У Полтаві оновлюють генеральний план міста

У Полтаві вирішили актуалізувати важливий стратегічний документ щодо просторового розвитку міста — генеральний план. Програму розробки та оновлення містобудівної документації затвердила сесія Полтавської міської ради. А замовником корегування генерального плану виступило управління з питань містобудування   та  архітектури міськвиконкому. Вартість проектних робіт, за які взявся розробник чинного генплану Полтави з Києва — ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» імені Ю. М. Білоконя», орієнтовно становить майже 5,7 мільйона гривень (до цієї суми входить і оновлення зонінг-плану). Згідно з останніми законодавчими документами, генеральні плани не обмежуються якимись термінами дії. А чинний генплан Полтави був затверджений 2012 року. Що ж спонукало переглянути цей містобудівний документ, внести до нього певні зміни? На жаль, відтоді не в кращий бік змінилася демографічна ситуація. У 2009 році, на час збирання вихідних даних, ми мали в Полтаві 301 тисячу жителів, нині ж їхня кількість зменшилася до 286 тисяч. А генплан розроблявся з урахуванням прогнозованої кількості жителів (вважалося, що нас буде 350 тисяч). Невтішними є й зміни в економіці з огляду на її стагнацію.

— Звертаю вашу увагу на те, що площа промислових зон (а це фактично 18,5 відсотка від загальної площі міста) на сьогодні використовується неефективно, — аналізує провідний спеціаліст комунальної організації Полтавської міської ради «Інститут розвитку міста», залученої до роботи з оновлення генплану, Вадім Вадімов. — На прикладі північної Супрунівської промислової зони бачимо, що автоагрегатний завод проходить процедуру санації, м’ясокомбінат припинив свою діяльність, завод ГРЛ уже перестав ним бути. Відтак стагнаційні економічні процеси набули таких кризових явищ, що замість промислових зон у нашому місті виникають такі собі «індустріальні пустелі», занедбані території. Не секрет, левову частку міського бюджету становить плата за користування землею. А як можна обрахувати такі податки, коли економічна доцільність цієї території під великим знаком запитання? Тому й порушується питання переорієнтації таких промислових зон на більш інвестиційно привабливе функціональне призначення.

Окрім усього, у чинному ген-плані закладені розрахунки, які вказували на те, що місто матиме територіальний розвиток, зокрема передбачалося, що за рахунок територій сільських рад, які межують із ним, його площа збільшиться на 26 відсотків. Але фактично цього не відбулося. Відтак виникла потреба в корекції. 

Військовий аеродром уже не розглядається як територія під житлову та громадську забудову

— Генплан 2012 року достатньо грунтовний, тож революції в По-лтаві з містобудівної точки зору не буде, — зауважує перший заступник Полтавського міського голови Ігор Федій. — Це просто зміни, зумовлені плином часу. Коли ми тільки-но розпочали цю роботу з генпланом, то дали оголошення, і відтоді почали надходити пропозиції від підприємств, організацій, депутатського корпусу тощо — від створення парків та скверів до зміни функціонального й цільового призначення певних ділянок територій. Усі ці пропозиції аналізуємо й передаємо проектанту.

— Наразі проектних рішень і пропозицій продемонструвати не можемо — це дещо зарано. Поки що вони лише формуються. Адже обсяг вихідних даних дуже значний, звести їх докупи — достатньо  тривалий і відповідальний процес, — зазначає очільник міського управління з питань містобудування та архітектури, головний архітектор Полтави Микола Шевельов. — Але вже зараз можемо анонсувати, що деякі значні ділянки міста зазнають певних змін з точки зору містобудівної документації. Наприклад, територія військового аеродрому площею приблизно 770 гектарів, де згідно з чинним генеральним планом передбачалася житлова і громадська забудова, з урахуванням нинішніх реалій, а також офіційних відповідей від Міноборони використовуватиметься за призначенням. Тож частину міської території, яка розглядалася як можливість для забудови, тепер потрібно передбачити в іншому місці. До речі, проектна організація замовила демографічний прогноз розвитку нашого обласного центру — з огляду на прогнозовану кількість населення і здійснюватимуться відповідні розрахунки для ухвалення проектних рішень. Варто додати, що наприкінці минулого року була виконана топографічна зйомка всієї території міста — у підсумку маємо її точний план в оцифрованому вигляді. На його основі тепер і виконуються містобудівні проектні роботи. Чому це дуже важливо? Бо точність вимірювань накладає відбиток на виконання землевпорядних, проектних робіт, що здійснюватимуться на основі генплану.

«Впровадження 23 проектів Концепції інтегрованого розвитку міста змінить обличчя Полтави»

Як відомо, за участю комунальної організації «Інститут розвитку міста» за кошт Німецького товариства міжнародного співробітництва «GIZ» розроблено Концепцію інтегрованого розвитку міста «Полтава 2030», яку свого часу обговорили містяни, а у грудні 2018 року затвердила сесія міської ради. Нині ж напрацювання цієї концепції хочуть врахувати в генеральному плані, — як стверджують в Інституті розвитку міста, це новація — подібним досвідом поки що не можуть похвалитися в інших містах України. І це іще один аргумент щодо необхідності корегування генплану.

— У нашому місті є багато складних для розв’язання проблем, але не потрібно думати, що ними ніхто не займається. Концепція інтегрованого розвитку міста «Полтава 2030» містить 62 проекти, і 23 з них безпосередньо пов’язані з просторовим розвитком нашого обласного центру. Тож тепер завдання Інституту розвитку міста полягає в тому, аби імплементувати оті 23 проекти в генплан. Їхнє впровадження кардинально змінить обличчя Полтави, — запевняє директор Інституту розвитку міста Юрій Левченко. — Як приклад можу навести проект вулиці Лазурної, яка, без перебільшення, змінить у місті все, адже завдяки їй з’явиться нове транспортне кільце.

— У межах міста є резерви освоєння територій, які чекають на комплексну програму їхньої ревіталізації, —  додає Вадім Вадімов. — Наприклад, у нас є територія так званого 57-го мікрорайону площею 101 гектар (з урахуванням ланд-шафтно-рекреаційної зони), вільна від забудови (вона тягнеться від вулиці Половки до Пушкарівської балки). Це колишні землі радгоспу імені Т. Г. Шевченка, де суто під забудову можна використати понад 67 гектарів. Уявляєте, який це потужний ресурс, де можна звести соціальне житло (до речі, ми могли б відновити і програму доступного житла). Але для цього потрібні рішення генплану. Поки що так званий 57-й мікрорайон очікує свого нового планувального рішення, так як попередній детальний план території скасований. До речі, там (біля нафтобази) вже розпочали зводити перші будинки. Але для того, щоб реалізувати цей задум у повному обсязі, потрібно побудувати вже згадану вулицю Лазурну. У нас розроблений інфраструктурний проект будівництва цієї вулиці. Тепер потрібне рішення, як вона вийде на вулицю Європейську. Зрозуміло, що все це треба втілювати в життя, інакше Полтава не матиме сталого розвитку такого соціально важливого напрямку, як будівництво доступного житла.

Одна частина території колишніх артскладів може бути житлового призначення, а інша — меморіального

Без вулиці Лазурної, стверджують спеціалісти, залучені до роботи з генпланом, неможлива й забудова території колишніх артскладів. У генплані ця ділянка значиться як територія перспективного освоєння.

 — Там одна частина території може бути житлового призначення, а інша — меморіального, — пояснює Вадім Вадімов. — Свого часу ДП «Державний проектний інститут містобудування «Міськбудпроект» розробив детальний план території колишніх артскладів. Перед цим там велися пошукові роботи, певні обстеження. Але після того, як згаданий проект розробили, виникли нові археологічні дані, архівні дослідження. Я не бачу конфліктності в цій ситуації. На мій погляд, дослідження тієї території потрібні. На основі цих досліджень треба внести зміни до детального плану територій. Бо, як відомо, вулиця Остапа Вишні колись була Кладовищенським провулком, завод «Лтава» повністю зведений на похованнях, парк імені І. П. Котляревського також закладений на місці колишнього міського некрополя. Я знайомий із краєзнавцями, котрі мають картотеку всіх, хто там похований, — це видатні полтавці. Інша річ — ми повинні надати тій території цивілізованого вигляду. Мене в цій ситуації більше турбує відсутність комплексного підходу. Поміркуймо з практичної точки зору: є територія, яка підлягає меморіалізації. А кошти на це в міста є? Немає. То  чому б не звернутися до потенційних забудовників, інвесторів із пропозицією взяти участь у меморіалізації цієї зони на добровільних засадах? Так, до речі, роблять в усіх цивілізованих країнах.

Не відмовляються й від ідеї збудувати мікрорайон Левада-2 

Іще у 2012 році в Полтаві планували звести новий мікрорайон Левада-2. Одним з інвесторів мала стати  компанія (вона ж фінансувала і проектування), яка входить до десятка найпотужніших будівельних компаній в Ізраїлі. Та, на жаль, не склалося. 

— Ця територія розглядається в генплані як перспективна під забудову. І є проект зведення мікрорайону Левада-2, — інформує Вадім Вадімов. —  Складнощі в чому? Уже згадана ізраїльська компанія через певні перепони пішла з України. І на сьогодні немає потужного інвестора, який би взявся за забудову цієї території комплексно — від житлових будинків до торговельної мережі й навчальних закладів. Існують і суто технічні проблеми. Скажімо, потрібно робити  намив тієї території. А з Ворскли він неможливий — такий висновок фахівців, гідрологів. Друга проблема — частина території Левади-2 належить місту, а інша частина — терешківській громаді. Так от, на сьогодні, як видно з публічної кадастрової карти України, уся прирічкова територія, що є водоохоронною зоною, уже приватизована. Як у такому разі люди, котрі отримають житло в тому мікрорайоні, матимуть  доступ до річки? Іще одна проблема — як перекинути інженерні мережі від перевантажених Затуринських очисних споруд до недовантажених Супрунівських? Пригадую, коли ми розробили цей потужний проект зведення мікрорайону Левада-2 й розмістили в Інтернеті проектні матеріали, нам телефонували звідусіль — усі були просто вражені настільки професійним комплексним підходом. Там мала бути не суцільна стіна забудов, а точкові будинки, із вікон яких відкривалися б чудові краєвиди. Чому ми порушуємо питання про комплексну забудову цілих мікрорайонів? На мій погляд, практика вибіркового будівництва породжує проблеми, яких ми сьогодні повністю не усвідомлюємо, зокрема відсутність соціальної інфраструктури, доступності до шкіл, дошкільних навчальних закладів. У підсумку маємо черги до дитсадків.

Промислові зони стають ділянками житлового та громадського призначення

Щодо ревіталізації колишніх промислових зон, то тут позитивним прикладом є забудова території Полтавського турбомеханічного заводу, де в  майбутньому має з’явитися цілий мікрорайон під назвою Сіті Парк.

— Не чекаючи змін до генплану, турбомеханічний завод продемонстрував раціональний підхід до більш ефективного використання територій, — коментує Вадім Вадімов. — Він отримав у Затуринському промисловому вузлі ділянку для перенесення своїх виробничих потужностей, а вивільнена ділянка стає територією житлового і громадського призначення. Першим кроком стало будівництво ТРЦ «Київ». Наступний крок — комплексна побудова не лише житла, а й шкіл, дитсадків тощо. Так сталося, що перетворився на руїну й найбільший завод обласного центру — «Знамя». Ця територія теж планується під забудову — там з’явиться наразі більш доцільний для міста житловий комплекс із відповідною соціальною інфраструктурою. До речі, до процесу проектування цього комплексу була залучена фахівець із Німеччини Уте Корнек, яка працювала в Інституті розвитку міста за програмою «GIZ» «Інтегрований розвиток міст в Україні». Очікує на подібні рішення й уже згадана мною Супрунівська промислова зона. Нині завдання полягає в тому, щоб зробити цю територію більш комерційно привабливою. Чому до неї така увага? Бо приміщення промислових підприємств, які припинили свою діяльність, повністю забезпечені інженерною інфраструктурою: електро-, газо-, водопостачанням. Тож просто гріх не використовувати їх більш ефективно.

Певне рішення щодо планування матимуть і велодоріжки

У складі Концепції інтегрованого розвитку міста є  окремий проект — план сталої міської мобільності, який передбачає рівні права для всіх учасників дорожнього руху. Чому виникає необхідність імплементувати в генплан і його? Та тому що в ньому з’явилося багато новацій, яких досі в цьому стратегічному містобудівному документі не було.

— Згідно з планом сталої мобільності, наприклад, відповідно до нових вимог ДБН змінюються розміри смуг руху, права смуга відводиться винятково під рух громадського транспорту тощо. Певне рішення щодо планування матимуть і велодоріжки, які поєднають центр міста зі спальними районами. Робоча група вже розробляє програму з велоінфраструктури, напрацьовує маршрути, які будуть відображені в ген-плані, — розказує Юрій Левченко.

У генплані міста мають знайти своє відображення й амбітні проекти, пов’язані з благоустроєм наших зелених зон, які потребують упорядкування. Одним із них є оновлення Прирічкового парку. 

— Місто має повернутися обличчям до своїх водойм, — вважає Вадім Вадімов. — Нам дуже поталанило, що ми маємо річку Ворсклу. Але ж при цьому в нас відсутня набережна. Чому жителі Левади (а це приблизно 32 тисячі осіб) не мають цивілізованого доступу до річки? Реалізація проекту Прирічкового парку від мосту до мосту дасть можливість одержати таку цивілізовану комфортну зону. 

Із п’яти означених ділянок має розпочатися комплексна реконструкція аварійного житлового фонду

— А ще в Полтаві існує проблема амортизованого житла. Свого часу ми очікували на комплексну загальнодержавну програму, згідно з якою так звані «хрущовки» мали зазнати санації. Я бачив на власні очі, як це відбувалося у Східній Німеччині. У нашої команди до цього питання теж серйозне ставлення. У процесі розробки Концепції інтегрованого розвитку міста ми порахували, що в Полтаві з понад 

139 тисяч квартир десь 42 тисячі потребують поліпшення (утеплення стін, заміни інженерних мереж тощо) — це житловий фонд, створений у 70—80-х роках минулого століття, а то й раніше. У попередньому генплані ми передбачили й 5 перспективних ділянок, які були зафіксовані як території першочергової містобудівної реконструкції. Залишати чи зносити будинки, що нерідко в аварійному стані, — це теж запитання. У нас понад 3 тисячі полтавців мешкають в аварійному житловому фонді. Потрібно, щоб це знайшло відображення в генеральному плані міста? Аякже! — переконаний Вадім Вадімов. — Гадаю, якраз із отих 5-ти означених ділянок має розпочатися комплексна реконструкція аварійного житлового фонду. Усе це, разом узяте, якраз і свідчить про те, що є багато питань, які вимагають перегляду чинного генплану Полтави.

За словами Юрія Левченка, будь-яка команда, яка керуватиме містом, має розуміти, що розвивати його потрібно згідно з генпланом.  

— Якби ми мали чітку стратегію розвитку міста й керувалися нею, воно нині було б зовсім іншим. Ми не мали б таких прикрих фактів, коли пам’ятку архітектури місцевого значення — особняк підрядника Бахмутського — чи якусь іншу нищать через те, що забудовнику ніяк розмістити ріг будинку. Ці історичні будівлі нікуди б не ділися. А нові приміщення гармонійно вписувалися б в архітектурний ансамбль старої частини міста. Тепер наше завдання в тому, щоб інформація про проекти, які маємо намір реалізувати в місті, дійшла до інвесторів, котрі воліють розвивати свій бізнес. Причому ми хотіли б, аби такі люди були поінформовані не тільки в Україні, а й у Західній Європі, — ділиться думками Юрій Левченко.

Якщо все буде гаразд, оновлений генеральний план Полтави затвердять наприкінці літа або на початку осені. Перед цим, як зазначають Ігор Федій та Микола Шевельов, він має пройти державну експертизу, передбачене також його обговорення із громадськістю. Улітку проект стратегічного містобудівного документа планують презентувати полтавцям.

Ганна ЯРОШЕНКО

«Вечірня Полтава»