Грай, кобзарю, грай!

Щоб послухати Національну заслужену капелу бандуристів України імені Георгія Майбороди, залюблені в народну пісню (якщо їм дають змогу статки) інколи вирушають в Австралію, Чехію чи Америку. Бо саме по тих краях здебільшого гастролює цей уславлений колектив. В Україну, додому, він заглядає вкрай рідко. Можна сказати, як сонечко. Всюди він нарозхват. І це не дивно. Національна капела бандуристів — унікальний, колоритний і самобутній колектив, аналогів якому немає в світі. Недаремно його називають гордістю України, її візитною карткою.

Один приятель із Торонто розповідав, що понад три години простояв у черзі, аби купити квиток на виступ цього колективу. І подібна ситуація спостерігається всюди, де б він не гастролював. І от цей прославлений колектив у повному складі прибув до Кобеляк. Прибув, аби виступити з новою програмою та вшанувати пам’ять одного з очільників капели за часів німецької окупації — Героя України, композитора, диригента Григорія Китастого. Він, по суті, створив новий колектив — капелу бандуристів імені 

Т. Г. Шевченка.  А народився й виріс майбутній композитор у Кобеляках. Варто зазначити, що виступ капели перетворився на справжнє свято, яке могло б стати подією не лише обласного, а й всеукраїнського масштабу. Сценічна культура і професіоналізм виконавців просто вражали. Артисти викликали стільки емоцій, що глядачі просто стогнали, чи то пак, голосили криками «біс», аби надовше утримати виконавців на сцені. Оплески не вгавали по кілька хвилин, і бандуристам доводилося ще й ще виходити на сцену, яку вони щораз наповнювали піснею і любов’ю! 

Костянтин БОБРИЩЕВ

Фото автора