Спасибі Олександру Удовіченку і його команді за вуличне освітлення Огнівки!

Дорога редакціє! Дуже прошу вас надрукувати мого листа, оскільки хочу подякувати людям, які подарували нам, жителям мікрорайону Огнівка, світло. 

Ми жили в темноті багато років. На нашій Огнівці будинки збудували, а вулиць не освітили. Так воно й залишилося, і куди б ми не зверталися, нам казали: «Ну, що ми зробимо? Там не повинно бути світла, бо ні стовпів немає, ні кабелів не прокладено». Коротше, відмахувалися від нас, як від настирливих мух. Тим, хто молодший, було трохи легше, а ми, літні люди, боялися виходити увечері на вулицю. Не видно ж нічого, а ходимо ми вже, та яке там ходимо — повзаємо. Думали, що так і не дочекаємося світла.

Коли влітку бачимо: при-їхали електрики, але ми до цього спочатку несерйозно поставилися, мовляв, покрутяться, руками розведуть, та й годі. Але пізніше привезли стовпи, приїхала автовишка — і вже біля школи горять ліхтарі. Потім почали освітлювати наступну вулицю. Сказали: «Будемо всю Огнівку робити світлою, досить вам у темряві сидіти». Так ми дізналися, що це справа Олександра Удовіченка і його команди. Ми про Удовіченка знали тільки хороше ще з часів, коли він обіймав посаду голови облдержадміністрації. Правильно кажуть, що людина не змінюється. Він зібрав біля себе працьовиту команду, зокрема до нас на Огнівку приїжджали Олексій Чепурко і Роман Кикоть. Саме вони організували всі роботи, за що їм велике спасибі. Відразу видно, що в людей господарське око і міцна хватка, що прийшли вони не обіцянками по губах мазати, а працювати. Такого в Полтаві давно не було, ще від часів Анатолія Кукоби, а тому Олександр Удовіченко став би дуже хорошим очільником міста. Підтримую його обома руками, і всі наші огнівці, думаю, теж.

Із повагою

Ганна Паламарчук, 

пенсіонерка