На її честь назвали один із кратерів Венери

25 липня минуло 120 літ від дня народження директорки Полтавської гравіметричної обсерваторії Зінаїди Аксентьєвої, члена-кореспондента АН УРСР, видатного українського астронома, депутатки двох скликань Верховної Ради УРСР. Цьогоріч з ініціативи Українського інституту національної пам’яті, згідно з постановою Верховної Ради, ця пам’ятна дата відзначається на державному рівні.

Астрономічна наука в Україні: крізь терни до зірок

1918 рік. Період гетьманату Павла Скоропадського. Саме тоді, на хвилі перших визвольних змагань за незалежність — Української революції 1917—1921 років — постає Астрономічне обчислювальне бюро. 

1921 рік. УНР окупована більшовицькою Росією. Одне з рішень більшовиків — ліквідація цього бюро. Українські астрономи протестують. Серед них — і вчений Олександр Орлов. На знак протесту проти ліквідації Астрономічного бюро при Українській академії наук він публічно оголошує про вихід із цієї наукової інституції. А вже у 

1926 році український академік Олександр Орлов засновує По-лтавську гравіметричну обсерваторію, зібравши колектив із талановитих фахівців. Роки директорування були вкрай тяжкими, адже припали на час утвердження в Україні окупаційного режиму СРСР, зокрема на період комуністичних сталінських репресій. Приміром, на початку 1930-х років Олександр Якович потрапив під підозру Полтавського НКВС за доносом, що, мовляв, надмірно опікується астрономією. Через це мусив залишити Полтаву і почати працювати в спецлабораторії в Підмосков’ї. На «ворогів народу» — членів колективу По-лтавської обсерваторії — почався комуністичний наступ. Астрономією займатися заборонили… І все ж у 1939 році пан Олександр домагається в Полтаві регулярного дослідження яскравих зірок. У 1941-му організовує евакуацію обсерваторії, а після вигнання з Полтави нацистів — її повернення.

Талановита вчена, управлінець, християнка, народний обранець

До Полтави Зінаїду Аксентьєву запросив саме Олександр Орлов. «Вона була серед тих вчених, котрі утверджували першу в Україні гравіметричну обсерваторію в Полтаві. Під керівництвом Зінаїди Аксентьєвої обсерваторія стала однією з провідних установ у Європі, які досліджували обертання Землі та припливи. Понад десять років вона розробляла гравіметричну карту України, що відкрила нові можливості для освоєння земних надр», — зазначається на офіційній сторінці Українського інституту національної пам’яті у «Фейсбуці». 

Ще в юності Зінаїда захопилася таємницями космосу. Опановувала фах математика на факультеті професійної освіти Одеського інституту народної освіти. Навчання поєднувала з роботою: працювала обчислювачем в Одеській астрономічній обсерваторії з 1919-го по 1925 рік. Офіційний сайт НАН України сповіщає, що під час Другої світової війни Зінаїда Аксентьєва виконувала обов’язки директора Полтавської гравіметричної обсерваторії, яку евакуювали до міста Іркутськ. Із матеріалів сайту дізнаємося таке: «Обіймала посади старшого наукового співробітника (1943 р.), завідувача відділу (19431948 рр.), вченого-секретаря (1944—1948 рр.), заступника директора (1948—1951 рр.) По-лтавської гравіметричної обсерваторії. Наукові дослідження Зінаїди Аксентьєвої присвячені вивченню припливних деформацій Землі, зокрема питанню прикладної геофізики. Вона провела похиломірні спостереження в По-

лтаві з горизонтальним маятником Репсольда-Левицького, вивчала припливні явища на озері Байкал та проводила широтні спостереження, що сприяло організації на базі Полтавської обсерваторії Центрального бюро служби широти. У 1943 році захистила дисертацію і здобула науковий ступінь кандидата фізико-математичних наук, а у 1947-му захистила дисертацію, здобувши науковий ступінь доктора фізико-математичних наук. У 1951 році була обрана членом-кореспондентом Академії наук УРСР. Як спеціаліст у галузі припливних деформацій Землі і прикладної гравіметрії брала активну участь у гравіметричній зйомці території України, провела аналіз 11-річних спостережень над коливанням виска в Полтаві, що є цінним внеском у вивчення пружних властивостей Землі». 

Під орудою Зінаїди Аксентьєвої Полтавська гравіметрична  обсерваторія стала однією з провідних наукових установ світу. Одним із її пріоритетів було зміцнення матеріально-технічної бази. Зокрема запрацювали п’ять нових астрономічних приладів, побудували житлові будинки для співробітників та лабораторний корпус, павільйони, створили нові телескопи. Центральне бюро Служби широти протягом десяти років розміщувалося саме в Полтавській обсерваторії.

Колишній завідувач відділу вивчення обертання Землі По-лтавської обсерваторії, нині пенсіонер Адам Гожий повідав про набожність Зінаїди Аксентьєвої. «Мої старші колеги розказували, що мала глибоку віру в Бога», — зауважив він. Крім того, Адам Гожий стверджує: «Зінаїда Миколаївна, як і Олександр Якович, не мала квитка КПРС і при цьому обіймала посаду директора. У СРСР це була нечувана річ, можлива лише за умови надзвичайного авторитету». Попри вищезгаданий партійний фактор, полтавці кілька разів обирали Зінаїду Аксентьєву депутатом Верховної Ради. Але згодом із ЦК компартії надійшов наказ: у наступному скликанні ВР УРСР полтавських жінок має представляти не вчена, а «прєдставітєль трудавова народа», тобто… доярка! Після такого компартійного самодурства по-

лтавки, котра прославила українську астрономічну науку на весь світ, у ВР вже не бачили… Нині це має вигляд фарсу або комедії, проте в тодішніх реаліях було поширеною практикою. 

Померла Зінаїда Аксентьєва в Полтаві. Ось як відтворив спогади співробітників обсерваторії про останні хвилини її життя Адам Гожий: «8 квітня 1969-го, як зазвичай, прийшла до рідної обсерваторії. Була заклопотаною, адже ось-ось мала виїжджати на якусь конференцію аж у Середню Азію. Готувалася… Зайшла в кімнату до колег на першому поверсі, щоб перепочити, і каже: «Так мені щось погано стало. І так невчасно». То були її останні слова».

Увічнення пам’яті

На честь видатної вченої Міжнародний астрономічний союз назвав один із найбільших кратерів (діаметром 42,5 кілометра) планети Венера. На Полтавському центральному міському цвинтарі встановили пам’ятник на її могилі — співробітниця обсерваторії Валентина Сінческул об’єднала однодумців і за свої кошти, а також за пожертви небайдужих облаштувала поховання Зінаїди Миколаївни. Варто зазначити, що Зінаїді Аксентьєвій відведене одне з чільних місць у настінному календарі Українського інституту національної пам’яті «Українські жінки ХХ століття», присвяченому видатним, але маловідомим українкам, чиї ювілеї відзначали цього року і які у різний спосіб вплинули на становлення та розвиток України, її культури, освіти й науки. 

 Олег ПУСТОВГАР, 

регіональний представник Українського інституту національної пам’яті 

в Полтавській області

(підготовлено 

за матеріалами 

з Інтернет-джерел)