Символічні янголята з фріволіте були освячені й відправлені разом із балаклавами на фронт

У конференцзалі Полтавського художнього музею (Галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка відбулася виставка майстрині з Полтави Катерини Калініченко, яка повернула в наше місто древнє мистецтво фріволіте, та її учениць. Цікаво розповіла про фріволіте директор музею Ольга Курчакова: «У XVIII столітті ніде, особливо в Україні, не можна було побачити плетиво фріволіте. Тільки в середині XIX століття це мистецтво прийшло до нас. Рукавички, сумочки, накидки, парасольки, виконані в техніці фріволіте, називали «барською витівкою».
Речі, створені в техніці фріволіте, — чудова окраса для оселі. Їхня краса, елегантність, вишуканість надають будь-якій домівці затишку.
У центральній частині експозиції виставки, яку Катерина Калініченко назвала «З молитвою за Україну», розміщені ікони, оклади до яких виконані в техніці фріволіте. Українська ікона завжди вирізнялася тим, що українці прагнули прикрасити її. Прикрашені фріволіте образи високі й довершені. Катерина Андріївна робить оклади для ікон і дарує їх церквам. Уже 60 ікон передала до храмів різних областей, і, звичайно ж, полтавських. Оздоблення для ікон створює з великою любов’ю. Також Катерина Андріївна сплела безліч маленьких янголят — ці символічні обереги були освячені в храмі й відправлені разом із балаклавами на фронт українським військовим.
Майстриня обрамила фріволіте й портрет Тараса Шевченка, який подарувала музею на Тарасовій горі в Каневі. Окрім мистецьких виробів, Катерина Андріївна разом із чоловіком Григорієм плете маскувальні сітки для АТО. Пан Григорій змайстрував удома станок, зсукує нитки… До цієї справи подружжя залучає як своїх учнів, так і педагогів полтавських шкіл. У результаті вже відправили на фронт 23 сітки, а ще — балаклави, «кікімори», і, як уже було сказано, безліч янголят, яких хлопці в зоні АТО носять у кишені.
Катерина Калініченко визнає: освоїти цю техніку, якою в Полтаві ще ніхто не займався, їй допомогло те, що її батько-рибалка плів сітки, а вона з дитинства бачила, як це робиться.
— Для цього плетива можна використовувати один, два, а то й три човники, — розповідає Катерина Андріївна. — Човники можуть бути зі слонової кістки, оргскла, латуні тощо. Коли я почала займатися фріволіте, інструмент для мене виготовляв чоловік, а зараз готові човники можна придбати в магазинах.
Оті човники завжди з нею, навіть у дорозі. Багато робіт виконала в поїздках. Катерина Андріївна на громадських засадах працює в Ленінському територіальному центрі обслуговування інвалідів та самотніх пенсіонерів — звідси в неї стільки учениць. Зараз і жінки, які під її керівництвом освоїли техніку плетива фріволіте, хочуть, окрім красивих штучок, призначених для того, щоб милувати око, доповнювати інтер’єр, робити ще й «щось практичніше».
Фото автора