Майбутнє»

Має вищу освіту, безпартійний. Працює заступником директора ТОВ «Реал Естейт Груп», проживає в Полтаві. У 2010-му та 2015 році двічі обирався на посаду міського голови Полтави від партії «Совість України». До речі, під цим прапором 2010 року обрався мером Вінниці Володимир Гройсман, у майбутньому Прем’єр-міністр України. У ході всіх виборчих кампаній використовує перевірений метод — роздачу продуктових наборів.

Був членом Партії регіонів, однак після Майдану знову повернувся до своєї команди «Совість України». У 2014 році витримав багатогодинну осаду «майданівців», які вимагали від нього скласти повноваження міського голови. А в 2010 році впевнено переміг тодішнього міського голову Андрія Матковського, отримавши монобільшість у Полтавській міськраді. У 2015 році перемога над тим же Андрієм Матковським не була впевненою, однак Олександр Мамай повторно обійняв посаду мера Полтави. Вже без лояльної більшості йому довелося шукати компроміси з іншими політичними гравцями. Насамкінець восени 2018 року більшість депутатів у складі фракцій «БПП «Солідарність», «Рідного міста», «СДП» та «Самопомочі» відсторонили його від посади і призначили секретарем міськради Олександра Шамоту. Хоча реєстратори потім двічі поновлювали Олександра Мамая в реєстрі як голову Полтави, однак до влади він так і не повернувся.

У 2019 році висувався в 144-му виборчому окрузі як безпартійний самовисуванець, хоча до цього взяв участь у висуванні Юрія Бойка кандидатом на посаду Президента України від «ОПЗЖ». Подейкують, що після розриву з «ОПЗЖ» Олександр Мамай швидко програв у суді справу щодо поновлення на посаді міського голови.

У 2010 році обіцяв полтавцям новий молокозавод, однак далі обіцянок не пішов. Узяв на себе справу добудови спорткомплексу в авіамістечку, але об’єкт наразі добудовує область. На цих виборах поміж іншого Олександр Мамай обіцяє збудувати в Полтаві дельфінарій. Один із мотивів його участі у виборах мера — помститися кривдникам і довести, що він є найпопулярнішим політиком серед полтавців.

8. Матковський  Андрій  Всеволодович (07.06.1964 р. н.) від ВО «Батьківщина»

Має вищу освіту, є членом ВО «Батьківщина». Працює доцентом кафедри фінансів, банківського бізнесу та оподаткування Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», проживає в Полтаві. Ще у 2006 році Андрій Матковський був обраний депутатом Полтавської міськради від «Блоку Юлії Тимошенко», а також секретарем міськради. Після того, як Анатолій Кукоба відмовився від посади міського голови (на користь посади народного депутата), Андрій Матковський автоматично став міським головою.

Після програшу на місцевих виборах у 2010 році невдало спробував обратися на парламентських виборах. У 2015-му, хоч і програв вибори Олександру Мамаю в другому турі, став депутатом міськради VII скликання від «БПП «Солідарність», ставши керівником цієї фракції.

Перебування під прапорами всеукраїнських партій розцінює тільки як вимогу виборчого законодавства. Особисто тяжіє до автономного політичного плавання, хоча, якщо проаналізувати його ініціативи щодо виплат бюджетникам та пенсіонерам, його можна віднести до лівих або популістських політиків.

9. Мірошніченко Вікторія Миколаївна (31.01.1971 р. н.) від партії «Пропозиція»

Має вищу освіту, є членом політичної партії «Пропозиція», тимчасово не працює, проживає в Полтаві. Донедавна перебувала в команді партії «Європейська Солідарність», однак після визначення кандидатів на чолі з Андрієм Карповим місця для Вікторії, напевно, там не знайшлося.

Відома як волонтерка та палка прихильниця Петра Порошенка. Підтримувала його на президентських виборах у 2019 році. Щодо волонтерства, то вона пройшла крізь скандал з обвинуваченнями від інших волонтерів, які стверджували, що вона аферистка. У 2018 році Вікторії Мірошніченко присвоїли звання «Народний герой України». Тепер, як бачимо, волонтерка подалася до команди Геннадія Корбана, який має не надто приязні стосунки з Петром Порошенком.

10. Слизько Олег Сергійович (30.03.1986 р. н.) від партії «Республіка»

Має вищу освіту, є членом партії «Республіка». Працює керівником проектів у ФОП Корнієнко Ю. В., проживає в Полтаві. У 2005 році був обраний депутатом Кіровської сільської ради По-лтавського району (нині — Пальчиківська). Інші спроби обратися були невдалими. Так, у 2012 році Олег Слизько обирався до Верховної Ради від партії Наталії Королевської «Україна — Вперед!», а в 2015-му — до Полтавської міськ-ради від партії «Республіка». Був головою студентської ради Полтави, входить до керівництва молодіжної ГО «Студреспубліка». У 2015 році його називали технічним кандидатом, пов'язаним з Андрієм Матковським, хоча сам Олег Слизько це заперечує. 

11. Удовіченко Олександр Васильович (18.08.1957 р. н.) від партії «Рідне місто»

Має вищу освіту, є членом партії «Рідне місто», голова спостережної ради ТОВ «Промінь-Приват», проживає в селі Розсошенці Полтавського району. Якщо вважати його комсомольську роботу на посаді першого секретаря  Полтавського обкому ЛКСМУ політичною діяльністю, то це найдосвідченіший політик серед інших кандидатів. Має дружні стосунки з багатьма всеукраїнськими політиками. Двічі — у 2003-му та 2010 році — очолював По-лтавську облдержадміністрацію. Депутат облради трьох скликань, нині депутат від партії «Рідне місто». Крім того, був членом Партії регіонів. Після перемоги Майдану вирішив створити регіональну партію «Рідне місто». У 2015 році був кандидатом на посаду міського голови Полтави, але до другого туру виборів потрапили Олександр Мамай та Андрій Матковський. 

Наразі його партія складає більшість у міській раді й має своїх представників на керівних посадах у міськвиконкомі та комунальних підприємствах. Саме на цих представників спрямована критика за діяльність у сфері ЖКГ. При цьому сам Олександр Удовіченко перебуває в тіні. Лише в період виборів він почав зустрічатися з виборцями. Його амплуа — «міцний господарник».

12. Шамота Олександр Сергійович (19.04.1981 р. н.) від Соціал-демократичної партії

Має вищу освіту, є членом Соціал-демократичної партії, працює секретарем Полтавської міськради, проживає в Полтаві. 

Свою політичну діяльність почав у 2010 році як депутат Полтавської міськради від партії «Фронт змін». Був опозиційним депутатом до Олександра Мамая.

У 2014 році проніс до міськради сокиру, якою Сергій Каплін вирубав двері до кабінету міського голови. Цей епізод запам’ятався вигуком нардепа: «Сашко, сіль давай». У 2015 році був повторно обраний депутатом від «Партії простих людей Сергія Капліна». Після трансформації цієї партії в СДП у Олександра Шамоти стався розрив із Сергієм Капліним. Останній звинуватив свою колишню команду в зраді, а та відповіла тим, що не хоче бути сателітом Андрія Матковського.

Посаду секретаря він отримав восени 2018 року після відповідних домовленостей між Соціал-демократичною партією та партіями «БПП «Солідарність», «Рідне місто» та «Об’єднання «Самопоміч». Через відсутність міського голови Олександр Шамота на посаді секретаря виконує ці обов’язки.

Ще до офіційного висунення кандидатів була інформація, що Олександр Шамота може опинитися в лавах «Європейської Солідарності», однак цього переходу так і не сталося. В умовах передвиборчої кампанії Олександр Шамота чутливо слідкує за настроями виборців. Так, нещодавно він заявив, що міська влада не виконуватиме рішення Кабміну щодо запровадження більш жорсткого карантину в «помаранчевій зоні», аби полтавці не втратили робочих місць, хоча навесні був одним із затятих прихильників карантину.

13. Шупта Валерій Миколайович (16.10.1975 р. н.) від партії «Воля»

Має вищу освіту, є член партії «Воля», директор ТОВ «Полмарк», проживає в По-лтаві. У 2014 році Валерій Шупта як самовисуванець балотувався до Верховної Ради України. У 2015 році висувався кандидатом у депутати до Полтавської міськради від партії «Відродження», а в 2019-му — до парламенту в 144-му виборчому окрузі від партії «Воля». Під час виборчої кампанії звинуватив міську владу у завищеній ціні ремонту зливової каналізації на Половках.

У 2019 році став довіреною особою кандидата в Президенти України Юрія Дерев’янка. Деякі його програмні цілі — «неоекономіка» і цифрова держава, економічна легалізація та «криптогривня» — Валерій Шупта взяв і до своєї програми кандидата в очільники Полтави. Варто зазначити, що він є активним тільки у виборчий період. Після поразок на виборах відходить у тінь.

Ян ПРУГЛО

«Полтавщина»