Як щасливо прожити у шлюбі півстоліття?

Подружжя полтавців Аркадія і Галини Славуцьких завжди привертає до себе увагу. І не лише тому, що їх часто можна побачити разом. Дивлячись на цих людей, розумієш, що вони щасливі в шлюбі: не набридли одне одному за довгих (а може, вони й швидко пролетіли) п’ять десятиріч, а навпаки, прагнуть більше часу проводити разом, пишаються одне одним.
Аркадія Матвійовича читачам «Вечірньої Полтави» представляти зайве. Із самого початку виходу газети ви можете бачити на її сторінках прекрасні фото Аркадія Славуцького, а іноді й читати його матеріали. Усе своє життя він присвятив фотосправі й журналістиці. Галина Борисівна відома, можливо, меншому колу людей, але від того не є менш талановитою. Вона інженер-конструктор, багато років працювала провідним конструктором у
НДІ «Емальхіммаш», має патенти на винаходи.
Зараз, коли обоє вже перебувають на заслуженому відпочинку, подружжя Славуцьких життєвого темпу не збавляє. Аркадій Матвійович продовжує писати й фотографувати, влаштовує персональні фотовиставки, які завжди викликають чималий інтерес. Адже він уміє не лише підмітити цікавий ракурс, а й протягом усього життя багато подорожує і, звісно ж, привозить цікаві фото з далеких мандрів. Галина Борисівна в усьому підтримує чоловіка, допомагає влаштовувати фотовиставки, відбирати до них роботи. Вона ж найперший глядач і критик. А ще вони займаються спортом: Аркадій Матвійович — на тренажерах, а Галина Борисівна віддана йозі, але і тренажерів не оминає — п’ять(!) разів на тиждень. Подорожують, читають. Одно слово, живуть повноцінним життям.
У таких пар завжди хочеться запитати: у чому секрет тривалого й щасливого подружнього життя?
— Нам не сумно одне з одним, — ділиться Галина Борисівна. — У мене завжди був значний технічний інтерес, а в Аркадія — значний творчий інтерес. І ми брали участь у професійному житті одне одного. Я й досі не знаю, на яку кнопку на фотоапараті треба тиснути, але як глядач оцінювала прискіпливо роботи чоловіка завжди.
— Він погоджувався з вашою оцінкою?
— По-різному бувало. Але ж я конструктор — людина прямих ліній, тож, коли він починав заперечувати у відповідь на мою критику, я просто розривала фото. Але це було по молодості… Власне, ми  не тиснули одне на одного, мовляв, роби так, як я кажу. А загалом бажання Аркадія підмічати нюанси, навчатися чогось нового і мене завжди надихало діяти.
— А як ви познайомилися?
— Мама мені завжди говорила: у транспорті не знайомся. Я ж зробила все навпаки. Ми познайомилися в автобусі, що їхав з Хорола до Полтави. Так вийшло, що наші місця були поруч. Я їхала у відрядження, а Аркадій  — на роботу.
— Чи довго «притиралися» у подружніх стосунках, чи ладили зі свекрухою?
— Я сама з багатодітної родини — у мене є ще молодших три брати і сестра, тож мені не звикати до того, що в домі багато людей. А з мамою Аркадія Зоєю Майірівною я завжди ладила. У мене була найкраща свекруха — вона ніколи не втручалася в наші стосунки. Навіть коли ми з чоловіком через щось сперечалися, вона просто ішла до іншої кімнати. А я покип’ячуся трохи й заспокоююся. І батько Аркадія — Матвій Моїсейович — був чудовою розумною людиною. А взагалі-то секрет нашого подружнього щастя — це мій Аркадій. Він дуже сімейний. Останнім часом через мої проблеми зі здоров’ям мене навіть з кухні витіснив.
— Тобто сам готує?
— Так, він такі чудові борщі варить, а рибу яку фарширує… Хоча, коли ми одружилися, навіть яєчні підсмажити не вмів.
— У вас є дві доньки й дві онучки, чим вони займаються?
— Так, Аркадій Матвійович перебуває у розкішному квітнику. Донька Лариса — дизайнер інтер’єрів, а також організовує тематичні екскурсії за кордон. Тобто набирає групу за інтересами, з’ясовує, що людям цікаво, і готує індивідуальну екскурсію з архітектурними й дизайнерськими подробицями. Донька Люда — майстер-технолог із фарбування волосся. Співпрацювала з французькою фірмою «Л’Ореаль», проводить майстер-класи. Онучка Даша — майстер манікюру, зі своїми дизайнерськими проектами навіть потрапляла на сторінки журналу «Космополітен». Молодша онучка Оля нині навчається на архітектора в Барселоні.
— Усі дуже творчі люди. І все ж повернімося до вашого секрету подружнього щастя. Я мало знаю вас, Галино Борисівно, але достатньо спілкувалася з Аркадієм Матвійовичем. Він завжди дуже тактовний, у хорошому настрої, має безліч ідей. І от у мене виникає запитання: а посваритися з ним узагалі можливо?
— Можливо. Але, знаєте, сварки виникають зазвичай на порожньому місці, тому ми швидко миримося й не запам’ятовуємо, через що сварилися. У нас є багато інших цікавих занять. Займаємося спортом у центрі соціального обслуговування Шевченківського району. Там чудові зали для занять, тренажери й тренери. Любимо їздити на екскурсії за програмою «Аби не дома». Так відвідали вже чимало цікавих місць в Україні. Полюбляємо й тематичні екскурсії Полтавою, коли розповідають про знаменитих жінок або про кулінарні пристрасті полтавців у різні часи. Зрештою завжди можна й книгу почитати. Ми ж із того покоління, яке привчили читати.
А загалом, коли в мене допитуються про секрет сімейного щастя, то я завжди говорю, особливо молодим дівчатам: цікавтеся тим, що цікавить вашого друга. Пристрасть може доволі швидко минути, тому дуже важливо бути не лише подружжям, а й друзями.
Оксана КЛОЧКО
«Вечірня Полтава»
Фото із сімейного архіву подружжя Славуцьких