До річниці відкриття пам’ятника Івану Котляревському в Полтаві

На відкриття пам’ятника Івану Котляревському до Полтави приїхали письменники, громадські й культурні діячі: Леся Українка, Олена Пчілка, Христя Алчевська, Володимир Самійленко, Михайло Коцюбинський, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Василь Стефаник та інші. Панас Мирний вітав їх у своїй гостинній оселі на Кобищанах, де відбулося приватне засідання, на якому обговорювалася ганебна подія на урочистостях 30 серпня — скандальне поводження голови зборів Трегубова, тобто заборона українських привітань українському поетові.

Знущальний акт самодержавства глибоко зачепив письменника. Перед гостями він висловлював своє обурення «ворожим глузуванням», свій гнів на «перевертнів лихих, людей без глузду й віри». Пізніше Панас Якович задумав дати серйознішу відсіч словом.

Із листа Василя Горленка від 22 лютого 1904 року ми довідуємося про «проект» статті Мирного з приводу «днів Котляревського», написаної езопівською мовою. «Проект ваш, касающийся статьи о «днях Котляревского», интересен (держу его в секрете). Откровенно говоря, я не люблю ни сказок, ни иносказаний и как читатель, конечно, предпочел бы статью в другом виде, но если мешает нецензурность, то лучше иносказание, чем ничего», — пише Василь Горленко. Вочевидь, ішлося про алегорію «Казка про голуб’яче царство», потім перейменовану на «Кумедію в голуб’ячому царстві».

Дещо пізніше Горленко писав, що, коли він буде в Полтаві, «хочется еще перекинуться с вами словечком, дорогой Афанасий Яковлевич! Конечно, прежде всего о «Голубах и Орле или орлах». Аллегория остроумна и ядовита, но цензурна ли? Слишком легко ведь разгадать загадку. Во всяком случае очень интересует меня, и я надеюсь хоть немного познакомиться с ней в вашем чтении» (лист від 17 травня 

1904 року).

Після знайомства з твором Горленко зазначав: «Что касается той вещи, что вы читали мне, то при превосходном языке, уме и выдержанности аллегории она, говорю откровенно, показалась мне слишком широко взятой, а потому утомительной. Аллегория выносима только короткая, иначе она начинает томить своей туманностью и иносказанием» (лист від 5 вересня 1904 року). І справді, твір не «пішов» далі початку, у чому не останню роль відіграв і відгук Горленка.

З оцінок Василя Петровича та двох редакцій початку, які дійшли до нас, випливає, що в «Кумедії…» Мирний хотів затаврувати царизм, його гніт, тиранію, підступність, розповівши в казково-алегоричних образах кількастолітню історію монархізму в країні, починаючи її ще від вічевих рад на Русі.

Казка «Кумедія в голуб’я-чому царстві» — незакінчений твір. Написаний лише початок на 61 аркуші: «У птичому царстві, в голуб’ячому государстві усе це почалось колись». Її зміст такий: у голубиному царстві царює Орел; він сидить у золотій клітці та спілкується з підданими лише через радників — голубів, яких обрали всі голуби. Вороги нападають на голубине царство. Голуби випускають Орла для боротьби з ними. Після перемоги над ворогами Орел відмовляється повертатися до клітки, запрошує туди радників ніби для наради, замикає клітку й наводить ціле військо таких самих хижаків, як сам: кібців, шулік, соколів. Ті насамперед карають на смерть радників, котрі мали намір скинути Орла з царювання; потім розміщуються в голубиних гніздах, поїдають все, що в них є, стають до бою з голубами, один із кібців удає із себе приятеля і доносить потім Орлові про всі бунтарські настрої голубів: намір скликати «Чорну раду» тощо. Уривається рукопис на тому, що Орел вирішив скасувати голубину раду і правити необмежено. Працював Панас Мирний над алегорією наприкінці 1903-го і в 1904 році. 

Ще на початку 1904-го Мирний віддавав своє нічне «дозвілля» «Кумедії в голуб’ячому царстві». Але потім почалася російсько-японська війна. Оскільки Панас Якович жваво відгукувався на всі події в житті країни, то відклав написання алегорії, розпочавши оповідання, присвячене подіям російсько-японської війни.

Вікторія ПАЩЕНКО,

провідний науковий співробітник Полтавського літературно-меморіального музею Панаса Мирного