З осколків снарядів та іменних жетонів: унікальний хрест на честь захисників України виготовили ветерани ООС у Полтаві

Ідея виготовити хрест-посвяту воїнам з осколків мін, снарядів та іменних жетонів і встановити його на Горі хрестів у Литві належить ветерану Олексі Соколу. Вперше на знаковому для литовців узвишші він побував у 2017 році, коли за підтримки литовської сторони проходив там медично-психологічну реабілітацію після поранення. На світанку 22 червня 2016 року боєць Сокіл намагався встановити український прапор на стадіоні в Мар’їнці. Куля снайпера влучила йому у лівий бік грудей і пройшла так близько біля серця, що лікарі довго дивувалися, як він вижив.

«Реабілітація в Литві буквально повернула мені смак до життя. Я був вражений величезною підтримкою, яку надають литовці Україні. Нам постійно дякували за те, що захищаємо від російської агресії і їх зокрема. У нас немає спільних кордонів із Литвою, але є спільний ворог, досвід протистояння йому і століття спільної держави в минулому. Литовський координатор нашої групи запропонував встановити дерев’яний хрест на честь всіх воїнів, які боронять нашу державу. Прикметно, що в церемонії взяли участь представники посольства й офіційних кіл, литовські військові, а також просто цивільні громадяни, які захотіли долучитися», — згадує Олекса.

Гора хрестів біля міста Шауляй занесена до всесвітнього спадку ЮНЕСКО. Зараз на ній близько 100 000 хрестів — від величезних до найменших, натільних. Важко сказати, коли з’явився перший. Але багато хрестів встановлено, наприклад, у пам’ять про 100 тисяч литовців, депортованих «енкаведистами» з батьківщини під час операції «Вісла». Є хрест, встановлений Папою Римським Іоанном Павлом II, хрести на честь військових, котрі брали участь у різних збройних конфліктах у всьому світі: Другій світовій війні, війнах у В’єтнамі та Афганістані тощо, самобутні хрести-присвяти байкерам, льотчикам, морякам. У радянські часи гору неодноразово намагалися знищити. Хрести палили, бульдозерами рівняли із землею, але вони виростали знову й знову.

Потужна енергетика місця наштовхнула Олексу Сокола на ідею встановити на горі унікальний хрест з осколків — від українських військових бойовим побратимам: тим, хто загинув, захищаючи Україну, тим, хто повернувся і будує мирне життя, і тим, хто досі боронить державу на війні. Тому він почав шукати виконавців задуму.

«Якраз у цей час ми в кузні волонтера Анатолія Лавриненка виготовили великий металевий герб нашої громадської спілки «Координаційна рада організацій учасників АТО», і я виставив його фото у «Фейсбуці». Мені одразу написав побратим Антон Колумбет (на той час заступник міністра у справах ветеранів), розказав про ідею Олекси Сокола. Ми знайшли спільну мову з Олексою і з задоволенням взялися за виготовлення хреста. Багатьох друзів, достойних людей я втратив на цій війні. Увіковічнити пам’ять про кожного воїна дуже важливо», — поділився ветеран Тарас Лелюх.

Він давно захоплюється роботою з металом, а його друг Анатолій Лавриненко — взагалі професійний коваль.  Для автора ідеї було дуже важливо, що за виготовлення хреста взялися ветерани. Пройшовши війну, вони, як ніхто інший зрозуміли сутність проекту «За вашу і нашу свободу».

Уламки мін та снарядів для хреста надала організація «Пошук-Дніпро». Протягом 2014—2015 років її члени виконували складну і важливу місію: розшукували тіла загиблих українських бійців, зокрема і на не  підконтрольних Україні територіях, а потім повертали їх на рідну землю для достойного поховання. Утім, є серед осколків і залишки снарядів часів Другої світової війни.

Для знака обрали форму козацького хреста. Кілька годин, зауважив Анатолій Лавриненко, довелося компонувати уламки так, щоб відтворити необхідну форму. Адже кожен має свою конфігурацію, і добитися симетрії було важко.

«За моєю концепцією, то мали бути саме осколки снарядів, бо вони ніби символізують цю війну. Так само гострі, з рваними краями, холодні і бездушні, зі страшною силою ураження. Це щось таке, чому немає місця в мирному житті», — зазначив автор ідеї.

Хрест прикрашений щитом, який символізує захист. На ньому також  кілька низок з іменних металевих жетонів — так званих «смертників», за якими упізнають загиблих. На заклик Сокола списки загиблих подавали їхні рідні, а також командири підрозділів, в яких ті воювали. Загалом виготовили понад 1 000 жетонів із позивними.

«Звісно, загиблих набагато більше. І найсумніше те, що їхня кількість зростає й зараз», — додав Олекса Сокіл.

«Зі зворотного боку наш хрест нагадує ніби фігуру матері, котра стоїть із розпростертими руками. А ці три низки жетонів, ніби сумне намисто, яке вона мусить носити, — символ болю всіх українських матерів, які втратили своїх дітей на війні», — пояснює Анатолій Лавриненко.

Готовий хрест цими днями доправили до Києва. Там його передадуть представникам Посольства Литовської Республіки в Україні, які забезпечать доставку хреста в Литву і встановлення на знаменитій горі. Попередньо подія запланована на осінь.

Світлана ВАРВЯНСЬКА

«ЗМІСТ»