Підтюпцем по життю

30 серпня відзначила 80-річний ювілей 25-кратна чемпіонка України з лижного спорту серед ветеранів, багатократна чемпіонка України з марафонського і супермарафонського бігу Анастасія Дойнікова з Миргорода.
«Я не люблю такі дати святкувати, бо це ближче до фінішу. А я ще хочу стартувати, і не один раз», — говорить ювілярка.
Тож свій день народження Анастасія Іванівна провела на тренуванні. Спочатку займалася з інструктором на тренажерах, затим греблею на човні, плавала в Хоролі, а закінчила 8-годинний спортивний марафон катанням на… спортивних  роликах. І це при тому, що 4 місяці тому вона зламала дві кістки на одній нозі. «Все на диво чудово зрослося, і я поспішаю якомога швидше ввійти у форму: бігати, стати на лижі», — говорить Дойнікова.
Спортом Анастасія Іванівна займається з дитинства. Вона народилася в Магадані, де місцевість переважно бугриста й скалиста, тому подолання перешкод стало звичною річчю для неї. Будучи студенткою Омського інституту фізкультури, всерйоз захопилася походами в гори. Вершини Криму й Карпат сходжені нею у довжину й ширину. А в 71 рік здійснила свою мрію — підкорила Ельбрус. До 75-річчя подарувала собі підйом на Казбек — одну з найскладніших гірських вершин.
Але, каже, основа будь-якого виду спорту, навіть парашутного, — це біг. Він добре тренує серцево-судинну систему. Тому, де тільки може,  говорить про те, що до шкіл необхідно повернути бігові норми, бо діти ростуть слабкими. Сама ж Дойнікова 10 кілометрів пробігає менше, ніж за годину. Це її щоденна норма. У 59 років вона ризикнула пробігти одразу 100 кілометрів по Поясу Слави навколо Одеси на честь звільнення міста від німецько-фашистських загарбників і вклалася в 13 годин. Наступні 12 разів були для неї на годину коротшими.  Бувало, травмувалася. У такому разі Анастасія Іванівна майже щодня включає до свого раціону холодець, як от зараз, і регенерація кісток відбувається доволі швидко.
Колишній інструктор ЛФК миргородського курорту Анастасія Дойнікова уже давно не рахує своїх нагород. Говорить, що вони її ніколи не цікавили. Медалі складає у господарську сумку й веде їм облік на… кілограми. Нині в неї 5 кілограмів  «золота», «срібла» та «бронзи». «Чомусь у нас так: пішов на пенсію, сів на лавочку, рік пожив — і до побачення. А треба рухатися, спілкуватися, коротше, жити», — переконана іменинниця.
Хоча секрет її такого активного способу життя, певно, не лише в натренованості, а ще й у генах. Предки баби Насті по жіночій лінії доживали до 90, 100 і більше років.
Фото автора