Нетлінні сторінки часопису «Хуторянин»: до 125-ліття від дня заснування

Дмитро Квітка.
 
Титульна сторінка першого номера часопису.
 

23 травня 1896 року в Полтаві почали видавати часопис, що висвітлював питання сільського господарства, промисловості, кооперації та торгівлі, «Хуторянин», який започаткувало Полтавське сільськогосподарське товариство з метою поширення хліборобських знань. Спершу — як «газету, еженедельное издание», а від 1909 року — «еженедельний журнал». Його членам знадобилося багато праці й наполегливості, щоб створити це унікальне не тільки в професійному, а й історико-географічному вимірі видання. Тож, відзначаючи 125-ліття від дня заснування журналу, маємо згадати його творців та історію виникнення.

12 лютого 1896 року на засіданні Полтавського сільськогосподарського товариства була заслухана доповідь «Про необхідність видання товариством особливого періодичного органу у вигляді невеликої щотижневої сільськогосподарської газети», яка була б, по-перше, засобом розповсюдження сільськогосподарських знань серед місцевого землеробського населення та джерелом обміну спостереженнями; а по-друге, своєчасно подавала зведення про дії й заходи уряду, земств та інших установ на користь аграрної галузі. І нарешті допомагала б обмінюватися досвідом місцевим сільськогосподарським товариствам. У першому номері «Хуторянина» зазначено: «Тисячолітній досвід і агрономічна наука вчать землероба, як необхідно діяти, щоб здобути щастя й уникнути нещастя. Ось чому ми й поставили головним завданням «Хуторянину» розповсюдження сільськогосподарських знань, здобутих досвідом і наукою».

Засновником і першим редактором журналу з 1896-го по 1906 рік був Дмитро Квітка — тогочасний президент Полтавського сільськогосподарського товариства. Згодом змінилося ще п’ять редакторів: П. М. Малама (1906—1907 рр.), П. І. Гриневич (1907 р.), П. П. Ганько (1907—1911 рр.), А. П. Шимков (1911—1917 рр.), Д. Й. Ярошевич (1917 р.). Усі вони кревно дбали про своє дітище, і часопис із кожним роком ставав усе відомішим та цікавішим. Із приходом до керівництва журналу А. П. Шимкова змінився стиль та характер діяльності редакції. З вузько адміністративної вона стала колегіальною, адже було створено досить потужний і високопрофесійний редакційний комітет, до якого входили такі знакові фахівці, як В. М. Борткевич, В. Я. Дем’янко, В. М. Дяков, Я. К. Імшенецький, В. С. Кіяницин, Ю. Ю. Соколов-ський, С. Ф. Третьяков та інші достойники. До того ж з’явилася посада секретаря редакції. Її обійняв Дмитро Ярошевич — дуже колоритна, цілеспрямована та професійна особистість не тільки місцевого, а й державного рівнів. За скромною, навіть дещо патріархально-периферійною назвою стояв досить високий науково-публіцистичний рівень видання. Тому й сьогодні журнал привертає увагу істориків, аграріїв, краєзнавців, науковців та практиків. Гортаючи його сторінки, можна довідатися багато цікавого, корисного, навіть повчального та застережливого.

Першого року вийшло лише 29 номерів. Згодом цей ілюстрований часопис мав обсяг близько 2 друкованих аркушів, щорічно виходили 52 його номери (за винятком 1916 року — № 38—40, а також 1917-го — № 37—40). Наклад становив понад 10 тисяч примірників. На ті часи то був величезний тираж, адже журнал передплачували не тільки на території сучасної України, а й у 14 країнах світу, серед яких був навіть Китай. Видавалися покажчики змісту: річні та піврічні. При журналі діяло власне видавництво. Із 1909 року в ньому почали виходити збірники сільськогосподарських статей під назвою «Календарь «Хуторянина». Його перший наклад становив 10 тисяч примірників. Останній 9-й номер було опубліковано в 1917 році. У «Календаре» друкувалися праці вітчизняних науковців, переклади робіт їхніх іноземних колег. Деякі матеріали мали краєзнавчий характер. Це зокрема публікація Григорія Коваленка про могилу Тараса Шевченка (1911 р.) та Тимофія Зенченка про переселення полтавських селян до Сибіру 

(1912 р.). Згадані статті не втратили свого значення й сьогодні завдяки викладеним фактам та ілюстративним матеріалам. Його видання були обов’язковими в кожній культурній хліборобській родині. Вони користувалися великим попитом, як і плакати, що друкувала редакція. Адже тут побачили світ такі аграрні раритети, як «Основи розумного землеробства» А. Модестова та серія плакатів «Як підвищити врожайність озимих» Б. Овсянникова.

Щороку, до 1917-го включно, у видавництві виходило багато популярної літератури як полтавських авторів, так і з інших міст. Здебільшого вони пропонували невеличкі брошури, але були й дуже цікаві наукові праці. Серед останніх варто згадати монографію М. В. Курдюмова про головних шкідників зернових культур Середньої та Південної Росії. Видана 1913 року, ця книга стала настільною для кожного дослідника-ентомолога. Нею і сьогодні користуються науковці різних країн.

Дуже цікаву інформацію читачі одержували з таких додатків, як «Ціни на ярмарках Полтавської губернії» та щомісячника «Ціни на продукти сільського господарства в Полтавській губернії». Усі вони мають моніторингове значення, адже необхідні для об’єктивного історичного аналізу подій минувшини і їхнього зіставлення із сучасністю. Не дивно, що за таку плідну працю редакцію «Хуторянина» кілька разів нагороджували золотими медалями престижних сільгоспвиставок.

Матеріали часопису знали й цитували в своїх наукових працях і виступах корифеї світової природничої й аграрної науки, які друкувалися на його шпальтах: Володимир Вернадський, Василь Вільямс, Анастасій Зайкевич, Олександр Ізмаїльський, С. В. Оппоков, Дмитро Прянишников, Лев Симиренко, Соломон Франкфурт, Микола Червинський. Полтавці мають пишатися тим, що саме на сторінках «Хуторянина» побачили світ перші наукові праці майбутніх всесвітньо відомих учених — академіків Миколи Вавилова та Олексія Соколовського. Та хіба тільки їх... У журналі «Хуторянин» були на-друковані знамениті новаторські лекції фундатора наукового грунтознавства — професора Василя Докучаєва, оприлюднені в червні 1900 року в залі Полтавського губернського земства. Тоді науковець виголосив шість лекцій із нової науки про грунти, під його керівництвом були також здійснені екскурсії на Полтавське дослідне поле. Інформацію про це теж подавав журнал. Через рік усі ці матеріали були видані окремою книжкою як додаток до журналу, який безкоштовно надсилали передплатникам. Нині це класичні неперевершені праці про природу Полтавщини. Цікаве й маловідоме те, що за часів гетьманської держави була невдала спроба відновлення журналу. На загальних зборах членів Полтавського сільськогосподарського товариства восени 1918-го було визнано за необхідне видавати його від 1919 року. При цьому дехто пропонував, щоб часопис був українськомовним, однак більшістю голосів цю пропозицію відхилили.

Вчитуєшся в пожовклі сторінки «Хуторянина» і знаходиш нові цікаві факти, які стосуються не тільки аграрної діяльності Полтавщини, а й її культурного життя. Тому було б доцільним на честь 125-літнього ювілею видати бібліографічний путівник цього часопису. Це напрочуд корисна й своєчасна справа. Адже навіть на Полтавщині не зберігся повний комплект усіх його номерів.

У 2015-му, у рік відзначення 150-ліття заснування Полтавського сільськогосподарського товариства, до фондів Полтавського краєзнавчого музею надійшов цінний експонат — перший номер «Хуторянина», який передав заступник директора закладу з наукової роботи Володимир Мокляк. Цей раритет він випадково придбав на книжковому базарі в Києві. На першій сторінці часопису серед прізвищ його «ближайших и постоянных сотрудников» зазначено ім’я першого завідувача природничо-історичного музею Полтавського губернського земства М. О. Олеховського.

Віктор САМОРОДОВ

Світлана КИГИМ, 

краєзнавці

Газета "Вечірня Полтава"
Переглядів: 1 | Коментарів: 1


Додати новий коментар

Зображення користувача Dtczbl.

purchase calcitriol for sale <a href="https://rocaltrtn.com/">rocaltrol price</a> rocaltrol 0.25 mg tablet