Не зупинятися ні на день!

Світ перейшов на дистанційну роботу й спілкування. Ми адаптуємося й звикаємо до нових реалій, а творчі люди придумують нові форми самореалізації. Артисти почали давати концерти прямо зі своїх квартир і будинків, збираючи таким чином набагато більше публіки, до того ж — з усього світу. 

Муніципальний духовий оркестр «Полтава» теж почав більше спілкуватися зі своїми прихильниками в режимі «онлайн». В «YouTube» і на «Фейсбуці» останнім часом постійно з’являються фрагменти виступів і записи цілих концертних програм. Таким чином музиканти не лише радують свою постійну публіку, а й знаходять нових прихильників і отримують компліменти з усього світу. Як говорять в оркестрі, «завдяки карантину й Інтернету ми змогли «доїхати» до тих країн, до яких в реальності, можливо, не доїхали б ніколи». Коротко кажучи, з будь-якої ситуації можна отримати зиск, якщо правильно зорієнтуватися. Утім, духовий оркестр «Полтава» завжди був прогресивним у підході до музики й виконання найрізноманітніших творів. Упевнені, що й карантин музиканти переживають із користю. Як саме, ми поцікавилися в головного диригента міського духового оркестру «Полтава», заслуженого артиста України Едуарда Головашича.

— Едуарде Анатолійовичу, який настрій у вас і музикантів оркестру на вимушеному карантині?

— Ми завжди маємо оптимістичний настрій і добру вдачу. Річ у тім, що гра на духових інструментах дуже корисна для здоров’я. Навіть дітям, які мають легеневі захворювання чи астму, лікарі рекомендують виконувати дихальну гімнастику або грати на духових інструментах. Після таких занять недуга відступає. А наші музиканти, виходить, усе життя займаються профілактикою легеневих захворювань.

У музикантів-духовиків усе життя — це і хобі, і робота, і жорстке тренування. Немає значення, де перебуває музикант — у відпустці, на карантині чи на роботі, адже він кожного дня повинен приводити свій виконавчий апарат у дію. Тобто виконувати дихальні вправи, розігруватися на інструменті й підтримувати форму протягом усього дня. У нас такий же чіткий режим занять, як у спортсменів. У музиканта все життя минає в професії, тому творчий процес не зупиняється ніде і ніколи.

— Як зараз відбуваються репетиції оркестру?

— Репетиції проводяться щодня, тільки музиканти вдосконалюють свою майстерність удома. У групах, створених у соцмережах, я ставлю перед ними завдання, і музиканти репетирують уже розучені твори або нові. 

— Упевнені, що всі виконують завдання?

— Звичайно, я довіряю їм, адже всі вони професійні музиканти, тому «домашніх завдань» не перевіряю. А те, хто як попрацював вдома, покаже спільна репетиція після карантину.

— А як реагують на домашні репетиції сусіди музикантів? Чи не прирівнюється сусід із трубою до сусіда з дрилькою?

— Сусіди мають насолоду поспілкуватися з живим мистецтвом. Багато кому це подобається, а якщо ні, то на допомогу нашим музикантам приходять сучасні технології. Є пристрої, які знімають звук з інструмента та передають у навушники або ж «забирають» звук так, що його чує тільки виконавець.

А взагалі професія музиканта допомагає легше пережити всі незручності вимушеної самоізоляції. Адже коли людина репетирує, то поринає у музику настільки, що на якийсь час переноситься то на Бродвей, то в часи Моцарта чи Бетховена, стає учасником подій, що відбувалися з Тарасом Бульбою. Зігріває душу запальною «Сільською полькою» Миколи Різоля чи молиться, виконуючи «Боже великий єдиний, нам Україну храни» Миколи Лисенка. До речі, праправнук композитора Миколи Лисенка — теж Микола Лисенко (український диригент, заслужений діяч мистецтв України, художній керівник Державного естрадно-симфонічного оркестру України) — вперше у житті  диригував духовим оркестром саме в Полтаві — на концерті, присвяченому річниці з дня народження його знаменитого родича. І то був саме наш оркестр «Полтава». Після концерту диригент зазначив, що був приємно вражений звучанням і підготовкою оркестру. 

— Ви сказали, що музиканти оркестру розучують зараз нові партії. Тобто після карантину оркестр може відразу ж підготувати нову концертну програму?

— Так. Ми продовжуємо готувати нотний матеріал, вивчати нові партії, складати нові концертні програми. Перед 25-річчям оркестру ведемо роботу і з нашими архівами. За цей час накопичено багато відеоматеріалу завдяки співпраці з ТРК «Лтава», ТВ «Місто» та власним зйомкам. Найкращі роботи публікуємо в «YouTube» та соцмережах. Карантину не вдалося нас зупинити, навпаки, настав час поширити нашу творчість за межі концертних залів. Завдяки цьому маємо нових прихильників, про яких не мріяли і до яких не могли доїхати. Наприклад, нам пишуть колеги із Туреччини: «Я б із задоволенням грав у такому красивому оркестрі». З Італії отримали дуже захоплений відгук на нашу програму «Його величність Штраус». Полтавці, які живуть в Америці,  з гордістю про нас там розповідають. Таким чином, самі того не прагнучи, в скрутних умовах вийшли за межі звичної аудиторії. Можемо показати широкому загалу все, що надбали за 25 років, і переконуємося, що нас позитивно сприймають за межами України. Музика не має національності, у неї немає кордонів. Тому всупереч рекомендаціям деяких «експертів» продовжуємо грати кращі твори української та всесвітньо визнаної музики.