Окрилена музикою та наукою

Вона обрала в житті два шляхи професійного зростання й гармонійно переплела їх між собою, створивши симбіоз, який і в столиці нечасто можна зустріти, а для Полтавщини взагалі є унікальним, — заслужена артистка України та доктор наук. Вона — це Наталія Сулаєва. Декан психолого-педагогічного факультету Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, хормейстер і солістка українського народного хору «Калина» .
Із піснею по життю
Обрати таку життєву дорогу Наталії Вікторівні судилося, мабуть, самою долею. Педагогіка й музика йшли з нею поряд від самого дитинства: любов до роботи з молодим поколінням вона перейняла від неньки-вчительки, а від батька — любов до гарної пісні.
— Наталочка почала співати раніше, ніж говорити, — пригадує її мати Надія Тітенко. — У дитячому садочку виступала під час святкових ранків. Коли переїхали до Кобеляк, пішла в музичну школу, брала участь у різних концертах, конкурсах, отримувала грамоти. Щоправда, класі в третьому вирішила її більше не відвідувати. Але тут уже батько наполіг. Вона тоді послухалася і нині дуже вдячна, що не дозволили кинути навчання.
Музикою Наталія Сулаєва живе. Нею надихається, із нею відпочиває. Із піснею встає, із піснею лягає, особливо тоді, коли намічається якийсь концерт. Та й на кухні, готуючи їсти, наспівує. Мабуть, тому надзвичайно смачні з її рук виходять борщі, салати, млинці та багато інших страв. За словами друзів, так, як Наталка, ніхто не готує козацького кулешу. А під гарну пісню — чи народну, чи естрадну — він стає ще добрішим. Та й коли рідня збирається в батьків, без співу не обходиться. То лірична «Цвіте терен…» у хаті лунає, то жартівлива «Посіяла василечки».
Остання, до речі, була написана спеціально для Наталії Вікторівни засновником і незмінним керівником хору «Калина», до якого вона належить уже понад 30 років, Григорієм Левченком. На сьогодні для видатного хорового диригента, композитора та педагога співачка давно стала не просто студенткою, у якій він свого часу розгледів величезний талант, не просто солісткою, чий голос підкорив не лише вітчизняну публіку, а й концертні зали Австрії, Франції, Швейцарії та інших держав, не просто прикладом рідкісного для самодіяльних колективів явища, а носієм особистого звання заслуженої артистки (із 2009 року).
— Вона мій друг-соратник, — говорить Григорій Семенович. — Це незвичайна людина. На сього-дні «Калини» без Наталії Сулаєвої я просто не уявляю! Вона прекрасний хормейстер, люди її шанують. Надзвичайно працелюбна, й такою була завжди. Наталка не пропустила жодного заняття в хорі. Я не знаю, коли вона встигала навчатися.
Підкорила вчену раду й розумом, і голосом
Допомагаючи Григорію Левченку в роботі з творчим колективом, Наталія Вікторівна захистила разом із тим кандидатську дисертацію на тему «Підготовка майбутнього вчителя початкових класів до використання дидактичної мистецької гри у навчально-виховному процесі», а потім і докторську — «Неформальна мистецька освіта майбутніх учителів у художньо-творчих
колективах».
— Захоплена новими ідеями, на роботу над першою дисерта-цією та її захист Наталка витратила вдвічі менше часу, ніж це передбачено терміном, — розповідає чоловік Юрій Сулаєв. — Велику роль у цьому відіграла й науковий керівник Марія Лещенко. Вони споріднені духом — обидві креативні, ініціативні, емоційні. У них вийшов гарний творчо-науковий симбіоз. Кандидатська далася Наталці легко. Усі члени вченої ради висловлювали своє захоплення її роботою, новинками, які були прописані, і презентацією, яку вона підготувала.
Здавалося б, тоді були створені всі передумови для того, аби легко подолати й наступну сходинку. Наталія Вікторівна з ентузіазмом занурилася у вивчення думок світових лідерів галузі з обраної теми, передових технологій, методик, знайшла новинку, яка могла б бути корисною людям, науці, але…
— Коли вже планувався захист, у комп’ютер потрапив вірус, знищилися майже всі файли дисертації, — зазначає Юрій Васильович. — Це величезний обсяг роботи! Дружина тоді пережила справжній стрес. Та вона сильна, цілеспрямована, ніколи не здається, ні перед чим не пасує. Їй довелося відновлювати втрачене практично з нуля, писати докторську заново, забуваючи про їжу та сон, не рахуючись із власним здоров’ям. І вона таки
зуміла завершити дисертацію до визначеного терміну. Наталчиному захисту аплодувала вся вчена рада, а це — світила науки, академіки. Після завершення хтось зауважив: «Це неймовірно, що людина поєднує в собі такий науковий потенціал і талант співачки!». А один з академіків попросив Наталку виконати українську пісню. Вона заспівала куплет із приспівом, і члени вченої ради їй навіть підспівували.
Життя в русі
Надзвичайна працездатність, енергійність, активність — одні з основних рис Наталії Сулаєвої. Вона завжди в русі: бере участь у житті школи, університету, творчих колективів, завжди щось придумує, аналізує, пропонує, цікавиться всім новим, що трапляється на життєвому шляху. Її робочий день починається о шостій—сьомій годині ранку й закінчується близько опівночі, а з двох вихідних один, як правило, Наталія Вікторівна проводить у поїздках — її запрошують на фестивалі, конкурси, концерти як члена журі або співачку.
— Ми з нею дуже часто зустрічаємося на таких заходах, оцінюємо виступи, спілкуємося, обговорюємо спільні проекти, — ділиться директор Полтавської дитячої музичної школи № 1 імені П. І. Майбороди Євген Дудник. — Співпрацюємо багато. Наталія Сулаєва — прекрасна співачка. Вона може виконати будь-який твір. У неї гарний голос. Із нею приємно, легко, зручно працювати. Вона справжній талант!
— Ми звикли бачити Наталку солісткою народного хору, чути народні або авторські, стилізовані під народні, пісні у її виконанні, — зазначає поетеса Марія Бойко. — У неї це виходить досконало. Наскільки я знаю, люди, які співають народними голосами, рідко погоджуються на виконання творів в іншому стилі, адже таке мало кому вдається. Це унікальне явище. І таку унікальність уособлює в собі Наталія Сулаєва. Нам із Сергієм Вовченком вдалося вмовити її заспівати романс. Я так розумію, що їй цього справді хотілося — спробувати щось нове. Так народилася пісня «Я твоя». Вийшло дуже класно, вдало, яскраво, потужно. Мені захотілося зробити для неї цілу програму таких творів. Та й не тільки мені. Інші автори тепер теж пропонують їй пісні в цьому стилі. Наталка, яка виконує романс, зовсім інша — стримано вишукана пані.
— Я не знаю, звідки вона на все це бере сили, як встигає стільки гарного та корисного зробити, — зауважує декан факультету технологій та дизайну ПНПУ імені В. Г. Короленка Валентина Титаренко. — У неї надзвичайно багато досягнень. І при цьому вона залишається простою та щирою в спілкуванні.
Як кажуть рідні, друзі, колеги, Наталія Вікторівна для оточення — це джерело, яке дарує енергію всім навколо. Вона надихає, вражає, заворожує, веде за собою, слугує прикладом для багатьох людей.
— У ній відчувається така справжня українська щирість, — зауважує завідувач кафедри дошкільної освіти й подруга Олена Гнізділова. — Наталка уважна і до проблем, і до позитиву, що її оточує. Це сіяч добра, толерантності. Вона дуже виважена, намагається не образити ні словом, ні вчинком. Підтримує студентську молодь і працівників. Відкрита до розмови, вона чує людей. Завжди ввічлива, усміхнена. Разом із тим як керівник і фахівець вельми вимоглива. Однак ні я, коли була студенткою, ні ті, хто нині навчається у виші, її ніколи не боялися, навпаки, глибоко поважали й поважають та намагаються не підвести. От і тепер, коли треба виконати якусь роботу, я прошу колег: «Зробіть так, щоб Наталії Вікторівні не було за нас соромно». Вона для мене є уособленням не лише талановитої артистки, блискучого науковця, гарного керівника, а ще й надійної, вірної подруги.

Микола Степаненко, ректор ПНПУ імені В. Г. Короленка:
— Якщо говорити про Наталію Сулаєву, то варто передовсім вирізнити її як особистість — яскраву, різнобічну, якій Бог уділив і розуму, і талант неабиякий дав. Вона вміло поєднує освітню діяльність із мистецькою, що вдається не всім. І обоє її крил — освітнє й мистецьке — потужні та взаємодоповнюють одне одного.
Вона відомий в Україні вчений, який досліджує проблему неформальної освіти. Із формальною освітою в нас усе гаразд. Ми вже розставили акценти в цій царині. Є традиція, є якісь новаційні моменти. Що ж до неформальної освіти, то це така ще цілина, яку треба орати, віднаходити в ній опорні точки, на яких можна було б вибудувати успішну концепцію. Поки що універсальної, утрадиційненої версії немає. І тут Наталія Сулаєва по-своєму поглянула на проблему. Її дослідження, що по-особливому важливо, максимально прагматизоване. Вона не винаходила теоретичних постулатів, а вкладала чинну теорію в практичне русло та з власного досвіду описувала, як може здійснюватися ця неформальна освіта, зрозуміло, на її погляд. І цим самим піднесла престиж нашого університету.
Ми вирізняємося з-поміж інших закладів тим, що в нас добре представлена мистецька діяльність. Дбаємо про двоє начал у студентів — інтелектуальне й духовне. Наталія Сулаєва сама інтегрує в собі цю інтелектуальність і духовність, підготувала численні розвідки про це, порекомендувала іншим власний набуток і доробок її колег. Факультет, який вона очолює, має багато спеціальностей (це й образотворче мистецтво, і музика, і хореографія, й інші), а мистецький фах потребує неабиякого підходу, щоб його належно зреалізувати. Я пропонував Наталію Вікторівну на посаду декана тому, що вважаю: такий факультет повинна очолювати людина, яка є і науковцем, і митцем. І їй удається успішно керувати цією «державою в державі», позаяк вона знається на цій справі, відчуває її всіма фібрами душі, любить безмірно й прагне, аби факультет узяв високу й освітню, і мистецьку, і наукову планку. Упевнено заявляю, що психолого-педагогічний достойно представляє себе в нашому виші. Якби його поставити на всеукраїнський обшир, то й там він не поступився б знаним навчальним закладам. Хоча мені як керівникові подеколи й нелегко співпрацювати з Наталією Сулаєвою. Легко — із тими, хто бездоганно виконує вказівки, а цікаво — із опонентами, які висловлюють свій погляд, пропонують власний варіант розв’язання тієї чи тієї проблеми. Наталія Вікторівна завжди критична в судженнях і діях. Якщо вона запримічає якусь дисгармонію, говорить про це. Але важливий результат. Діалог — момент народження істини, зітканої з кількох думок. Коли вони зливаються, постає щось довершене, чого зовсім не було або що заграло новими барвами, вияскравилось.
А голос Наталії Сулаєвої! Вона не аматор — вона справді заслужена артистка. Якщо інших навчають цього впродовж років у вишах, вона це мистецьке ремесло опанувала самотужки й на сьогодні на сцені не поступається маститим виконавцям ні технікою, ні акторською поведінкою. Це абсолютно сформований митець. І впізнаваний. Її голос вирізняється з-поміж інших, її безпомильно ідентифікують в артистичному істеблішменті.

Олена СВІТЛЕНКО