Олександр Шамота: об’єднали всі політичні сили заради добробуту полтавців

Трохи більше року тому в Полтавській міській раді відбулася безпрецедентна зміна влади. Опозиційні до колишнього міського голови  політичні сили об’єдналися, щоб змінити ситуацію в місті, адже комунальна галузь, охорона  здоров’я та освіта потребували негайного реформування, говорить Олександр Шамота, якого нова консолідована коаліція обрала секретарем Полтавської міської ради. За його словами, життєдіяльність міста була під загрозою через величезну мережу корупційних зв’язків, створених протягом тринадцяти років попередньою владою. Тому перед новою командою стояло непросте завдання  —  повністю перезавантажити місто. Як відбувалося перезавантаження та яких зрушень вдалося досягти за рік, ми запитали в самого Олександра Шамоти.

Врятувати рядового комунальника

Про інтерв’ю із секретарем міськ-ради домовлялися заздалегідь. Часу для позапланового спілкування, говорить він, завжди обмаль  — потрібно постійно тримати руку на пульсі життя міста. Невипадково день розписаний похвилинно: об’їзд об’єктів, контроль за виконанням робіт, наради  із заступниками та керівниками установ. Якщо заступники на своєму місці, говорить, це запорука чіткої роботи злагодженого механізму.  

Зустрічаємося в робочому кабінеті. Під час розмови секретар міськради постійно відволікається на телефонні дзвінки, повідомлення, його асистентка увесь час заносить на підпис якісь важливі для функціонування нашого міста документи. Ці папери чекати не можуть, перепрошує. Утім, секретар міськради думки не губить. Одразу зосереджується на тому ж місці розмови, де нас перервали. Загалом інтерв’ю зайняло майже півтори години.

— Олександре Сергійовичу, пам’ятаєте день, коли вас призначили секретарем? Які думки тоді були в голові? Чи відчували смак перемоги?

— Навряд чи то був смак перемоги. Перемога — занадто просте і примітивне в цьому плані почуття. Швидше було усвідомлення масштабу катастрофи, яку нам потрібно ліквідувати, і значного обсягу роботи. Трохи десь страх, десь сумнів  — і поруч із тим упевненість у тому, що якщо не я, не ми, не тут і зараз,  то далі, власне, уже хто б не був, працювати буде ніде. Полтава вже була на межі. А також було розуміння, що в нас дуже мало часу до кінця каденції, щоб встигнути охопити все. Треба розуміти, що місто за двох попередніх міських голів протягом 13 років занепадало. Зруйновано систему громадських перевезень. Доведена до банкрутства ціла низка комунальних підприємств. Зовнішній вигляд міста безповоротно спотворений безалаберними стихійними забудовами. Ми зіткнулися і з кадровим голодом — рівень зарплат на комунальних підприємствах був таким, що кращі працівники  звільнялися і їхали на заробітки за кордон. У нас була тотальна нестача двірників, водіїв тролейбусів та автобусів. ЖКГ ледве животіло. Адже більшість, яка існувала в міській раді, працювала на знищення всього комунального. На профільного заступника Олексія Чепурка звалилася колосальна відповідальність і величезна ланка роботи. Потрібно було мало не з нуля відбудовувати галузь. Ми з усіма заступниками розуміли, що впряглися в одну упряж і в нас одна мета —  повернути По-лтаві велич, яку ми ще пам’ятали з кукобівських часів. Але, маючи кількадесят одиниць техніки, проводити кардинальні реформи в місті дуже важко. Тому велика частина зусиль була спрямована на відновлення матеріального забезпечення міста загалом. Тут уже не місце для політичних ігор, амбіцій чи боротьби ідеологій. У нас з’явилася одна ідеологія —  Полтава і полтавці. 

— Хочете сказати, що після створення коаліції  жодного разу не виникало непорозумінь між її членами?

— Звісно, що виникали (сміється). Куди ж без цього? Конструктиву досягти часом важко без плідної дискусії. Бували дні, коли ми до пізньої ночі обговорювали ті чи інші шляхи розв’язання проблем. Бо мета в нас одна, а погляди на ситуації можуть бути різними — ми все-таки живі люди, а не машини. Але в цьому й полягає командна робота. Треба було докладати зусиль, аби в спорах знаходити істину, зберігати паритет і при цьому рухатися вперед. Ви ж розумієте, що довелося об’єднувати людей і команди, які до цього рухалися у своєму політичному векторі. Попервах було важко. Нам потрібно було швидко навчитися чути одне одного. Я як секретар мав бути модератором усіх учасників процесу. 

— Але ж амбіції були і в інших людей?

— Були, звісно. Команда «БПП», вибачте за каламбур, виявилася не командним гравцем. Неможливо будувати щось у деструктивному середовищі. Як це й буває в житті, із часом вони «відпали» через небажання працювати в напрямку розвитку. Я дуже спокійна людина, але не сприймаю будь-якої діяльності, спрямованої на руйнування. Ви ж враховуйте ще й той факт, що по-лтавці вже стомилися від політичних загравань, від хаосу, створеного колишніми мерами. Скажу відверто, що після розколу першої коаліції працювати стало легше. Фракції ВО «Свобода»,  партії «Батьківщина», «Самопомочі», «Рідного міста» і СДП обрали спільний шлях. Для всіх інших добробут міста виявився не пріоритетним. 

— Рік — це не так і багато, особливо в умовах, як ви говорите, хаосу. Чи вдалося щось зробити за цей період?

— Так. 2019-й  став безпрецедентним роком у відродженні  ЖКГ. Вдумайтеся в таке число: протягом року на різні комунальні підприємства міста закуплено понад 50 одиниць техніки: сміттєвози, асенізаційні машини, підйомники, трактори і снігоприбирачі, портативна мийка для сміттєвих баків, авто для перевезення безпритульних тварин, «екобус», який одразу став улюбленцем містян. Більшість техніки ми брали з навісним обладнанням, відвалами, щоб за потреби випускати її в поля чистити сніг. Закуплені пилососи для прибирання доріг і спеціальні пилососи для збору листя в парках. Ця феноменальна робота управління і профільного заступника підтримана всією нашою командою однодумців. 

— 50 одиниць техніки — це багато чи мало?

— У масштабах Полтави цього замало. Але зауважте, що це рівно на 50 одиниць техніки більше, ніж у попередні 20 років (сміється). Із цієї точки зору це дуже багато. І вже зараз на вулицях міста видно результат. Те ж саме щодо  транспорту. Комунальний електроавтотранс майже знищили на догоду приватним перевізникам. Результат ви бачили — шантаж і терор міста. Сього-дні ми закупили 11 нових автобусів, протягом року додасться ще 10, і 

40 тролейбусів  надійдуть до вересня. 60 одиниць нової техніки (до слова, зараз КП має 63 тролейбуси) за рік. Ми фактично на 100 відсотків  збільшуємо автопарк. 

Медична реформа — ініціатива Києва, яку реалізують на місцях

— Тобто ЖКГ стало пріоритетною галуззю в роботі міста?

— Не зовсім так. Точніше, зовсім не так. Нашою метою було не виокремити для роботи якусь одну сферу життя міста. Негайного втручання потребували, скажімо, й освіта та медицина. Спорту, культурі й туризму взагалі не приділяли уваги  десятиріччями. Я не уявляю, як вони взагалі виживали. Попереднє керівництво працювало в режимі латання дірок, які виникали через недбальство. Наша мета була в тому, щоб повністю перезавантажити місто. До того ж медична реформа поставила перед нами нові виклики. Знаєте, реформи вигадують і приймають у Києві, а їхня реалізація лягає на плечі органів місцевого самоврядування. Я загалом азартна людина, така ж у нас підібралася й команда. Якщо ми щось робимо в місті, значить, місто має бути на чільних місцях. Тому Світлана Нестуля, очоливши профільний напрямок,  також одразу взялася за реалізацію всіх проектів, які дали змогу перезапустити медичну галузь. Ми добре розуміємо, що сьогодні несемо відповідальність перед лікарями за розмір їхніх зарплат, а це  4 082 працівники у 12 закладах. З іншого боку — несемо відповідальність перед полтавцями за якість надання медичних послуг. Загалом за галузь у місті. Відтак ми мали створити умови для надання послуг найвищого рівня, а полтавці отримали змогу лікуватися в Полтаві за європейськими протоколами у відремонтованих лікарнях на новому обладнанні. Минулого року відремонтована значна частина найбільш затребуваних відділень у лікарнях міста. Наприклад, провели реконструкцію відділення спільного перебування матері й дитини в пологовому будинку,  головного корпусу 3-ї  міської лікарні, 2 поверху, відведеного під неврологічне відділення, у 1-й міській лікарні. У дитячій лікарні зараз повністю реконструюємо офтальмологічне відділення та відділення передчасно народжених.

— Трохи незрозуміло. Ремонти — це добре. Для пацієнтів. Але ви говорите, що ставите за мету підвищення зарплат медпрацівникам. Де тут зв’язок?

— Зв’язок якнайтісніший. Розумієте, від якості послуги залежить її вартість. Вартість цю оплачує лікарням НСЗУ —  Національна служба здоров’я. Тож чим кращі ми можемо надати людям послуги, тим вищою буде їхня оплата. І тим вищою буде зарплатня медперсоналу. Тож річ не лише в ремонтах. Це швидше питання комфорту. Лікувальну ж послугу надають з допомогою певного обладнання. Щоб зрозуміти масштаб, просто порівняйте: у 2019 році на закупівлю медичного обладнання було закладено 39 млн.  грн. Цього року ми заклали 132 млн. грн., тобто у сто разів більше. Це той інструментарій, який дасть змогу реалізувати реформу вторинної ланки медицини. 

Безкоштовне харчування — лише крапля в морі змін у сфері освіти

— А як щодо шкіл, дитсадочків? Цю сферу також курирує Світлана Нестуля.

— Ну, тут їй точно ніхто не дорікне. Світлана Іванівна — педагог зі стажем, вона знає потреби, а головне — всі слабкі та сильні місця галузі. І я можу щиро сказати, що пишаюся нашою командою, яка сьогодні очолює місто, яку вдалося об’єднати. По закладах освіти це дуже добре видно. Уявіть: за рік відремонтовано 42 школи та дитсадки. Це дахи, вікна, ганки й харчоблоки, це капремонти  фасадів і приміщень. У 74 закладах освіти встановлено системи протипожежної безпеки. Полтава — лідер за цим показником. І це важливо. Коли людина горить своєю роботою, то й робота, як то кажуть, горить. Ремонти — непомітна історія, їх помічають лише учні та батьки. Тому, напевне, найочевиднішим із досягнень стало безкоштовне харчування учнів молодшої школи. Ми обіцяли це зробити. І зробили. Кілька тижнів витратили на налагодження перевірок якості страв. Зараз усе працює, як годинник. Але, правду кажучи, гарячі сніданки — це лише крапля в морі всього, що сьогодні робиться в місті для розвитку освіти. 

Розвиток туризму — один зі способів побудувати  місто-сад

— Минулого року було чимало різних рейтингів. У багатьох із них Полтава в лідерах. Тримаєте марку?

— Намагаємося (сміється). Розумієте, місто розвивається, зростає добробут. Тому лідерство По-лтави з більшості напрямків неминуче. Це лише питання часу, що б там не говорили скептики. Наприклад, рейтинги «Фокуса» є авторитетними й дуже грунтовними. За комфортністю проживання ми в їхньому топ-10 четверті. Це ще не «бронза» навіть, але вже немало. Я особисто багато уваги приділяю розвитку туризму й усіх супутніх галузей. Ця робота не менш пріоритетна, і її потрібно робити. Туризм — це надходження до бюджету, це й інвестиції. У нас необмежені можливості в цьому напрямку. Історія, легенди, архітектура, колорит, непахане поле в напрямку гастротуризму, медичного туризму.

— Ееммм, медичного?

— Так. Розумію, що це звучить незвично. Але ні для кого не секрет, що в нас стоматологічна столиця. Безліч людей їдуть до Полтави  з-за кордону саме за цим. Тут дешевше. Так, це швидше ситуативна історія. Але за правильного  підходу, промоції вона може стати системною ланкою життя міста. Зараз плануємо великий міжнародний форум, щоб напрацювати комплексні рішення з лікарями, готельно-ресторанним бізнесом, перевізниками, турагентами. Уявіть, якщо вам дають змогу придбати путівку, у вартість якої включене проживання-харчування, лікування, а  бонусом буде екскурсійна  програма на період лікування. І тобі взагалі не треба ні про що думати. Є напрацювання й щодо деяких видів альтернативного туризму. Але всьому свій час. Поки що ж ми бачимо десятки позитивних відгуків від «тревел»-експертів, туристичних блогерів із різних міст та країн. Значить,  ідемо правильним шляхом. Залучення коштів від туризму — один зі шляхів побудови  міста-саду, як би банально це не звучало. Ви знаєте, що у США, наприклад, музеї приносять в економіку більше прибутків, ніж сільське господарство? Тому що є грунтовний підхід до галузі, а сама галузь постійно розвивається, йде в ногу з часом,  забезпечує потреби в атракціях людей різного віку з різними інтересами. Сьогодні ми працюємо над цим у Полтаві. Провели ремонти в усіх бібліотеках, музеях міста. Зараз починає діяти нова Туристична стратегія, Стратегія розвитку культури. 

Те саме стосується спорту. Ми повернули й зараз розпочинаємо ремонт палацу спорту «Спартак», який за 10 років в оренді став зразком недбальства. У 2019 році ми відремонтували всі ДЮСШ міста і продовжуємо цю роботу. Мало хто знає, що наші міські спортивні команди, які з усіх змагань привозять медалі та кубки, роками займалися й виступали в обносках, а інвентар діставали своїми силами  або робили самі. У минулому році ми закупили форму, амуніцію. Це вперше навіть не за 10 років. А зовнішній вигляд команди неабияк впливає на загальний дух, коли ти бачиш, що не гірший за інших. Усе це ігнорувалося роками, розумієте? 

— А про інвестиції можна детальніше?

— Ну,  тут ми також не пасемо задніх. Минулого року провели великий міжнародний форум. До цього напрацювали багато цікавих замальовок у Литві. Зокрема у Вільнюсі домовився з керівництвом їхнього провідного вишу — Вільнюського колегіуму — про співпрацю. Там готові щороку безкоштовно приймати на навчання десятьох кращих випускників Полтави. Це також своєрідна інвестиція в майбутнє. Адже це кваліфіковані кадри, які повернуться до Полтави й реалізуватимуть себе тут, розвиватимуть наше місто. Тетяна Юрченко дуже плідно працює в цьому напрямку. Постійно залучає міжнародні гранти, зокрема на освітні проекти. Тільки в межах співпраці з ПРОМІС та GIZ цього року отримаємо 750 тисяч євро. Перед цим отримали канадійський грант на навчання соціально незахищених людей. Уже два випуски слухачів пройшли тренінги з фрілансу. Також литовські партнери зацікавилися нашим 

аеропортом, хочуть побудувати вантажний термінал. Разом із торговою промисловою палатою налагодили співпрацю з Литвою в запровадженні у школах міста та області електронного щоденника в закладах освіти — програмного забезпечення, яке дає змогу батькам у режимі «онлайн»  відстежувати відвідуваність, успішність, рейтинги дітей, домашні завдання. Навіть те, коли та що їла дитина у школі. У цьому напрямку дуже багато роботи, яку реалізує профільна заступниця. 

— Звучить, як утопія.

— На жаль, у цьому наша проблема  — проблема полтавців. Ми за два десятки років так звикли, що навколо все погано, що не віримо в зміни на краще. Але ми їх бачимо. Бачимо перспективи, можливості і втілюємо їх у життя. Це і є запорука успіху. Це видно за розв’язанням системних проблем, які не розв’язувалися роками. Це і Кадетський корпус, і довгобуд на вулиці Боровиковського з обманутими інвесторами, і повернення «Спартака», і відновлення роботи комунальних підприємств. Рік—два  — і Полтава знову буде на перших шпальтах національних видань. У нас для цього є всі важелі: розумні управлінці, люди, бюджет та стратегія. Ще б трішки підтримки громади. Я розумію, що хочеться, аби все робилося, як за помахом чарівної палички, але так не буває. Говорять, якщо ти управляєш містом — значить, можеш усе. Я скажу так: можливо, усе. Але не все й одразу.