Тренер із Полтави пройшов навчання в академії «Шахтаря» і мріє про Лігу чемпіонів

Тренер полтавської команди «Нафтогаз» Дмитро Мілько пройшов відбір серед 800 конкурентів, навчався в одній із кращих футбольних академій Східної Європи і тепер готовий реалізувати отриманий досвід на практиці. Про це і розповідає у розмові із журналістом 0532.ua.

Про дзвінок із «Шахтаря», учителя з «Барселони» та роботу з «ПСЖ»
— Дмитре, як ви потрапили на навчання до академії «Шахтаря»?
— Оголошення про те, що «Шахтар» шукає тренерів для дитячої академії, я знайшов в Інтернеті. За 5 хвилин написав і відправив резюме. Розумів, що це соціальний проект, тому не був певен, що туди можна потрапити. Але мені зателефонували. Відбулася 30-хвилинна розмова. Представники академії «Шахтаря» цікавилися моїм рівнем як тренера, знанням англійської. Потім прислали психологічні тести, які мали визначити, наскільки я відданий футболу, наскільки готовий працювати. Найскладнішим став третій етап — відеоаналіз. Потрібно було розібрати по кісточках  футбольний матч, виокремити різні пункти та аспекти. Було складно, на цей аналіз я витратив дві ночі. Потім мене запросили на базу «Шахтаря» у село Щасливе під Києвом, де знаходяться тренувальні бази для дубля, команд U-21, U-19 та дитячої академії. Там я проводив тренування для дітей віком 13—14 років. Вже після цього мені подзвонили і сказали, що я потрапив в 23 кращих із 800 чоловік з усієї України.
— Чого вас навчали в академії?
— Навчальний процес складався із чотирьох модулів. Перший модуль — тактика. Цікаво, що навчання для нас проводив Хорхе Раффо, який свого часу працював директором одного з філіалів академії «Барселони». Нас знайомили не лише з тренувальним процесом. Ми дивилися, як функціонує академія загалом. Наступний модуль стосувався планування. Нам розповідали про збори, трансфери, операційні моменти, загалом менеджмент клубу. Третій модуль, дуже цікавий, був присвячений психології, емоційному інтелекту. Із нами займалася відомий бізнес-тренер Олена Сисоєва. Навчали нас, як впливати на емоції інших, було багато тренінгів, практичних занять. Четвертий, заключний модуль — це, власне, відеоаналіз. Ми дізнавалися, як готуються до матчу, як розбирають суперника по кісточках. За час навчання отримав такі знання, які за жодні гроші не купиш. Впевнений, що все засвоєне застосую як тренер на практиці.
У «Шахтарі» мене вразила системність. Там кожен на своєму місці. Є правильний підхід до кожного футболіста. Є певна модель, стратегія на майбутнє. І це дає результат, коли академія випускає таких футболістів, як Зінченко, Коваленко. Там кожен професіонал. Люди люблять те, що вони роблять. Із нами ділилися інформацією з палаючими очима. За це я їм надзвичайно вдячний.
— Розкажіть про свій тренерський досвід: які команди тренували, які маєте досягнення?
— Розпочинав із тренування команди «ПСЖ» — полтавських спортивних журналістів. Через рік вирішив створити власну команду та заявитися на чемпіонат міста Полтава. Моя новостворена команда «Бастіон» після 17 турів завершила сезон на першому місці, і ми сходу виграли чемпіонат міста. Це унікальне досягнення. Наступного року я вирішив створити нову команду. Якраз з’явилися спонсори, які мене підтримали, і ми організували команду «Нафтогаз». У першому ж сезоні ми стали другими на чемпіонаті міста, завоювавши срібні медалі. Я задоволений результатом і бачу, що отримані мною знання вже приносять користь, бачу зрушення у грі. Я застосовую новинки у тактиці, тренувальному процесі. Приємно, що хлопці це сприймають.
— У чому секрет цьогорічного складу «Нафтогазу»? Друге коло ви провели неймовірно і зупинилися лише за крок від чемпіонства.
— Сезон був дуже цікавий. Він, власне, іще триває, адже ми граємо у розіграші Кубка міста. Було 22 складних поєдинки у чемпіонаті. Щотижня — гра і тренування, тактичні заняття. Перше коло команда провела не так вдало — ми фінішували на 5-му місці. Натомість у другому колі ми стали єдиною командою, яка виграла всі матчі! А ще у грі з «Атлетиком» встановили рекорд та забили гол вже на 10-й секунді. Дуже приємно, що на деяких матчах не було вільних місць. Заради них і існує команда. Я радий, що вдалося об’єднати усіх: і колектив, і спонсорів, і друзів, і рідних, які нас підтримують. Тому і є розвиток.

Про дитячу команду, рівень полтавського футболу та Лігу чемпіонів
— Про що мрієте як тренер? Яку вершину хотіли б підкорити?
— До всього потрібно йти поступово. Чемпіонат міста я вже виграв. Були думки про те, щоб зробити заявку на чемпіонат області. Певен, що ми з найсильнішими командами області були б у трійці кращих. Також наступного року хочу зайнятися дитячим футболом і спробувати себе в ролі тренера дитячої команди. Набрати групу дітлахів 9—10 років. У цьому віці важливо правильно розвивати дитину. Технічні навички, соціальні, психологічні — не лише фізично. Як тренер мрію про Лігу чемпіонів. Хотів би відчути атмосферу цього турніру ізсередини.
— Що потрібно тренеру, щоб очолити серйозний професійний клуб? Сертифікати, дипломи?
— Окрім сертифікатів та дипломів, потрібні знання, постійне навчання, практика, спілкування з іншими тренерами. Для тренера важливо не зупинятися, потрібен і щасливий випадок. В українському футболі є молоді та амбіційні люди. У нас на навчанні були 23 однодумці, які знають футбол. Колись тренери старшого покоління вже відійдуть, і такі люди прийдуть в український футбол.
— Як ви оцінюєте рівень футболу в Полтаві?
— Загалом досить високий. Візьмемо навіть рівень чемпіонату міста. Цього року було 6—7 сильних команд, які боролися за призові місця. Такі матчі, як «Нафтогаз» — «Зоря-Ворскла», «Нафтогаз» — «Легіон», на мою думку, відповідали першій Лізі чемпіонату України. Також футбол у місті стає цікавішим та видовищнішим завдяки професіоналам, які після завершення кар’єри приходять грати за аматорські команди.