Заради здоров’я людей

Людина є творцем цивілізації, тому тепер вона живе не серед дрімучих лісів, п’є не кристалічно чисту воду, дихає не чистим гірським повітрям, а майже кожен день випробовує на собі різні стреси. До того ж нині, як ніколи, відбувається вплив несприятливих факторів навколишнього середовища, що, як наслідок, може навіть призвести до хвороби.

Тому як лікар профілактичної галузі охорони здоров’я, в якій працюю понад 60 років і яка до моменту драматичної ліквідації різними державними діячами називалася державною санепідслужбою та була практично головною профілактичною галуззю охорони здоров’я, я глибоко усвідомлюю, що показники ефективності втілення в життя профілактичних заходів з охорони здоров’я безпосередньо залежать від доступності та якості просвітницької роботи, яку проводять медичні працівники.

Без санітарної пропаганди, комунікації з населенням неможливо успішно запроваджувати необхідні заходи з дотримання здорового способу життя, екологічної безпеки, доступності, обізнаності з питань санітарії, гігієни, епідеміології, профілактики інфекційних та інших захворювань тощо. Ці ідеї були закладені під час навчання медичних працівників у навчальних закладах, однак їхнє втілення в життя неможливе без творчої співпраці з працівниками засобів масової інформації.

Щоб іти вперед, частіше озирайтеся назад, інакше забудете, звідки вийшли й куди прямуєте. Згадуючи минуле, я щиро вдячний різним засобам масової інформації за можливість донести зі шпальт газет, радіо чи телебачення до населення думку лікарів щодо безпеки і здоров’я людей, що допомагало нам із колегами рухатися вперед.

Мені поталанило, що на початку своєї трудової діяльності в 70-х роках минулого століття, будучи головним санітарним лікарем Кременчуцького району, зустрівся з редактором газети «Перемога», відомим письменником Іваном Маценком та кореспондентом Дмитром Перервою — ми разом започаткували на шпальтах цієї газети рубрику «Пост здоров’я», а потім організували «Сторінку здоров’я». Темами наших постійних публікацій були різні питання не лише санітарно-епідеміологічного напрямку, а й проблеми лікувально-профілактичної діяльності в районі, а також не менш важлива тема — донорство. У практиці нашого позаштатного відділу були також постійні рейди з різних питань народногосподарського комплексу Кременчуччини. Це було чудове спілкування з населенням, адже ми мали змогу почути думку людей, побачити наявні проблеми та спостерігати за реакцією на опубліковані матеріали. Нашою головною метою було всебічно допомагати в поліпшенні соціального захисту людей, сприяти реалізації реформ народногосподарського комплексу, підвищенню рівня санітарної культури, умов праці та добробуту населення, оздоровленню нашого довкілля, боротьбі за духовне і фізичне здоров’я населення, пропагувати здоровий спосіб життя. І згодом я очолив позаштатний відділ охорони здоров’я редакції «Перемога». Часто переглядаючи і перечитуючи свої збережені понад 600 архівних публікацій (за 20 років діяльності на Кременчуччині), дійшов певних висновків. Якщо, наприклад, зникнуть публікації в пресі і залишаться лише інформаційні матеріали в Інтернеті, що буде тоді? Чи зможе людина перечитати та переглянути минуле, дійти певних висновків та рухатися вперед? На мою думку, це неможливо. Тому пресу необхідно розвивати, а не ліквідовувати.

Добрих традицій творчої співпраці з газетою «Перемога» ніколи не припиняю. Все, що було в минулому, підштовхнуло мене до творчої співпраці з редакціями обласних газет «Вечірня Полтава», «Зоря Полтавщини», «Село полтавське», телекомпа-нією «Лтава», професійними журналами й іншими засобами масової інформації. Прикладів нашої спільної роботи можна навести безліч. Це стосувалося благородної справи оздоровлення нації та активних дій, націлених на попередження, а не очікування тих чи інших негараздів. Ми щоразу намагалися робити так, щоб наша інформація була різноманітною, цікавою, своєчасною, дієвою та головне — професійною.

Під час епідемії дифтерії, яка трапилася в Україні після розпаду Радянського Союзу, розвалилася система постачання вакцин для регіонів, проте шаленою антипропагандою нам вдалося врятувати від цієї небезпечної хвороби тисячі дітей та дорослих. Саме завдяки силі слова та постійним публікаціям у пресі ми і перемогли цю хворобу та невігластво. У кожній санепідустанові області діяв щотижневий план санітарно-освітньої роботи серед населення з актуальних питань, а також проводили постійний моніторинг. Тобто працювала чітка система пропаганди з гігієнічних та протиепідемічних питань.

Головним болем санітарного лікаря були також нітрати. Їх виявляли всюди: у воді, харчових продуктах і навіть у крові немовлят та грудному молоці мами. У зв’язку з недоліками в роботі промислових підприємств,  сільського господарства і взагалі життєдіяльності людини поверхневі води забруднені промисловими відходами, мінеральними добривами, пестицидами та іншим непотребом. А це серйозна загроза здоров’ю та життю людей і особливо дітей. Санітарна служба намагалася тримати ситуацію під контролем, проводила постійний моніторинг та вживала відповідних заходів, щоб не допустити отруєнь. На підставі цих даних в області була розроблена і затверджена програма будівництва водогонів на селі — їх побудували понад сотню. Також проводили постійне спостереження за тим, яку воду споживають вагітні жінки, а потім їхні немовлята, щоб не допустити отруєнь нітратами та, відповідно, смертності серед дітей.

А нині, після ліквідації державної санепідслужби, чи зможете ви побачити документи на наявність нітратів, наприклад, під час купівлі овочів та інших продуктів на ринках, а якщо запитаєте, то вас пошлють у невідомому напрямку. Це також стосується торговельної мережі продовольчих продуктів загалом. І про ці проблеми інформація в засоби масової інформації практично не надходить. Що ж робить Держпродспоживслужба? Адже саме вона відповідає нині за безпеку і якість харчових продуктів та води. Вона просто мовчить... Отже, дореформувалися. 

А вода… Антуан де Сент-Екзюпері невипадково стверджував: «Вода, у тебе немає ні смаку, ні кольору, ні запаху, тебе неможливо описати, тобою насолоджуються, не відаючи, що ти таке. Не можна сказати, що ти необхідна для життя — ти саме життя, найбільше багатство». Воду споживають усі, а тому вона повинна бути чистою і безпечною. Це стало одним із пріоритетних завдань діяльності санепідслужби. А тепер ситуація змінилася: минулого року річка Дніпро в Кременчуці була забруднена кишковою паличкою більше, ніж у 1 400 разів за допустимі норми, а в Горішніх Плавнях — у 40 разів, річка Ворскла в Полтаві — у 20 разів, річка Сула — також у 20 разів, а річка Псел на Кременчуччині — у 40 разів. Інші водоймища Полтавщини також забруднені. Це свідчить про звіряче ставлення до природи. Серед 154 країн світу Україна посідає 111 місце із запасів прісної води на одного жителя. Варто зазначити, що рівень води в річках та озерах різко знижується, зникають грунтові води. Свого часу Дмитро Менделєєв стверджував: «Крапля води коштуватиме, як діамант». Тож ми маємо берегти воду, як зіницю ока, адже людство не виживе без неї. А за такого ставлення до водних ресурсів ми перебуваємо на порозі водної катастрофи. 

А яким буде оздоровчий сезон цього року? Адже йдеться про безпеку здоров'я людей під час пандемії коронавірусного захворювання. Також нагадаємо, що минулого року в літньо-осінній період у Полтаві в мікрорайонах Левада та Поділ під час купального сезону були зареєстровані спалахи вірусного інфекційного захворювання гепатит А. Рівень захворюваності зріс у 7,2 раза порівняно з 2018 роком.

Згідно з інформацією ВООЗ, що стосується захворювання на небезпечні інфекційні хвороби, найбільш вразливою групою населення є діти. У світі щорічно гинуть близько 9 мільйонів дітей, із них майже 3 мільйони — від інфекцій, проти яких існують вакцини. Дуже прикро, коли в засобах масової інформації, на щастя, не в нашій області, проводилася шалена пропаганда проти щеплень. Ми маємо щодня говорити населенню, кожній сім’ї, людині, що відмова робити планові щеплення дітям та дорослим — це шлях у нікуди, а точніше до епідемій. Зокрема яскравим прикладом стала зазначена вище епідемія дифтерії, а також епідемія кору в останні роки, яку навіть не намагалися оголосити, тому що не було головного державного санітарного лікаря, а Міністерством охорони здоров’я керувала іноземка. 

Гриби. То завжди була окрема розмова. Перші літні дощі щороку кличуть до лісів та перелісків любителів «тихого полювання». Недарма писав один поет: 

«Ліс просвічуй 

схвильованим оком,

Золотавість руками греби!

Розбіжись!

Зупинись!

І «заойкай»!

Наступають на спокій гриби!»

І вони дійсно наступають на спокій, особливо медиків. Дуже часто жертви «грибної лихоманки» потрапляли до реанімаційних відділень лікарень. На жаль, багатьох із них не вдалося врятувати від блідої поганки, звичайних мухоморів та інших отруйних грибів. Тому ми постійно намагалися донести до населення інформацію про те, щоб люди були уважними і пильними, бо ніякі грибні принади не варті життя вашого і ваших дітей. А зараз, коли дощові зливи напередодні літнього сезону створили всі умови для появи грибів, знову хочеться застерегти кожного: будьте дуже обережними під час «грибних полювань».

Краса врятує світ… Кожна людина мріє жити і працювати в привабливих умовах, а значить, особливого значення набувають питання благоустрою й озеленення населених пунктів та турботи про наше довкілля. Безумовно, благоустрій територій та об’єктів впливає на санітарно-епідеміологічну обстановку. Тому державна санепідслужба завжди була активним пропагандистом у проведенні цих заходів. А території всіх санепідустанов області були перетворені на оазиси: клумби з тисячі різних квітів не тільки милували око, а й сприяли доброму настрою і працівників цих закладів, і тих, хто приходив до санітарних лікарів. Серед усіх санепідустанов області Новосанжарська районна санепідстанція займала особливе місце, бо завжди була активним учасником та організатором районних заходів із благоустрою. У колективі цієї санепідстанції була присутня творча співпраця (на цю тему навіть є публікація), тому невипадково в щорічних всеукраїнських конкурсах на кращий благоустрій населених пунктів Нові Санжари неодноразово виборювали призові місця, а в обласних «двомісячниках» чистоти й благоустрою новосанжарці перемагали шість разів поспіль. Обласна ж санепідстанція проводила конференції з приводу санітарної культури населених пунктів, благоустрою та озеленення в Нових Санжарах, Миргороді, Кременчуці й інших регіонах. Територія Новосанжарської райсан-епідстанції була одним із найпривабливіших куточків. Там було створено унікальний ландшафт, де, крім інших квітів, щорічно висаджували близько 400 різновидів кактусів. Та після так званої оптимізації за часів колишньої міністерки охорони здоров’я, яка два тижні відсиджувалася в Нових Санжарах напередодні пандемії коронавірусної інфекції, місцевий підрозділ обласного лабораторного центру з 1 січня цього року був ліквідований, і територія перетворилася на «оазис» різних бур’янів. Тобто краса не врятувала профілактичної галузі охорони здоров’я. 

А про санітарного фельдшера Чорнухинської районної санепідстанції, яка, на жаль, уже також ліквідована, Вадима Костенка хочу сказати окремо. За 45 років своєї трудової діяльності в санепідслужбі він написав понад 500 статей і видав збірку своїх творчих праць: «Останній промінь» та «Із щедрого світу». Пропаганда його знань із гігієни була сповнена  злободенними  темами.

Слово медиків санітарно-епідеміологічної служби постійно звучало і надихало людей на благо їхнього здоров’я, а після ліквідації профілактичної галузі охорони здоров’я все зруйнувалося: виникла деморалізація та кадровий колапс — більшість втратила роботу. Настала тиша. Однак пандемія коронавірусної інфекції ще раз всім показала: була допущена шалена помилка і, можливо, диверсія. Нині ж постійно згадують про потрібність таких лікарів, як епідеміологи, вірусологи та інших фахівців цього напрямку. А де ж їх узяти? У вишах їхня підготовка призупинилася понад 5 років тому. Саме тому коронавірусна інфекція щодня нагадує про себе: мовляв, намагайтеся мене побороти, але ж я дуже отруйна, та і вакцини проти мене ще не запровадили.

Прем’єр-міністр Франції Франсуа Міттеран стверджував: «Нація, яка не володіє сучасною інформацією, приречена на загибель». Тож дуже важливо своєчасно доводити необхідну інформацію до населення заради здоров’я кожної людини зокрема і безпеки нації загалом. Велика подяка засобам масової інформації Полтавщини за те, що вони завжди дбають про це, а значить, турбуються про долю кожної людини нашого чудового краю. 

Наша з вами природа існує мільярди років в абсолютно гармонійному самоузгодженому вигляді: світить сонечко, його енергія з допомогою фотосинтезу перетворюється на хімічну енергію, і уся система «біо-гео» не має ресурсного дефіциту. Яскравим прикладом життєдіяльності в гармонії з природою є запровадження на Полтавщині сучасної системи органічного землеробства в ПП «Агроекологія», засновником якого є Герой Соціалістичної Праці, Герой України Семен Антонець, де понад 42 роки не застосовують синтетичних мінеральних добрив та отрутохімікатів — і все це заради здоров’я людей, екологічно чистої продукції та охорони навколишнього середовища. Там не порушують балансу в природі. Саме цим шляхом має рухатися наша Україна-ненька. Важливо, щоб у свідомості наших можновладців та громадян була сформована сучасна ідеологія здорової землі та здорової нації, а не тотальної хімізації, яка знекровлює нашу землю та може призвести до глобальної екологічної кризи в природі. А то вже питання продовольчої безпеки населення, зокрема його життя й здоров’я.

Валентин ШАПОВАЛ,

лікар-епідеміолог 

ДУ «Полтавський обласний лабораторний центр МОЗ України», заслужений лікар України, кандидат медичних наук, доцент, член громадської спілки «Полтавське товариство сільського господарства»