Народна артистка іде в народ

Уже не вперше на прохання бібліотекарів та читачів народна артистка України, провідна солістка Полтавської обласної філармонії Наталія Хоменко виступила в звичайній міській  бібліотеці. Раніше вона вже виступала перед читачами полтавських міських бібліотек-філіалів № 4 і № 10, тепер виступила в бібліотеці-філіалі № 7, що в мікрорайоні Половки. На Половках бібліотека — єдиний заклад культури, водночас бажання відвідувати культурні заходи, зокрема концерти у жителів мікрорайону дуже велике. До бібліотеки-філіалу № 7 приходить багато жителів Половків похилого віку, які, мешкаючи в будинках поряд з бібліотекою, у змозі дійти сюди, але добиратися далі  громадським транспортом для багатьох із них них уже фізично складно. Так що доводиться бібліотеці брати на себе функції й з організації концертів для ветеранів, поєднуючи такі заходи з популяризацією книг.

От і Наталія Хоменко, згодившись виступити перед користувачами цієї бібліотеки, не тільки пісень їм співала, а й вела з ними розмову про творчість відомих полтавок, на чиї вірші виконує пісні. Наталія Сергіївна сказала, що у неї вдома є багато поетичних збірок полтавських поетес, особливо вона полюбляє вірші Марії Бойко та Тетяни Домашенко.

— Один вірш Марійки Бойко — глибинний, народний — так запав мені в душу, що я сіла і… заспівала, — згадує народна артистка. 

Цей вірш став піснею в репертуарі Наталії Хоменко. У пісні є слова: «Співанками собі щастя у дім закликаю…». Це справді давня народна традиція, закладена в корінні народу: співати веснянок, згадуючи зокрема пташку жайворонка... Цю пісню Наталія Хоменко виконала для читачів бібліотеки акапельно. А під час виконання інших пісень їй акомпанував баяніст. 

Наталія Хоменко на сцені вже 50 років. Як і раніше, вона залюбки сама шиє і вишиває для себе сценічні костюми. Завжди має красивий, моложавий вигляд — важко повірити, що їй уже стільки літ. Але якщо 50 років на сцені — значить, ще плюс… Але не будемо рахувати, бо це неважливо.

Народна артистка у прекрасній формі, і вона справді народна. Проста з усіма, доступна у спілкуванні. Ось і в бібліотеці-філіалі № 7 вона співала не лише на імпровізованій сцені, а й виходила прямо в міжряддя зали, до глядачів, яким подарувала свій концерт, пропонувала співати разом з нею. Багато хто з радістю підхоплював її пісні.

Цього дня у бібліотеці прозвучало багато різних пісень — насамперед українські народні, а також пісні часів Другої світової війни та надзвичайно популярні твори відомого композитора української діаспори в Канаді Богдана Веселовського. Наталія Сергіївна виконала й пісню у ритмі танго, шансон. 

Ідучи в ногу з часом, артистка, чий репертуар побудований насамперед на народній основі, сміливо експериментує. Вона збагачує його перлинами світового пісенного мистецтва і доносить ці перлини до народу. 

— Наші роки швидкоплинні — не встигаєш оглянутися, а вже наступний рік минає… Уже й діти виростають, онуки піднімаються… А нам усе ще співати хочеться, — з посмішкою сказала вона глядачам на завершення свого концерту. 

Наталія ЖОВНІР

Фото автора