Він завжди на передовій боротьби не лише з коронавірусними інфекціями

Ідеться про Андрія Байбарзу, який нині працює завідувачем, лікарем-епідеміологом відділення організації епідеміологічних досліджень відділу дослідження біологічних факторів ДУ «По-лтавський обласний лабораторний центр МОЗ України». Його професійний шлях розпочався з навчання в Ленінградському санітарно-гігієнічному медичному інституті, який він успішно закінчив у 1986 році. Ще студентом він намагався сформувати в собі відповідні практичні навички медика, працюючи медбратом у клініці хірургічних хвороб санітарно-гігієнічного факультету. А після закінчення вишу розпочалася його бурхлива лікарська діяльність. Спочатку обіймав посаду лікаря-епідеміолога Чернянської районної лікарні Білгородської області, а з 1989 року, переїхавши на Полтавщину з дружиною — лікарем-вірусологом Іриною, з якою разом навчалися, розпочав нове професійне життя в Полтавській обласній санепідстанції. Зокрема працював лікарем із гігієни дітей та підлітків, завідувачем дезінфекційного відділу, потім заступником головного лікаря обласної санепідстанції з протиепідемічних питань. Тобто пройшов різні етапи для здобуття професійного досвіду. У зв’язку з постійними реформами в охороні здоров’я назви його посад змінювалися, але він завжди залишався лікарем-епідеміологом і нині очолює епідеміологічний відділ обласного лабораторного центру. Практично це головний епідеміолог області, а також той професіонал, який визнаний в усій Україні. Андрій Андрійович подолав величезні випробування в своєму професійному житті. Це і епідемія дифтерії після розвалу Радянського Союзу, потім спалахи захворювання на кір, поліомієліт, гепатити, ВІЛ/СНІД, пандемічний грип, гострі кишкові інфекції, сальмонельоз, а нині COVID-19. Починаючи зі сумнозвісних подій у Нових Санжарах, коли він вперше зіткнувся з цим грізним, особливо небезпечним інфекційним захворюванням, щоденно особисто вживав протиепідемічних заходів серед громадян України та іноземців, які прибули з Китаю на обсервацію. То був не лише його перший досвід, а й особисто Андрія Хайлова, директора обласного лабораторного центру, його колег та медиків Полтавщини загалом.

На науково-практичній конференції, яка відбулася на базі Української медичної стоматологічної академії наприкінці січня цього року, тобто напередодні оголошення пандемії та запровадження карантину, його першою і головною доповіддю стала інформація про епідемічну ситуацію в світі загалом та Україні зокрема, яку дуже уважно прослухали колеги з усіх регіонів Полтавщини. Усі добре розуміли, наскільки це важливо і як потрібно діяти. Та головне, що Андрій Андрійович глибоко володіє інформацією, яка вже тоді існувала в медичному просторі, відтак усі хотіли отримати від нього рекомендації та застороги як від лікаря-епідеміолога. Він постійно навчається, готує кадри медичних працівників, розробляє необхідні навчальні, організаційні документи, рекомендації та профілактичні заходи, його слово звучить у засобах масової інформації. Тож невипадково завдяки ефективній протиепідемічній діяльності Полтавщина має одні з кращих показників в Україні. Наприклад, під час резонансних подій, пов’язаних зі спалахом захворювання на кір, показник захворюваності на 100 тисяч населення під час епідеміологічного підйому (2019 р.) був у чотири рази менший, ніж у середньому по Україні — наша область зайняла 22-ге місце серед 25 регіонів.

Нині під час пандемії коронавірусної інфекції він постійно вживає необхідних протиепідемічних заходів. Відтак невипадково держава високо оцінила професійну діяльність Андрія Байбарзи, присвоївши йому звання «Заслужений лікар України» до Дня Незалежності України.

Вітаємо нашого колегу з цією нагородою. Бажаємо творчих успіхів, наснаги, добра, миру та злагоди в родині. Сподіваємося, що можновладці (зокрема нинішній міністр охорони здоров’я Максим Степанов) подбають про розвиток профілактичної галузі охорони здоров’я України, про сучасні підходи у сфері санітарно-епідеміологічного нагляду, поновлять навчання у вишах лікарів-епідеміологів, дезінфекціоністів, вірусологів, гігієністів та інших фахівців профілактичного і лікувального напрямків, особливо інфекціоністів та педіатрів, яких вкрай бракує в державі. Свідченням виконання їхніх неодноразових обіцянок із цього приводу стане новий навчальний рік у медичних навчальних закладах. Чи поновлять все-таки підготовку цих кадрів та роботу відповідних кафедр? Адже з цією ситуацією необхідно боротися, так як Україна з часом ризикує залишитися без лікарів.  Так звані «реформатори» —  іноземці і навіть не лікарі, а також «грантоїди» — кудись зникнуть, а ми залишимося сам на сам з наявними проблемами і новими загрозами та ризиками. Тож необхідно виправити допущені ганебні, диверсійні, злочинні помилки, підвищити престиж цих професій і загалом професії лікаря та, відповідно, заробітні плати медиків.

Як стверджував Григорій Сковорода, «коли нічим не зможу любій Вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили намагатимуся ніколи ні в чому не шкодити». Тож робіть добро людям, дбайте про безпеку їхнього життя і здоров’я та виправляйте помилки так званих «реформаторів», які нашкодили в галузі охорони здоров’я України. Будьте здорові.

Валентин ШАПОВАЛ,

лікар-епідеміолог відділення особливо небезпечних інфекцій ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр України», заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент, член громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства»