Зупинити занепад Полтавської гравіметричної обсерваторії

На прояви негативних тенденцій у роботі Полтавської гравіметричної обсерваторії «Вечірня Полтава» вже звертала увагу в розлогій публікації  у зв’язку із 90-річчям заснування обсерваторії («ВП»  № 22 від 1 червня 2016 р.). На сьогодні ж занепад  в обсерваторії суттєво поглибився, миритися з чим не годиться ні Національній академії наук, ні місцевій владі. Адже обсерваторія за майже столітнє існування стала не тільки важливим невід’ємним об’єктом історії  організації й розвитку досліджень із вивчення змін сили тяжіння й обертання Землі в Україні, а й передусім важливим об’єктом історії самої Полтави. Вона стала відомим науковим центром гравіметричних і астрономічних досліджень, які пов’язані з не надто  відомими широкому загалу науковими геофізичними і астрономічними проблемами. У теперішній час цей історичний об’єкт у Полтаві не можна зберігати як якийсь господарський баласт, він має діяти як важливий науко-во-історичний просвітницький центр і не перетворюватися на ще одне занедбане історичне місце.

Історія створення Полтавської гравіметричної обсерваторії під керівництвом академіка О. Я. Орлова  —  яскравий приклад того, які великі справи може звершити ініціативна людина, яка працює з максимальною самовідданістю, відповідальністю, творчим і організаторським ентузіазмом та завзятістю. Саме створенню в Полтаві гравіметричної обсерваторії академік О. Я. Орлов віддав найбільше своїх творчих сил, енергії й організаторських здібностей.

Заснування гравіметричної обсерваторії в СРСР (початкова назва  — Центральна українська гравіметрична обсерваторія) вже на дев’ятому році існування радянської влади  в умовах безперервних державних революційних реформ і перетворень здавалося справою абсолютно неможливою й безнадійною. Адже гравіметрія  —  маловідома широкому загалу гілка геофізики, яка  вивчає дію земного тяжіння на плин різних фізичних явищ і процесів, що відбуваються на поверхні Землі. Та О. Я. Орлов зумів довести радянським чиновникам найвищого державного рівня, що сили земного тяжіння й сили, які обумовлені обертанням Землі навколо своєї осі й навколо Сонця, є тими головними природними силами, які управляють Землею і дію яких цивілізоване людство зобов’язане (чи навіть приречене) безперервно вивчати. О. Я. Орлов був ініціатором сумісного вивчення цих сил.

Для створення спеціальної обсерваторії з вивчення сил тяжіння й обертання Землі академік О. Я. Орлов вибрав Полтаву,  тому  що через її зеніт проходять дві яскраві зірки — альфа із сузір’я Персей і ета із сузір’я Велика Ведмедиця. На географічній широті Полтави  49036’  для потреб визначення положення Північного полюса Землі ці зірки можна спостерігати не тільки в нічний, а й у денний час доби. Правда, зі спостережень за цими зірками лише в одному місці визначити положення земного полюса не можна, за ними треба спостерігати, як мінімум, у трьох місцях. Тому в наукових планах О. Я. Орлова передбачалося, щоб у Північній півкулі Землі на широті 49036’ організувати аналогічні спостереження названих яскравих зірок ще у Вініпезі (Канада) і на Далекому Сході Радянського Союзу. Для розташування обсерваторії в Полтаві була надана територія садиби відомих художників Григорія та Івана Мясоєдових.

Процес становлення обсерваторії  був надзвичайно складним, із багатьма непередбачуваними величезними перешкодами не тільки наукового, а й суспільно-політичного та господарського характеру. Потрібні були спеціальні рідкісні інструменти, обладнання і приміщення для проведення гравіметричних та астрономічних спостережень, а також спеціалісти рідкісних професій. О. Я. Орлов розшукував і знаходив їх як у  своїй державі, так  і за кордоном. Для виконання спостережень за яскравими зенітними зірками спеціальний зеніт-телескоп виготовила й передала обсерваторії в 1929 році  фірма «Карл Цейс». Однак О. Я. Орлову довелося повернути його назад для усунення виявлених недоліків у конструкції. Був збудований спеціальний павільйон  для цього телескопа, із якого можна було у будь-який час доби спостерігати зірки в зеніті.

У період розгулу політичних репресій на початку 30-х років велика зосередженість О. Я. Орлова на організації астрономічних спостережень, його активне  листування з німецькою фірмою «Карл Цейс» потрапили під увагу КДБ, і, щоб уникнути репресій, він терміново залишив Полтаву й таємно перебрався у Підмосков’я. «Благонадійні» співробітники обсерваторії, які залишилися в нашому місті,  у цей час були задіяні на виконанні гравіметричних зйомок на території держави з метою створення гравіметричної карти УРСР для потреб народного господарства (зокрема для пошуку корисних копалин). Вони інтенсивно проводилися аж до 1938 року. Астрономічні ж роботи в цей період не проводилися. У 1935 році фірма «Карл Цейс» повернула обсерваторії  удосконалений за її  вимогами зеніт-телескоп. Він пролежав в упаковці до 1938 року, до повернення з підпілля О. Я. Орлова. У стислі строки зеніт-телескоп фірми «Карл Цейс» був зібраний, досліджений і підготовлений для спостережень. Регулярні спостереження яскравих зенітних зірок на ньому розпочалися в 1939 році і продовжувалися до середини 1941-го, коли Німеччина розпочала війну проти Радянського Союзу. О. Я. Орлов у цей час перебував в експедиції на Далекому Сході в пошуках третього місця спостережень яскравих зенітних зірок. Він негайно повернувся до Полтави, щоб організувати демонтаж зеніт-телескопа, його упаковку й евакуацію з групою невійськовозобов’язаних співробітників на Схід, в Іркутськ, щоб у суворих сибірських умовах продовжувати дослідження методик спостережень яскравих зенітних зірок і щоб зберегти телескоп. А чи знайдеться в По-лтаві ще хоча б один  директор, який своє цінне цивільне обладнання зумів евакуювати на Схід? Імовірно, ні. Факт термінової евакуації зеніт-телескопа на Схід зайвий раз підтверджує його велику науково-історичну цінність. Евакуйовані до Іркутська інструменти й  обладнання О. Я. Орлову вдалося оперативно повернути до Полтави  одразу після її звільнення восени 1943 року й негайно розпочати роботи з відновлення астрономічних спостережень.

У період окупації Полтави в будинку обсерваторії знаходилася база відпочинку Південної  групи німецьких військ. Тут бував і сам фюрер. Напевно, завдяки цьому ні будинок, ні астрономічні павільйони, ні допоміжне астрономічне обладнання не зазнали руйнувань.

У середині 1944 року були розпочаті регулярні спостереження яскравих зенітних зірок на зеніт-телескопах «Карл Цейс» і «Бамберг». О. Я.  Орлов особисто дуже опікувався цими спостереженнями. Ми вже публікували розповідь астронома М. Попова про те, як йому довелося пояснювати О. Я. Орлову, що він  пропустив денне спостереження яскравої зірки через те, що мав бути присутнім на партійних зборах на турбомеханічному заводі, де перебував на партійному обліку. 

О. Я. Орлов суворо сказав: «Щоб це більше не повторилося. Я буду в Києві, зайду на прийом до Микити Хрущова й попрошу, щоб вас не залучали на партійні заходи  в той час, коли треба проводити астрономічні спостереження». Чи знайдеться тепер такий директор, який попроситься на прийом до першої особи держави з такого дріб’язкового питання? Навряд.

Із 1951 року директором обсерваторії стала З. М. Аксентьєва —  учениця О. Я. Орлова. За її директорства Полтавська гравіметрична обсерваторія досягла свого найбільшого розвитку. Суттєво збагатилася її інструментальна база. Були придбані чотири типи нових телескопів (зеніт-телескоп ЗТЛ-180, призмова астролябія Данжона, телескоп АВР-2,  пасажний інструмент) і побудовані спеціальні павільйони для астрономічних спостережень на них.  Для гравіметричних досліджень обсерваторія придбала два високоточні гравіметри «Асканія» й вісім нахиломірів системи Островського. Маючи добру інструментальну базу, обсерваторія стала активною учасницею усіх міжнародних програм із проблем  вивчення змін величини й напрямку сили тяжіння і з проблем вивчення руху земних полюсів та визначення нерівномірності обертання Землі. У 1957—1958 рр. то була програма Міжнародного геофізичного року, а в 1980 р. і 1983—1984 рр.  —  коротка й основна програма «MERIT» (вивчення обертання Землі усіма відомими технічними засобами). У цей же час на телескопі АВР-2 розпочалися дуже активні спостереження покрить зірок Місяцем. Це ще один дуже вузький, але потрібний напрямок астрономічних спостережень, з яких обсерваторія швидко завоювала передові позиції. Тричі вона була першою у світі за обсягами виконаних спостережень покрить зірок Місяцем. Програми таких спостережень складалися в Україні, Японії, Великобританії і США.

На початку ХХІ століття дерев’яний павільйон унікального зеніт-телескопа-мандрівника фірми «Карл Цейс» за понад 60 років існування й експлуатації уже знаходився у стані, близькому до аварійного. Дерев’яний рухомий дах у декількох місцях прогнив і в будь-який момент при випаданні інтенсивного снігу чи дощу міг обвалитися на унікальний історичний експонат, що був під ним, і зруйнувати його. На невідкладний капітальний ремонт павільйону не тільки не було коштів, не було і будівельних організацій, спроможних  відремонтувати нетипову дерев’яну споруду. Виручив, взявшись за ремонт специфічних конструкцій дерев’яних павільйонів на території обсерваторії,  ФОП «Завгородній О. В.». Кошти знайшли доброчинці. Тож мандрівний телескоп у спеціальному дерев’яному капітально відремонтованому павільйоні (ремонт іще не закінчений), безумовно, має стати важливим музейно-історичним об’єктом на території обсерваторії. Музейно-історичними об’єктами мають бути й усі ті нові інструменти (в оригінальних, уже металевих, павільйонах), на яких проводилися інтенсивні спостереження за програмами Міжнародного геофізичного року, за програмою «MERIT»  та іншими. Усе це об’єкти історії розвитку астрономічних досліджень в обсерваторії, в Національній академії наук і зокрема в Полтаві. Без сумніву, вони підлягають збереженню й музейному використанню. Музейним об’єктом є й садиба художників Мясоєдових. І вона збереглася  лише завдяки наявності на її території обсерваторії.

Зневажливе ставлення до гравіметричної обсерваторії на сучасному етапі можна пояснити тим, що наука гравіметрія є невеликою гілкою у великому древі наук про Землю. В основоположній постанові КМУ № 266 від 29 квітня 2019 р. «Про перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти» гравіметрія навіть не згадується.  У цьому переліку в галузі знань — природничі науки — значиться спеціальність «Науки про Землю»  із зірочкою для підтекстового пояснення. У ньому сказано, що «спеціальність «Науки про Землю» передбачає вивчення складу й будови Землі включно із гідросферою й атмосферою, зокрема геологія, геофізика, мінералогія, геохімія, вулканологія, сейсмологія, геоморфологія, фізична географія та інші науки про Землю, метеорологія та інші атмосферні науки (включаючи кліматичні дослідження), гідрологія, океанологія, палеоекологія». Тобто під спеціальністю «Науки про Землю» названа гігантська галузь знань. Саме до неї й належить наука гравіметрія. У названому переліку галузей знань є ще не один десяток інших недоречностей. 

Зокрема одна з давньовідомих наук про Землю — геодезія — віднесена до спеціальності «Архітектура та будівництво». Тож перелік галузей знань і спеціальностей, складений КМУ, конче потребує перегляду й удосконалення.

У сучасному переліку галузей знань і спеціальностей астрономія значиться в галузі «Природничі науки» як спеціальність «Фізика та астрономія». Але фактично астрономія взагалі має бути не спеціальністю вкупі з фізикою, а самостійною галуззю науки. Адже астрономія — це найдревніша з наук, і про всі її великі й малі напрямки досліджень належить дбати доти, доки існуватиме планета Земля. Тому  сучасне зневажливе ставлення до вивчення і спостережень за обертанням Землі є цілком безпідставним. Навпаки, воно має бути під особливою й постійною увагою землян, якщо врахувати наступну інформацію. 

«Аксіома. На еліпсоїді обертання, поверхня якого покрита рідкою речовиною, по якій чи в якій плавають будь-які плавоспроможні матеріальні об’єкти, неперервно діють переносні сили інерції Коріоліса, що обумовлені обертанням еліпсоїда. Під дією цих сил плавоспроможні матеріальні об’єкти будуть дрейфувати з полярних частин еліпсоїда обертання до його екватора, перетворюючи територію вздовж нього на пояс платоспроможних об’єктів. Землянам переносні сили інерції Коріоліса давно відомі як такі, що неперервно підмивають і руйнують західні береги річок, які течуть у меридіональних напрямках, і роблять рівнинними східні береги меридіонально плинних річок. Переносні сили інерції Коріоліса причетні до глобальних змін клімату на нашій планеті». Такі обставини вимагають від астрономів і геофізиків приділяти належну увагу вивченню цих руйнівних  сил. Найперше це повинні робити обсерваторії. Для гравіметричної обсерваторії вивчення обертання Землі є традиційною справою.

Іще один маловідомий напрямок астрономічних досліджень —  радіоастрономія. Вона також відсутня в українському переліку галузей знань і спеціальностей. Організація радіоастрономічних досліджень у Полтаві була започаткована 1978 року з ініціативи академіка С. Я. Брауде, який запропонував створити Український радіоінтерферометр Академії наук УРСР (програма «УРАН») із 4 пунктів: «Уран-1» у Змієві (Харківщина), «УРАН-2» (с. Степанівка По-лтавського району), «УРАН-3» (Маяки, Одещина), «УРАН-4» (Шацьк, Волинь) для вивчення космічного радіовипромінювання у декаметровому діапазоні хвиль. У початковому проекті «УРАН-2, 3, 4» планувалося створити однаковими. Однак у проект «УРАН-2» В. К. Будзько запропонував внести декілька суттєвих технічних і конструкторських удосконалень, які підтримав академік С. Я. Брауде. Зокрема була значно збільшена площа антенного поля, а лабораторний корпус був додатково пристосований для організації в ньому й астрооптичних спостережень у зенітній та полюсній ділянках неба. Планувалися й інші додаткові дослідження.

Спорудження радіотелескопа «УРАН-2» було завершене у 1992 році. Створення науково-дослідного комплексу «УРАН» було відзначене Державною премією України, а радіотелескоп «УРАН-2» в теперішній час уже віднесений до об’єктів національного надбання, і Полтава має пишатися його наявністю. Він є унікальною науково-дослідною спорудою світового значення (другою за величиною після «УРАН-1»). Його треба показувати не тільки полтавцям, а й приїжджим туристам. А поки що про цей об’єкт світового масштабу унікальності і значення періодично згадують лише у краєзнавчих радіопередачах, помилково повідомляючи, що на «УРАН-2» проводять дослідження космічного радіовипромінювання у дециметровому діапазоні хвиль. Відповідальність за цей «ляп» лежить на керівництві обсерваторії.

У наш час гонитви не за накопиченням знань, а за накопиченням грошей  природничі науки виявилися малоприбутковими або навіть зовсім неприбутковими. Такими є й науки про Землю та Всесвіт. Їх почали вважати не дуже потрібними. А чи потрібно вивчати і знати астрономію? Найбільш вдало на це запитання відповів видатний астроном світового рівня Віктор Амбарцумян. Він був видатною людиною і в Радянському Союзі, і у світі; успішно займався і астрономією, і суспільно-громадською роботою; був активним учасником усіх партійних з’їздів КПРС і сесій Верховної Ради СРСР. Коли він виступав на одному з таких державних зібрань, йому поставили каверзне запитання: «Вікторе Амазасповичу, а що дає народному господарству нашої країни ваша астрономія?» Відповідь В. А. Амбарцумяна була зухвалою і для всіх зрозумілою: «Людина відрізняється від свині тим, що час від часу вона повинна піднімати голову вгору й дивитися, що там діється на небесах».  Додаткових запитань не було. Правда, всі не одразу зрозуміли, чому саме свиню згадав В. А. Амбарцумян у своїй вдалій відповіді. Згодом збагнули, що з домашніх тварин лише свиня не може піднімати голову вгору, щоб подивитися на небо. Вуха заважають. Тож на гербах обсерваторій, у яких нічого не спостерігають на небі, можна використовувати зображення свині. В одній книзі вислів В. А. Амбарцумяна про потрібність астрономії для людей помилково приписали іншому вченому.

Сьогодні Полтавську гравіметричну обсерваторію не можна сприймати як пересічну академічну установу, що проводить фундаментальні наукові дослідження в декількох дуже вузьких напрямках наук про Землю і Всесвіт. Повторюю, для Полтави вона є передусім дуже важливим місцем культурно-історичної спадщини. І не можна допустити, щоб воно стало ще одним занедбаним історичним об’єктом, бо значення його значно більше й ширше за той об’єкт, що Полтава вже має.

Виходячи із ситуації, що склалася, керівникам Полтави й області доцільно звернутися до Національної академії наук України з такими пропозиціями:

—  створити при Полтавсь-кій гравіметричній обсерваторії музейно-історичний центр (або відділ), який зможе: 1) забезпечити шанування в Полтаві й узагалі в Україні давніх традицій досліджень дій сил тяжіння і обертання Землі обсерваторією; 

2) приймати екскурсії всіх охочих познайомитися з історією розвитку астрономічних досліджень у Полтаві й подивитися в телескоп на небо; 3) сприяти підвищенню астрономічної грамотності небайдужих полтавців і загалом українців, які опинилися на неймовірно низькому рівні після припинення вивчення астрономії у школі; 4) сприяти успішному продовженню вивчення обертання Землі;

—  присвоїти ім’я академіка С. Я. Брауде, котрий народився в Полтаві,  радіотелескопу «УРАН-2». 

Усі гілки місцевої влади мають долучитися до реалізації цих важливих справ.

 Адам ГОЖИЙ