Мова кольору та лінії

На День художника до виставкової зали в Художньому салоні, що знаходиться на вулиці Соборності, завітали митці, поціновувачі їхньої творчості, мистецтвознавці, письменники та журналісти на ретроспективну виставку «Мова кольору та лінії». Полтавська обласна організація Національної спілки художників України за весь час свого існування вирізнялася демократичністю, і ця виставка є красномовним свідченням цього. На ній можна побачити твори як самих членів спілки, так і тих людей, які працюють у жанрі абстракції, а також у різних техніках образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, що буває досить рідко у По-лтаві. Ініціював виставку педагог і художник, член Національної спілки художників України, учасник вернісажу Григорій Волков.

Абстрактне мистецтво має тисячолітню історію та є значно давнішим, ніж реалістичне, про що зауважили на жовтневому вернісажі в Полтаві. В умовах європейської інтеграції необхідно усвідомити український культурний внесок і значущість національної культурної ідентичності в контексті глобалізації. Сучасна українська художня культура характеризується тяжінням до абстрактних проявів. Однак у світі тенденції зовсім інші: абстракціонізм як символ протесту та епатажу активно проявляв себе в Європі на початку ХХ століття та Америці після Другої світової війни, однак нині не входить до субстанціональної концепції. Крім того, він подолав довгий шлях злетів і падінь. Художня культура України тривалий час знаходилася під тиском тоталітаризму, що проявлявся в соц-реалістичній спрямованості мистецтва. Сьогодення характеризується активним сплеском інтересу митців до абстрактного мистецтва. І підтвердженням цього слугує саме колективна виставка в Художньому салоні.

На вернісажі представлені живописні роботи, здебільшого створені за останні 2 роки. Це картина «Проникнення» (2019 р.) беззмінного протягом 25 років голови Полтавської обласної організації Національної спілки художників України Юрія Самойленка, твори відомого в Полтаві подружжя живописців Величків:  Ігоря — «Процес» (2020 р.) та Анни — «Натхнення» (2019 р.), пейзажистів Руслани Анічиної — «Остання гроза серпня» (2020 р.) та Анатолія Лавренка — «Віблиски» (2019 р.). А є роботи, написані раніше, наприклад, іще однієї мистецької родини Коркішків: В’ячеслава — «Гра кольорів» (2014 р.) та Анатолія — «Стихія» (1986 р.). На вернісажі показано й офорт — твір Дениса Зозулі «Душа там» (2017 р.). Крім того, художники винесли на суд глядачів абстракцію в нових для них техніках. Наприклад, Лариса Лукаш — неперевершений майстер батика — презентує пастель «Колір літа», що складається з 4-х частин (2019 р.), а живописець Віктор Шершень — монотипію «Абстракція № 32» і «Абстракція № 33». На виставці представлені твори не тільки полтавських митців, є й з інших міст — наприклад, Сергія Шаматріна з Ромодану. Поряд із роботами професіоналів є й твори аматорів — картина «Симфонія кольору» (2020 р.) Сергія Говорова. Унікальна кераміка Святослава Пашинського — його філософські роботи «Макрокосм» (шамот, ангоби, окис міді, полива, золото) та «Ентропія» (шамот, полива, скло), створені цього року, відразу привернули увагу полтавців на вернісажі. Заслужений художник України Микола Підгорний представив свою картину «Абстракція 1», написану в 2017 році. Вона помітно вирізняється серед інших робіт, вражаючи своїми розмірами, продуманою композицією, колористикою.

Жовтнева виставка у Полтаві довела, що абстрактне мистецтво —  невід’ємна частина українського мистецтва, йому притаманна виразна емоційність форми як прояв прагнення до еволюціонізму всупереч складним історичним перед-умовам та піднесена кольорова напруга як прояв національної сутності, стародавнього генетичного коду, що робить його характер дійсно унікальним. 

Оксана КРАВЧЕНКО 

Фото Олександра РОЗУМА