Нове прочитання шедевра Антуана де Сент-Екзюпері

10 березня на сцені Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені М. В. Гоголя відбулася дипломна вистава студентів 4 курсу Полтавського коледжу мистецтв імені Миколи Лисенка, які навчаються за спеціальністю «Сценічне мистецтво». У глядацькій залі майже аншлаг: поціновувачі театрального мистецтва  різного віку зібралися поринути у світ «Маленького принца» Антуана де Сент-Екзюпері.

Алегорична повість-казка для дорослих, головний герой якої простими словами розкриває глибини людської душі, з часу своєї першої публікації 6 квітня 1943 року стала частиною сучасної культури і розлетілася на цитати: «У кожної людини свої зорі», «Причепурився сам уранці, причепури гарненько і свою планету», «Ми відповідальні за тих, кого приручили», «Слова тільки заважають розуміти одне одного», «Твоя троянда така дорога тобі тому, що ти віддавав їй всі свої дні», «Головного очима не помітиш — головне помітиш тільки серцем». 

Напевно, немає в світі людини, яка б не знала головного героя твору — хлопчика із золотим волоссям, загадкового жителя астероїда Б-612.  «Маленький принц справді існував, ось вам докази: він був славний, він сміявся і хотів баранця, а як тобі хочеться баранця, то ти існуєш»… Гарне визначення факту існування, правда ж? 

Через 76 років після своєї першої публікації «Маленький принц» — найвідоміший твір Антуана де Сент-Екзюпері — продовжує залишатися джерелом мудрості й натхнення. Філософська повість-казка перекладена понад 180 мовами, за її мотивами знято фільми, написана музика. Твір  не раз знаходив втілення на театральній сцені і в кінематографі, проте режисери знову й знову звертаються до нього.  За словами Олександра Любченка, заслуженого артиста України, художнього керівника курсу, режисера-постановника інсценізації, головна мета вистави (випускного іспиту) — утвердження істинних цінностей людського буття. Нове прочитання маленького шедевра Антуана де Сент-Екзюпері запропонували молоді актори Дарія Ждан, Владислав Учайкін, Софія  Берлим, Поліна Чорненька.  

 «Маленький принц» виявився справжньою перевіркою сил для випускників: головний герой п’єси — Маленький принц (Дарія Жадан) — перебував на сцені протягом усієї постановки, змінювалися лише його співрозмовники. Владиславу Учайкіну (Льотчик, Король, Ліхтарник), Софії Берлим (Троянда, Географ, Лис),  Поліні Чорненькій (Честолюбець, Змія) доводилося швидко перевтілюватися та приміряти на себе абсолютно різні образи. Актори працювали природно, майже без награності. 

Маленький принц Дарії Ждан випромінював внутрішнє світло. Акторці вдалося створити зворушливий образ, яскраво, талановито подати широку амплітуду психологічних переживань головного героя, розчулити до сліз глядачів поєднанням тонкого психологізму, лірики й трагізму. 

Владислав Учайкін був надзвичайно схвильований і натхненний, відвертий і щирий в образі Льотчика, абсолютно достовірний у ролі Короля  (уособлення властолюбця) та в епізоді з Ліхтарником, в якому Антуан де Сент-Екзюпері пророчо описав сучасний тип буття.

Примхлива, кокетлива, гордовита красуня-Троянда, яка маніпулює своїм коханим доти, доки не втрачає влади над ним, мудрий Лис, який вчить Принца почуватися відповідальним за близьких і коханих, Географ — пихатий кабінетний псевдовчений, відірваний від життя, який хизується титулами, а сам не зробив жодного відкриття, бо не знає життя і не є творчою натурою, — усі створені Софією Берлим образи героїв де Сент-Екзюпері вийшли переконливими, неймовірно яскравими, часом гротескними.

Тендітній Поліні Чорненькій чудово вдалося створити і стереотипний  образ Честолюбця (втілення такої узагальненої людської риси, як прагнення слави й обожнювання), а також архетипічний образ Змії, яка довершує процес дорослішання та мудрішання Маленького принца, його «очищення» (дематеріалізації) від тлінного тіла, вивільнення чистого духу і допомагає повернутися додому, тобто відродитися заново.

Гармонійне поєднання вдалих світлових ефектів і музики створювало ту атмосферу сценічного дійства, яка дала змогу глядачеві подивитися його на одному подиху. Вистава вийшла самовідданою і чесною, пронизливою до мурашок по тілу і відчайдушно людяною. Акторам — випускникам коледжу   — вдалося  піднятися до тонкого психологізму, порушити вічні питання, куди прямує людська цивілізація і всесвіт, що таке суспільство, справжні й фальшиві цінності, місце людини в житті, боротьба людяного й бездуховного начал, значення краси, дружби у світі. Однак найбільш важливими є питання про те, як повернути людям духовну сутність, яку вони втратили, як зробити їх щасливими, як вивести людину, котра загубилася у темряві, на правильний шлях.

Дипломна робота «лисенківців» продемонструвала відмінну фахову підготовку молоді, високий рівень отриманих ними під час навчання знань і навичок, зокрема сценічної мови, пластики, музичності, уяви й фантазії. Присутні на виставі члени Державної екзаменаційної комісії та пересічні глядачі були підкорені щирістю й артистизмом молодих виконавців. У залі лунали гучні оплески, захоплені вигуки «Браво!», акторам і режисеру дарували квіти. 

Марина ПОПКОВА